Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
05.09.2017 19:55

Нові обличчя, старі методи?

Політолог

Або чи можна збудувати нову політику старими кадрами?

30 серпня під СБУ відбувся мітинг, учасники якого протестували проти тиску на бізнес , а також проти підвищення цін на автогаз. В контексті останньої теми сплило прізвище керівника адміністрації президента часів Л. Кучми – В. Медведчука – якого учасники акції звинуватили в зростанні цін (разом із президентом Петром Порошенком та СБУ). Правда, він вже майже 13 років жодної державної посади не займає. А тому, наприклад, у мене виникає питання: чи не доцільніше звинувачувати у зростанні цін та інших негараздах діючих політиків, які зараз займають державні посади, впливають на ціноутворення та лобіюють бізнес своїх «друзів»?

Звісно, кричати 2017 року «Кучму геть!» простіше, але якщо ми в адекваті, то давайте чесно визнаємо: ні колишні президенти, ні колишні прем’єри, ні КПРС, ні цар Микола Другий зараз на ціни і податки не впливають, а також не пресують бізнес. Впливати і пресувати мають змогу чиновники і політики, які при владі. Так завжди було і саме так є зараз.

Але якщо не називати речі своїми іменами, то не вийде й вирішити проблему. А проблема полягає у тому, що діюче «постмайданне» керівництво зовсім не є взірцем ні чесності, ні професіоналізму. Так само, на жаль, нові «постмайданні» політики в своєму загалі не можуть слугувати прикладом, як потрібно боротися проти корупції.

Але Бог з ними усіма. Мене особисто зацікавив інший момент. В Інтернеті з’явилися публікації , в яких «розбирають» деталі акції протесту під СБУ. Зокрема, там був помічений такий собі Олег Кулик – «фахівець по масовим акціям», тобто «польовик». Для людей, які не знаються на політтехнологіях, треба пояснити, що мова йде про політичного «масовика-затійника», який займається організацією масових політичних акцій «під ключ», а також побудовою агітаційної «сітки» під час виборів. У нього і власний центр є – він називається « Інтер-акція ». Цей центр, згідно інформації з офіційного сайту, бере «участь в організації та проведенні виборчих кампаній та забезпеченні громадських іміджевих акцій».

http://www.goia.org.ua/index.php/kontakti

Власне, приклад «громадської іміджевої акції» на комерційній основі ми мали змогу спостерігати 30 серпня біля стін СБУ. Щодо виборчих кампаній, то Кулик на власному сайті розповідає про участь у списку відомої партії «Рух за Реформи» Сергія Думчева, яка на виборах 2015 року виступила в ролі «технічного проекту», що допоміг владі отримати більшість в Київраді.

В принципі, нічого нового та надзвичайного. Таких технологів, організаторів та технічних кандидатів у нас купа.

Я знаю, що можна сказати у відповідь. Мовляв, кожен може прийти на мітинг і висловлювати свою позицію. От тільки професійні «масовики» просто так на мітинги не ходять. Так само, як професійні адвокати не ходять просо так на судові засідання, а стоматологи не лікують зуби безкоштовно у вільний від роботи час.

Я не вчора почав спостерігати за політикою та брати у ній участь. На моїх очах виникали десятки проектів, кожен з яких був «новим», просував «нові ідеї», виступав за «нову якість політики і політиків». Завершували всі однаково – засиллям олігархічних кандидатур у списках, яскравими, але пустими кампаніями, корупційними скандалами і проплаченими мітингами. Деяким пощастило перемогти на одних виборах з тим, аби розвалитися до наступних.

А починається все саме так. Спершу в політичній силі з’являються «кулики», яких треба фінансувати. Найняти професійних «польовиків» - це ж простіше, ніж переконати людей прийти на мітинг заради того, щоб захищати свої права чи відстоювати політичні ідеї. Потім політичні професіонали приводять свої команди, які починають «організовувати замовні політичні кампанії», заробляючи на цьому гроші. Для того, аби все це фінансувати, партійне керівництво йде «на уклін» до «солідних бізнесменів». І якщо проект є для «бізнесменів» цікавим (наприклад, через наявність у ньому відомих медіа-облич), то фінансування знаходиться, але на умовах включення до партійного керівництва та виборчих списків певної кількості «потрібних людей». І от вже «нова та ідеологічна сила» перетворюється на чергове затишне олігархічне болото.

Витрати зростають, кількість різноманітних «технологів» та «організаторів» збільшується. Медійні витрати потребують все більших і більших капіталовкладень, і через деякий час з «нових» у партії лишається лише назва і кілька медійних «голів». Тобто, партія стає черговою «Нашою Україною» або «Фронтом змін». Із приблизно таким самим терміном існування.

До чого це я? Нову політичну якість не можна побудувати із навіть мінімальними вкрапленнями старих політичних гравців. Вони можуть легко заразити навіть абсолютно здоровий організм та просякнути його випарами гнилі, якою і так переповнена українська політика. Навіщо це потрібно молодим політикам?

Нарешті, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм та інші намагаються працювати в іміджі «молодих політиків», які теоретично вигідно відрізняються від «старих», що дискредитували себе через корупцію, скандали та кумівство. Але внаслідок подібних підходів до організації мітингів виникає підозра, що «молоді політики» насправді нічим не відрізняються від «старих», тому що діють тими самими методами і потрапляють в такі самі скандали.

Хочете будувати нові політичні проекти? Спершу відмежуйтеся від проплачених мітингів, «масовиків-затійників» тощо, адже ви обираєте хибний шлях, який зрештою призведе до повного олігархічного контролю над «новими політиками». А отже – до розчарування, розпаду і зникнення такого «нового» політичного проекту. 

Теги: политика
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net