Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
29.01.2017 18:40

Перспективи розколу Опоблоку: новий фактор протистояння

Політолог

Я вже писав раніше про перспективи розколу на дві партії «Опозиційного блоку», а також про ті політичні сили, які зможуть конкурувати з уламками даної політичної сили за «спадщину» Партії регіонів.

Нещодавно блогер Денис Казанський написав про додаткові деталі даного процесу. Зокрема, за його інформацією, причини протистояння між колишніми «партнерами» полягають у спробах переділу «акцій» між головними «акціонерами» політичного проекту «Опозиційний блок».

Зокрема, раніше ОБ ділили порівну два основних інвестора – Сергій Льовочкін та Ринат Ахметов, а тепер, начебто, «російські партнери» наполягають на тому, щоби цей «кондомінімум» переділили на трьох, віддавши «третину» Віктору Медведчуку.

Головна причина полягає в тому, що Медведчук користується особливою довірою з боку російського керівництва, тому є переговірником №1 у відносинах між Україною і РФ.

Однак сценарій із перерозподілом сфер впливу, за даними блогера, не надто подобається Ахметову, котрий виявив небажання з кимось ділитися.

Поява «фактору Медведчука» не є чимось дивним у цій ситуації. Необхідно сказати, що його повернення у велику українську політику планувалося досить давно. Адже не даремно він постійно відігравав таку активну роль в Мінському переговорному процесі та в ключових операціях з обміну полонених. Очевидно, Медведчук має «балансувати» в «Опоблоці» інтереси українських олігархів та їхніх «російських» партнерів.

Зрозуміло, чому Ахметову ця ідея може не подобатися. Медведчук – один із найдосвідченіших українських «апаратчиків», що мав репутацію «сірого кардинала» ще за часів Л. Кучми. Крім того, він набуває популярності серед східного «антимайданного » електорату завдяки діяльності в рамках «мирних переговорів», а також завдяки особистим відносинам з керівництвом Росії. Очевидно, що на умовному електоральному полі, яке залишилося після Партії регіонів, Медведчук може всерйоз потіснити екс-регіоналів, котрі останнім часом демонстрували дива «політичної еквілібристики», поки Медведчук методично продовжував гнути свою лінію, що полягає у критиці Угоди про асоціацію та «зовнішнього управління» Україною з боку США та МВФ (останнє дуже близьке тій електоральній групі, яка раніше голосувала за ПР).

Якщо розібратись, то ситуація виглядає таким чином. Ахметов вкладав значні кошти у власні «гуманітарні проекти» на Донбасі, очевидно, з тим, аби потім трансформувати це у власний політичний капітал та завжди мати у парламенті свою фракцію.

Якщо ж Медведчук посилить свій вплив в «Опозиційному блоці», то не виключено, що цей проект скоро стане проектом Медведчука, у якому сам Ахметов опиниться на «других ролях». Очевидно, це йому не дуже подобається.

І тут один цікавий момент, про який забувають більшість коментаторів. Цікаво, що всі ці пертурбації співпали у часі із т.зв. «блокадою» ОРДЛО у виконанні народного депутата Семена Семенченка та його соратників. І що тут цікаво. З економічної точки зору блокада б’є найбільше саме по Ахметову, чиї активи розташовані саме на окупованих територіях.

І хто одразу оголошує війну «блокувальникам»? Сторона президента та його оточення. Масово звучать обвинувачення у «самоуправстві» та «махновщині», місцева прокуратура порушує справу, підконтрольна президенту СБУ рішуче засуджує будь-які спроби зупинити потік вугілля з ОРДЛО.

Все це вказує на те, що між Ахметовим та Адміністрацією Президента все давно скалися «мир та дружба». Відповідно, Опоблок розглядається як такий собі «східний» варіант БПП. Однак перспективи втрати контролю Ахметовим за даною політичною силою одразу можуть суттєво вплинути на політичні розклади. Якщо Адміністрація Президента розраховувала «вирішувати» всі питання з Опоблоком через Ахметова, то тепер можуть з’явитися нові центри впливу.

Відповідно, виникають декілька сценаріїв.

Перший. Ахметов все ж погоджується на «переділ», і за таких умов змушений погодитися на втрату впливу в проекті, де в нього вже не буде контрольного пакету голосів. Крім того, оскільки його потенційні партнери мають інше бачення політичного майбутнього партії, зокрема, щоб вона справді ставала більш «опозиційною», то і грати ігри з Адміністрацією Президента йому буде важче.

Тому не виглядає таким вже неймовірним другий сценарій – створення двох окремих політичних сил на основі «Опоблоку». Але тоді їм доведеться між собою конкурувати – і будь-яка гіпотетична партія, посилена «Українським вибором» Медведчука, зможе легко поглинути інший політичний проект, створений на базі «Опозиційного блоку». Адже така нова партія зможе поєднати кілька важливих ресурсів: контакти з Росією через Медведчука, медіа-ресурс, фінансові кошти.

Це може зробити протистояння на полі виборців колишньої Партії регіонів дуже і дуже жорстким.  

Теги: политика
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net