Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.09.2018 15:16

Бюджет 2019: початок виходу з "боргового рабства" ?

Політолог

або початок нового шляху?

Характерною рисою усіх українських бюджетів за усі останні роки було прогресуюче зростання відсотку виплат на відшкодування запозичень минулих років.

Вся наша новітня історія – історія нагромадження, накопичення боргів. Це робили досить послідовно усі уряди та президенти.

Зокрема ще з часу проголошення незалежності за президенства Л. Кравчука борги почали виникати «з повітря» і досить швидко досягнули неймовірних масштабів. Так, вже на початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд дол. За перший термін правління Л. Кучми борг виріс втричі. Тоді борг становив 48% від ВВП країни. У період економічного зростання (2001 -2007 рр) прямий державний та гарантований державою борг поступово зменшується до 12,2 % від валового внутрішнього продукту України, але з 2008 р. відсоток запозичень знову зростає, досягаючи 2017 р. 71,8% від ВВП.

Що це означає на практиці? На практиці це означає, що у бюджеті 2019 року близько третини – це виплати по борговим зобов’язанням. Це найвищий показник у новітній історії, та обумовлений тим, що саме на 2019 рік припадає «пікове» навантаження по боргам.

Звісно, це все «заслуги» попередніх урядів та президентів, за яких і відбувалося формування усіх цих неймовірних боргів. Але, думаю, усіх нас цікавить відповідь на питання: що далі? Як України жити з цим тягарем, і як виходити з ситуації?

В самому Уряді Гройсмана декларують готовність виходити з складної ситуації, і навіть пропонують власну програму змін. Зокрема, на засіданні Кабміну нещодавно ухвалили стратегію управління боргом. Ціль стратегії - за три роки зменшити відсоток боргу до ВВП до 49%.

Реалізувати це планується шляхом зменшення дефіциту та прискорення економічного зростання. При цьому, звісно, не можна ігнорувати і соціальні проблеми а також питання захисту обороноздатності, що робить бездефіцитність бюджету ще більш складним завданням. Проте у запропонованому проекті бюджету дефіцит зменшується. На 2019 рік він має не перевищити 2,28%.

Отже, цілі – амбітні. Рецепти запропоновані. Чи буде програма реалізована?

Думаю, очевидними є ті проблеми, які переслідуватимуть реалізацію «антиборгової стратегії». Найголовніша з них – спадковість влади та урядової політики. Хоча борг – це «колективна заслуга» усіх попередніх урядовців, зараз дехто з них, прагнучі повернутися у владу, будуть обіцяти «золоті гори» та «соціальні стандарти», не підкріплені нічим конкретним. А соціальні стандарти без матеріального підкріплення – це лише зростання боргів.

На жаль, більшість українських урядів минулого жили лише «теперішнім днем», прагнучі завоювати підтримку короткотерміновим дрібним популізмом, і не думаючи про те, хто буде оплачувати їх борги завтра. Те, що нинішній уряд принаймні чесно піднімає цю проблему – це вже плюс, але тут очевидним є те, що подібна політика має реалізовуватися протягом не одного, а кількох років, має послідовно втілюватися у кожному наступному бюджеті.

Україна дійшла до тієї межі, коли вже не можна бути «трохи державником, і трохи популізмом». Якщо продовжувати лінію, закладену у 90-ті роки минулого сторіччя, то ми будемо працювати лише на борги вже завтра. Отже, жодних соціальних виплат не буде в принципі – не залежно від того, як ми працюватимемо.

Думаю, якщо реалістично поставити перед громадянами вибір, у якому буде лише три альтернативи: прогресуюче зростання боргів та виплат на них із зменшенням затрат на соціальні програми; дефолт, крах валюти, знецінення зарплат і заощаджень; поступове зменшення боргів шляхом зменшення дефіциту бюджету, то відповідь громадян буде очевидною. Проблема лише в тому, як будуть ставити питання українські політики?

Найпростіший шлях до влади – обіцяти якомога більше. І, звісно, різноманітні соціальні блага належать до числа «джентльменського набору» подібних обіцянок. Більше того, це вже стало ледь не «перепусткою» до «вищої ліги» політики. Як можна балотуватися, і не обіцяти знизити податки та одночасно підвищити пенсії? Але проблема в тому, що, хоча всі обіцянки ніхто ніколи не виконує, саме їх постійне повторення викривлює суспільне бачення цілей державної політики та бюджетної політики зокрема.

У результаті замість політики розвитку ми роками мали політику «бюджетних подачок». Ухвалили якісь «статус» на кшталт «дітей війни», виділили якісь копійки у рамках «купівлі виборців». І все на цьому. А що далі? А далі – боргова «кабала» та безвихідь. І, власне, ніколи у цьому аспекті питання не стояло настільки «руба», як зараз. Добре, що уряд нарешті поставив питання про зменшення дефіциту та боргів, але для того, щоб всі подібні проекти досягли успіху, потрібна спадковість влади та урядової політики. Інакше – ніяк.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net