Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
19.07.2018 14:58

Тема "об’єднання" країни на виборах: вектори і перспективи

Політолог

Питання "об’єднання країни" у політичних кампаніях почало використовуватися досить давно.

Питання «об’єднання країни» у політичних кампаніях почало використовуватися досить давно. Власне, із 2004 року, коли, зусиллями російських політтехнологів кандидата В. Януковича, тема «поділу країни» на регіони стала домінуючою у політичному дискурсі.

Іноді тема «об’єднання» набувала анекдотичних форм. Як, наприклад, у випадку рекламних роликів кандидата В. Литвина, де він «стягував» країну за допомогою мотузок. Проте, переважно, питання «єднання» досить серйозно розглядалося усіма кандидатами на пост президента та провідними політичними партіями десь років 15.

Зараз питання «об’єднання» набуває додатково значення, що обумовлено наступними факторами.

По-перше, в умовах агресії з боку Росії, що не припиняється, і яка заснована на використанні слабкості українського суспільства та його розколотості, питання «об’єднання України» стає не просто політичним, а геополітичним.

По-друге, нікуди не зникає проблема деокупації українських територій, що знаходяться під королем ворожих сил, реінтеграції цих територій до українського політичного та правового простору. Хоча поки що реальність цих процесів і викликає певні сумніви, однак очевидно, що серйозні політичні сили повинні піднімати та вирішувати це питання.

Отже, питання «об’єднання країни» зберігає актуальність для політики. Тож немає нічого дивного, що усі основні (і не дуже основні) політичні гравці прагнуть засвідчити свою позицію з цього питання. При чому, позицій цих вже досить багато. Їх навіть можна систематизувати на основі ключових ідей, які висловлюються основними політичними гравцями для єднання країни.

«Релігійна єдність» від Порошенка

Одним з перших щодо єднання країни висловився діючий Глава держави (і ймовірний кандидат у президенти) П. Порошенко. Щоправда, підійшов до цього питання він досить своєрідно.

Зокрема, на даний момент Петро Олексійович активно просуває ідею створення єдиної помісної православної церкви, що має, з одного боку, об’єднати всі православні конфесії країни, а з іншого боку – припинити церковний вплив Москви на київські справи.

Очевидно, що сама по собі ця ідея не нова. Навіть кум Порошенка – президент В. Ющенко свого часу висловлював аналогічні ідеї. Щоправда, цього разу ідея перетворюється із явної абстракції на конкретику, адже президент не просто її висловив, а заручився підтримкою Вселенського патріарха Варфоломія.

Дійсно, якщо вдасться довести ідею до логічного завершення, то українське суспільство стало би гомогеннішим, адже поки що релігійний розкол лише посилював розкол політичний. Єдина помісна православна церква змогла би усунути розкол суспільства принаймні з релігійної сфери, та, мабуть, стала би неабиякою особистою перемогою президента Порошенка.

Проте, подібне єднання має і виразні потенційні проблеми.

По-перше, це відокремленість церкви від держави у сучасній Україні. Так або інакше, Україна не є ні клерикальною, ні суто православною країною. Забувати про це ніколи не варто. Відповідно, вплив «єдиної церкви» буде обмеженим.

По-друге, механічне об’єднання православ’я не обов’язково буде означати реальну єдність. Не виключено, що все завершиться черговим розколом країни, адже замість трьох православних церков з’явиться 4 – на додачу до УПЦ МП прийде ще і якась пряма юрисдикція РПЦ в Україні.

По-третє, ще велике питання, коли розмови про автокефалію можуть стати реальністю. Світове православ’я не любить поспішати. Відповідно, навіть за згоди Константинополя, питання може розтягнутися на роки.

Тож поки що всі «об’єднавчі» ініціативи Порошенка виглядають лише тактичними технологіями та пошуком власного шляху у передвиборчій кампанії.

«Конституційний шлях» від Тимошенко

З іншого боку «заходить» лідер передвиборчих рейтингів – Ю. Тимошенко. Головна ідея, яку зараз просуває вона та її оточення – «перезавантаження» країни та її правового поля через перезавантаження Конституції. Власне, саме у цьому напрямку працює проект «новий курс», куди було залучено чимало інтелектуалів.

Ідея, загалом, досить здорова та перспективна. Дійсно, питання конституційно-правового регулювання політичних відносин завжди в Україні стояло гостро. При чому, головна проблема полягала у тому, що всі намагатися виписати «правила гри» під себе. Тож ідея формування нових умов для політичних відносин справді може бути серйозною та вагомою заявкою на формування нового порядку денного.

«Правила гри» як ідея єднання країни привабливі тим, що дозволяють винести «за дужки» все часткове. Дійсно, якщо у країні є відлагоджена політична модель, то всі проблеми можна вирішувати саме у політичний спосіб. Через вибори та демократичне формування влади.

Водночас, цей підхід має і виразні недоліки.

По-перше, ідеї «канцлерської республіки» або «конституційного перезавантаження» цікавлять в Україні лише обмежене коло інтелектуалів, залишаючись абстракцією для широкого загалу.

По-друге, мало вигадати новий конституційний лад – треба запропонувати механізм його впровадження, а от з цим в Україні можуть бути серйозні проблеми, адже у нас все знову може звестися до приватних інтересів сторін.

По-третє, під час обговорення нового ладу для держави неодмінно постане проблема окупованих територій, їх статусу та реінтеграції. А вирішення цих проблем може не подолати, а поглибити розкол, бо єдності з цих питань у суспільстві бракує.

Коротше кажучи, ідея єднання через конституційне перезавантаження – цікава, але навряд чи буде основною у передвиборчій кампанії Тимошенко, бо дуже складна і заплутана.

Аваков: і знову про мову?

Несподівано у дискусію про «єднання країни» включився і Міністр внутрішніх справ А. Аваков, котрий спочатку запропонував власний план реінтеграції окупованих територій Донбасу, а потім пішов далі і взагалі запропонував закріпити особливий статус російської мови для цих територій з метою «возз’єднання країни».

Звісно, ідея особливого статусу російської мови як основи для єдності каїни – не нова. Більше того, вона вже була раніше всебічно обговорена. Повернення її до політичного дискурсу (що цікаво – від міністра, який представляє в уряді «патріотичну» партію «Народний фронт») виглядає спробою Авакова знайти собі якусь політичну нішу на майбутнє, адже у політичні перспективи власної партії він, схоже, не дуже вірить.

Звісно, сама ідея може викликати певну підтримку у суспільстві. Особливо серед проукраїнських, але російськомовних громадян, котрі вважають, що мова спілкування не може стояти на заваді єдності країни.

Проте обмеженість цього підходу теж очевидна.

По-перше, «інша сторона» в конфлікті на Донбасі останнім часом взагалі не акцентує увагу на проблемі мови. Кремль послідовно вимагає реалізації «Мінських домовленостей» у питаннях зміни Конституції України та закріплення «особливого статусу» ОРДЛО. Їм потрібні інституційні важелі та механізми, а не якісь «мовні пільги».

По-друге, в самій «материковій Україні» за останні роки мовне питання набуло іншого характеру. Українська мова багатьма починає усвідомлюватися як базовий фактор ідентифікації українства, а російська – як мова агресора. В такій ситуації мовне питання може принести додатковий розкол – на «російськомовних» та «україномовних» патріотів.

Тобто, міністр, фактично, «грає з вогнем».

«Економічне єднання» від Тарути

Мабуть, усі бачили значну кількість політичної реклами, яку останнім часом розміщує на території України політична партія «Основа» та її лідер – колишній донецький бізнесмен С. Тарута. Чому колишній? Бо останнім часом все те, що у нього не відібрали на Донбасі росіяни, він розпродає, та, очевидно, має серйозні наміри «закріпитися» у політиці.

Рекламна кампанія «Основи» вибудовується саме довкола єднання країни на основі простої ідеї – відродження економіки. Важко сказати, що ця ідея оригінальна, адже, мабуть, за останні десятиліття лише лінивий політик не казав щось про «економічне єднання» країни. З іншого боку, загальновідомий характер ідеї не робить її меш доступною для загалу. Адже економіка, господарство, робота та ціни стосуються кожного – яких би політичних або релігійних поглядів він не був, адже «їсти хочеться завжди».

Загалом, ідея об’єднання країни довкола необхідності спільного економічного зростання виглядає цілком здоровою та розумною. Яких би орієнтирів хто не притримувався 2013-2014 року, наступні події негативно позначилися на рівні життя майже усіх. Продовження війни на території України лише посилюватиме проблему. Від економічного занепаду України можуть вигравати лише неукраїнські «гравці». В Україні від цього програють усі. Від першого бізнесмена, до останнього безпритульного. Сам Тарута, до речі, є ілюстрацією цієї тези, адже втратив більшу частину майна на окупованих територіях.

Проблема цієї ідеї теж очевидна. Її так або інакше будуть піднімати всі політики, але робитимуть настільки це все абстрактно, що просто її «заговорять». Хоча, мабуть, Тарута та «Основа» не мають особливих ілюзій з цього приводу, а просто хочуть закріпити певні асоціативні зв’язки та першими «забити» ідею економічного єднання країни.

Це може бути корисним для майбутніх парламентських виборів, з метою виходу на електоральну площину тих мешканців східних областей України, які втомилися від постійних стресових ситуацій, та просто хочуть економічної нормалізації.

Зрештою, не будемо забувати, що президентом, швидше за все, буде кандидат, ораний західними та центральними областями. Не виключено, що потім, після парламентських виборів, він постане перед проблемою формування парламентської більшості та уряду із більш або менш лояльних партій та міністрів. І тут Тарута, з його відмовою від проросійською риторики та одночасною орієнтацією на «східний» електорат може видатися цілком прийнятним партнером.

При цьому, очевидними проблемами ідеї економічного єднання є необхідність вписати її в геополітичний контекст. Очевидно, що зараз, в умовах діючої угоди про асоціацію, економічне єднання не можна розглядати поза відносинами з ЄС та іншими партнерами. Тож, очевидно, її не вдасться просувати тривалий час як щось абстратне. Треба буде дати відповіді на питання про те, з ким саме буде співпрацювати «спаяна економікою» Україна у першу чергу, чи, можливо, про її особливий шлях економічного розвитку?

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net