Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
20.06.2018 12:22

Тарута продає бізнес та йде у політику?

Політолог

Новітні тренди партійного будівництва в Україні.

Два сюжети розгортаються паралельно в інформаційному просторі. Обидва пов’язані з однієї і тією самою політичною фігурою, хоча один – загальновідомий та публічний, а інший залишається поза суспільною увагою.

Мова про те, що С. Тарута разом з партією «Основа» розпочинає активну політичну кампанію і паралельно розпродає залишки власної бізнес-імперії. Зокрема, на заводі в Гданську, частина якого належить Таруті, вже пройшла зміна менеджменту, і це оголошується початком процедури «зворотного викупу» активів у українського підприємця. Треба відзначити, що сам Тарута раніше заявляв, що бізнесом він уже не займається, що він переклав обов’язки по продажу активів на власну доньку. Отже, лишається лише політика?

Очевидно, С. Тарута йде у політику всерйоз та планує спиратися лише на власні ресурси, що, мабуть, є в цій ситуації досить логічним, адже залучення «сторонніх інвесторів» завжди означає необхідність грати «чужу гру».

Але на що може розраховувати у політиці Тарута, котрий більшу частину життя присвятив бізнесу?

Можна припустити, що  сам він себе бачить своєрідним «українським Бідзіною Іванішвілі» (прем’єр Грузії). Хоча, загалом, після обрання президентом Д. Трампа, прихід у політику бізнесменів з великими статками стає загальним трендом. Правда, треба згадати про один важливий момент, який об’єднує Іванішвілі та Трампа – вони оголосили про «вихід» з бізнесу після початку політичної діяльності.

Це ще більш цікаво, якщо проаналізувати основні біографічні моменти Іванішвілі, котрий за даними Forbes (2012 р.) міг похизуватися статками у $ 6,4 млрд. дол. Капітал він заробив в Росії, почавши зі створення банку «Російський кредит». Перед тим як почати активну участь у політичному житті Грузії, продав свої російські активи і відмовився від російського громадянства (на сьогодні має громадянство Грузії та Франції).

Отже, у випадку Іванішвілі та Трампа «вихід» з бізнесу був доповнений продажем власних активів. Це важливо тому, що продаж активів дозволяє майбутньому політику вирішувати наступні завдання.

По-перше, надає ресурси, які дозволяють поводити власну політичну лінію, не дивлячись на думку потенційних спонсорів.

По-друге, позбавляє можливості тиску на політика через тиск на його бізнес. Останнє – дуже актуально для реалій пост-СРСР, де поділ влади – умовний, а суд та правоохоронні органи – інструменти реалізації політики з боку виконавчої влади.

Але тренди трендами, однак виникає логічне запитання: на що може розраховувати Тарута та його «Основа» у наявній політичній ситуації? Адже нестачі або «дефіциту» політичних партій в сучасній Україні явно не спостерігається.

Так, партій у нас вистачає, але більшість з них претендує на обмежений перелік політичних ніш. Фактично, більшість політичних сил прагнуть спиратися на риторику ще 2004 року, коли громадяни розділилися на «помаранчевих» або «біло-синіх». Відповідно, вони або експлуатують теми «національно-свідомого виборця» та «євроінтеграції», або апелюють до проросійської політики.

Водночас, не важко помітити, що з 2004 року ситуація в українській політиці суттєво змінилася, і стара «бінарна» логіка вже не працює. Найяскравіше підтвердження цього факту – надзвичайно низькі сумарні рейтинги основних політичних сил.

При цьому, найбільш неоднозначна ситуація – на Сході України. Крах Партії регіонів, руйнація традиційної політичної моделі, зовнішня агресія – все це розчистило політичне поле. Водночас, поки що не зовсім ясно, хто його може замістити? «Проросійські» політичні сили, які організаційно та ідейно продовжують історію Партії регіонів, викликають несприйняття у тих виборців Сходу, хто на власні очі пересвідчився, що війна та агресія – це реальність. З іншого боку, підтримувати «західно- та центрально-українські політичні проекти» вони теж явно не готові, бо всі ці сили для них – чужі.

Тому, на Сході запит на «своїх», але не проросійських політиків є. Тож перспективи «Основи» у цьому регіоні не видаються примарними. Звісно, для обрання, приміром, на пост президента цього може бути явно замало, але чи така мета в політичного проекту Тарути? Зрештою, це може бути і створення власної політичної сили, яка би могла набрати на виборах до парламенту пристойний відсоток і одержати «золоту акцію» під час змагання за пост прем’єра, де «віддаленість» від різних нинішніх політичних центрів, «технократизм» та представництво «Сходу України» (у поєднанні з відсутністю проросійської риторики) може бути серйозною конкурентною перевагою.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net