Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
08.12.2019 20:58

"Свинарчукгейт": актуальний стан справ та виклики для України

Політолог

Що з топ-справою цього року?

Нещодавно взяв участь у прес-конференції, що стосувалася скандалів щодо корупції в українській «оборонці».

25 лютого цього року журналісти програми "Наші гроші" заявили, що викрили масштабну схему розкрадання оборонного бюджету. Організатором схеми, за даними журналістів, начебто став син заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони Олега Гладковського Ігор. Гладковський-молодший приблизно у 2015 році разом із двома своїми "колегами" налагодили поставки з націнкою 200-400% на оборонні заводи запчастин, які були необхідні для ремонту старої військової техніки ЗСУ.

Згадані запасні частини, як ідеться у розслідуванні, у компанії Гладковського-молодшого і його партнерів з'являлися двома шляхами. Перший – контрабанда із Росії, другий – нелегальна скупка зі складів самої ж української армії. Деталі легалізувались в Україні через фірми-"прокладки", які підписували контракти з оборонними заводами державного концерну "Укроборонпром". Отримані від заводів кошти переводились у готівку через конвертаційні центри. Частина "прибутку" начебто йшла на "відкати" директорам заводів, частина – правоохоронцям, а найбільша "доля" осідала в кишенях організаторів схеми.

Тоді ця історія мала ефект бомби, що вибухнула. Після років розповідей у стилі «все для фронту – все для перемоги», Україна зіткнулася з фактом, що найближче оточення тодішнього президента П. Порошенка незаконно привласнювало кошти, які мали йти на підвищення обороноздатності держави за умов російської агресії. Не треба говорити, що все це вдарило по рейтингу екс-президента та стало не останнім фактором для його поразки на весняних виборах. Відповідно, можна було розраховувати, що ця історія послугує каталізатором для того, аби проблемою корупції у вищих ешелонах влади та в оборонній галузі зайнялися наші довгоочікувані «антикорупційні органи». Тим більше, що після зміни влади можна було не чекати на «прикриття» для корупціонерів на найвищому політичному рівні.

Але чим почало займатися «легендарне» НАБУ? Зовсім не Свинарчуками та їх поплічниками. Ні, вони почали вишуковувати «крайніх», на яких можна було б повісити відповідальність, та потихеньку «прикрити» основних корупціонерів. І причини цього очевидні, адже фігуранти самої «Справи Свинарчуків» досі непогано почувають себе у НАБУ. Мова йде про детективів НАБУ Литвиненка та Борисенка. Саме вони фігурують у скандальному розслідуванні про «Укроборонпром». Литвиненко – це той детектив, який вів переписку з Андрієм Рогозою про вилучення «Оптимумспецдеталь» з переліку фіктивних фірм. Ба більше, саме Литвиненко розслідував справу Юрія Терещенка, екс-керівника «Укроборонпрому». В 2014 році СБУ затримало його за хабар у 250 тисяч доларів. Здавалося, докази незаперечні – мічені купюри, покази свідків, залишалось лише чекати вироку! Але… після передачі справ в НАБУ до суду вона так і не дійшла.

А що із Свинарчуками? Поки що жоден з них – не постраждав. Та, власне, хіба тільки в них проблема? Хіба це єдина скандальна історія з української оборонки? Очевидно, що поки що все це має наступні наслідки.

По українській оборонці нанесено репутаційний удар, що прямо негативно відображається на їх перспективах на міжнародному ринку.

Влада підриває довіру до себе та до таких ключових сфер як захист України та її безпека.

Ресурси, які були витрачені на створення НАБУ та інших «антикорупціонерів» поки що не виглядають такими, що витрачені належним чином.

Отже, коли ж ми маємо чекати на результат та необхідний ефект?

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net