Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
13.06.2019 17:28

Головне, щоб у конфлікті між Філаретом та Епіфанієм не постраждала Україна

Політолог

Справжньому патріоту України вкрай болісно дивитися на ці, не знайду іншого слова, чвари поміж духовних лідерів, які мають являти собою приклад істинного служіння нації, високої духовності і єдності

 Конфлікт між очільником УПЦ КП Філаретом и керівником ПЦУ Епіфанієм розвивається у публічній площині. 11 червня Філарет разом з однодумцями провели Форум інтелігенції на підтримку УПЦ КП. Виступаючи на форумі, Філарет озвучив низку питань щодо змісту томосу, висловивши різке невдоволення статусом ПЦУ.

Фактично сьогодні Філарет публічно озвучує питання, які ще в січні виникали у кожного під час вивчення томосу про автокефалію:

-  чому замість створення помісної церкви томос фактично створив філіал Вселенського патріархату? Адже Філарет стверджує, що це не такий томос, який мають Грецька православна церква, Румунська православна церква, Болгарська православна церква тощо.

чому УПЦ МП має незалежне і самостійне управління у складі Московського патріархату, а ПЦУ знаходиться у залежному стані по відношенню до Константинопольского патріархату?

Тобто Україна отримала філіал грецької церкви – на противагу УПЦ МП, яка входить до складу Московського патріархату, а незалежної української церкви як не було, так і нема.

чому текст томосу не дозволяє ПЦУ мати приходи за межами України? І що тепер робити з приходами УПЦ КП, які розташовані в США, Канаді та інших країнах по всьому світу?

чому всі суперечки всередині ПЦУ буде вирішувати Вселенський патріарх?

Справжньому патріоту України вкрай болісно дивитися на ці, не знайду іншого слова, чвари поміж духовних лідерів, які мають являти собою приклад істинного служіння нації, високої духовності і єдності.

Адже не секрет, що за всією цією епопеєю пильно спостерігають у Кремлі. Судячи по тому галасу, який свого часу створили кремлівські чиновники, вони сприйняли отримання томосу як свою серйозну поразку. А конфлікт між керівниками УПЦ КП і ПЦУ розглядають як шанс відігратися. Тому тепер уважно споглядають за всіма перипетіями, прискіпливо привертають увагу до кожного конфлікту, щоб голосити на весь світ «Дивіться! Ми ж казали!». Адже сьогодні Філарет фактично озвучує той самий набір претензій, які наприкінці 2018-на початку 2019 року висловлювали прибічники УПЦ МП та керівники Кремля.

Але давайте запитаємо самих себе? Чи дають українські релігійні лідери привід для критики? Так, якщо по чесному, то дають.

Конфлікт між УПЦ КП і ПЦУ розвивається. Тому зараз і ЗМІ, і експерти змушені обговорювати критику Епіфанія з боку Філарета чи претензії до глави УПЦ КП – а отже, самі того не бажаючи, змушені лити воду на млин Кремля.

Проте можна і потрібно аналізувати, які причини призвели до цієї релігійної кризи. І, найголовніше, зробити тверезу оцінку подіям, які розгортаються на наших очах.

І з огляду на те, яка кількість представників інтелігенції прийшла на форум на підтримку УПЦ КП, очевидно, що у громадськості накопичилися питання що ситуації яка склалася навколо конфлікту між Філаретом та ПЦУ.

Але біда в тому, що незрозуміло, кому задавати ці питання? Якщо по справедливості, то всі ці претензії слід адресувати президентові Порошенко. Але сам Порошенко, який і зробив отримання томосу однією з «фішок» своєї передвиборчої кампанії, після програшу на виборах закинув тему створення української помісної церкви як маленька дитина кидає іграшку, що набридла.

Шкода, але приходиться визнати, що історія із створенням ПЦУ і отриманням томосу виявились лише гвинтиками в передвиборчій кампанії Порошенко. Схоже, що і сам Епіфаній це розуміє – більше того, претендує на те, щоб зробити політичну кар’єру.

Що стосується самого Філарета, то потрібно чесно визнати, що церква – це не комерційна фірма, тому ніякої посади «почесного патріарха» просто не існує в природі. І його обурення можна зрозуміти, адже майже 30 років Філарет боровся за створення української автокефальної церкви. А Порошенко і його оточення мало того, що спробували відправити його на пенсію попри його бажання, так ще й ледве не знищили УПЦ КП, яку Філарет плекав весь цей час.

На додаток, вся ця історія загрожує ще й посварити Україну з українською діаспорою в усьому світі. Адже, за словами Філарета, «І наша діаспора протестує проти цього, вона не хоче підпорядковуватися грекам».

Нарешті, вся ця епопея – це класний приклад, до яких небезпечних наслідків може призвести «політичний коктейль Молотова», коли амбіцій забагато, а державницького мислення немає.

Адже, якщо винести за скобки всі суперечки і образи, виходить, що через політичні інтриги і нездорові амбіції окремих політиків Україна врешті-решт ризикує залишитися взагалі без власної помісної церкви. Тобто, через особисті амбіції деяких політиків може програти вся Україна.

Чи не вийде так, що ми на власні очі побачимо, як працює прислів’я, що «Дорога до пекла вимощена благими намірами?» Проте, якщо говорити про Порошенко в цій історії, то чи були взагалі ці благі наміри?!

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net