Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
27.04.2018 22:20

Чи варто шукати «ворогів» та «монополістів» у сфері культури?

Політолог

Дещо про "монополістів" та "патріотів"

У грудні минулого року українську культуру охопив черговий скандал. Зокрема, з’явилася інформація, що парламентський Комітет свободи слова підтримав пропозицію голови Комітету Вікторії Сюмар щодо перевірки B&H Film Distribution. Причиною начебто послугувала позиція головного українського дистриб’ютора, який, за словами пані Сумар є монополістом на ринку, пана Батруха, який, начебто, виступив поти ідеї продовження показу фільму «Кіборги». У підсумку Пані Сюмар попросила колег по Комітету підтримати її пропозицію звернутися до Антимонопольного комітету перевірити роботу дистриб’ютора, який має монопольне становище на українському ринку дистрибуції, «який з такою зневагою ставиться до українського кінематографу». Члени Комітету одноголосно вирішили направити відповідного листа до Антимонопольного комітету.

«Патріотизм» та економіка

Начебто все ясно. Український патріотичний фільм увійшов у «протистояння» з голлівудським блокбастером з серії «Зоряні війни». Дистрибуцією фільму "Зоряні війни: Останні джедаї" займалася якраз компанія B & H Film Distribution. Відповідно, «гроші перемогли патріотизм»?

Однак, при ретельному вивченні проблеми все виглядає не так просто і однозначно. Компанію B & H Film Distribution, що має ексклюзивні права на фільми голлівудських студій Disney, Paramount, Sony і Universal на території України, "монополістом" називають із помітною регулярністю, апелюючи до зборів фільмів цих студій у вітчизняних кінотеатрах. Саме збори мають на увазі, коли згадують про те, що B & H Film Distribution "належить 50,4% ринку кінопрокату в Україні". Але збори, очевидно, пов’язані із запитом громадян на конкретний продукт, який показують представники даної компанії громадянам України. При цьому в 2017 році компанія займалася прокатом лише 39 фільмів (у тому числі двох українських стрічок - "Червоний" і "Мир вашому дому!") З 180, які відображені в статистиці Box Office Mojo. Тобто частка фільмів B & H Film Distribution у представленому репертуарі склала всього 21,7% при частці зборів 53,5%.

Тобто, «монополія» компанії полягає у тому, що вона пропонує на ринку продукт, який користується попитом, і, власне, цим і живе. Зрозуміло, якщо продукт буде користуватися меншим попитом, то зменшиться і доходи, і «монополіст» автоматично (і швидко) перетвориться на «рядового гравця».

Ще один важливий момент. Дистрибуцією фільму "Кіборги" займалася приватна компанія Ukrainian Film Distribution, а дистрибуцією фільму "Зоряні війни: Останні джедаї" - інша приватна компанія, B & H Film Distribution. Відповідно, заклики показувати одні фільми за рахунок інших – це, по суті, втручання в конкуренцію між комерційними фірмами, де, очевидно, держава не може надавати комусь перевагу, бо у подібній перевазі можна знайти ознаки найрізноманітніших зловживань.

Сутність ситуації

Отже, маємо наступну ситуацію. Дві цілком комерційні компанії, що заробляють гроші на фільмах, пропонують свій продукт кінотеатрам. Один з цих продуктів має виразну патріотичну тематику, але кінотеатри – установи комерційні. Вони, очевидно, шукають можливість заробити, і тому досить швидко переорієнтовуються на більш вигідний для них продукт.

Хто винуватий? Кінотеатри, що хочуть заробити грошей та вижити? Дистриб’ютор, що пропонує конкуруючий продукт, який «виграє» конкуренцію? Чи, можливо, державні установи, що, розуміючи значимість фільму з точки зору інформаційної політики, не приділили належної уваги «посуванню» продукту за допомогою економічних механізмів?

Ясно, що якби у кінотеатрів було гарантоване держзамовлення на «Кіборгів», то вони би показували фільм без особливих проблем стільки, скільки потрібно. Але якщо у нас ринок, то як його можна регулювати неринковими механізмами. Можливо, це просто спроба прикрити власне небажання створювати умови для реального розвитку кінематографу?

Що далі?

Очевидно, що можна шукати і призначати «ворогів» як завгодно довго. Але кому і яка буде від того користь, якщо громадяни все одно не будуть отримувати відповідного продукту?

Чому треба зводити з’ясування стосунків комерційними установами до патріотизму, коли очевидно, що мова про реалізацію усіма своїх функцій, і одна з ключових функцій будь-якої комерційної установи – заробляння грошей, і, зрештою, сплата податків?

Загалом, ситуація нагадує радянський анекдот, в якому політрук дає цеглину червоноармійцю, аби той підбив німецький танк. Той дивується, але після нагадування, що «він комуніст» викликається «підбити два танки однією цеглиною».

Поки кінотеатри не будуть упевнені, що зможуть заробити на українському кіно, вони будуть уникати його показу. На ринку виграватиме той, хто пропонуватиме конкурентний продукт. Якщо держава хоче на це впливати – вона повинна стимулювати створення продукту та його просування. Всі інші некомерційні шляхи – це просто спосіб ускладнити проблему, а не її вирішити. Чи ціль – аби весь кінобізнес шарахався від українського кіно взагалі?

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net