Відрядження суддів не покращує доступ громадян до правосуддя

На сьогодні судам не вистачає близько 2000 суддів. Ситуація із кадровим наповненням поступово зміниться тільки після запуску ВККСУ. В іншому разі на судову систему чекає колапс.

На сьогодні судам не вистачає близько 2000 суддів. Ситуація із кадровим наповненням поступово зміниться тільки після запуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. В іншому разі судову систему чекає колапс.

Із червня 2020 року на Вищу раду правосуддя покладено повноваження самостійно, без рекомендацій чи подань ВКССУ ухвалювати рішення про відрядження суддів. Передбачалося, що за відсутності ВККСУ, це дасть змогу врегулювати ситуацію в судах, «запустить» суди без суддів, за можливості вирівняє навантаження. Однак кадрова ротація суддів не вирішує самої проблеми із критичним спустошенням судів та не покращує доступ громадян до правосуддя. Саме тому переведення суддів розглядається як тимчасовий захід, поки не запрацює ВККСУ.

Нагадаю, 20 червня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

За майже 10 місяців з моменту передачі ВРП права ухвалювати рішення про відрядження суддів за відсутності ВККСУ розроблено чіткі критерії для надання згоди на відрядження.

ВРП ретельно перевіряє всі підстави для ухвалення рішення про відрядження. Найголовніше для прийняття такого рішення – оцінка навантаження суду. Рада оцінює, яке навантаження мають суд, з якого суддя відряджається, та суд, до якого він відряджається. Якщо таке навантаження є приблизно однакове, ВРП відмовляє в переведенні у зв’язку з його недоцільністю. Якщо в суді, де суддя готовий працювати, навантаження надмірне і значно більше, це є головною підставою для ухвалення позитивного рішення про відрядження судді.

Пріоритетним є переведення найбільш ефективних суддів, які демонструють позитивну динаміку розгляду справ та успішно працюють в умовах навантаження, яке мають.

Отже, Рада керується насамперед принципом доцільності. ВРП відмовляє у відрядженні, якщо:

1)    переведення судді позбавить можливості розглядати справи у складі в колегії суддів. Переведення одного із суддів суду, де правосуддя фактично здійснюють лише три судді, спричинить неможливість здійснювати правосуддя «в трійці», що призведе до ще більших проблем для громадян, ніж тривале очікування рішення суду;

2)    суддя призначений на посаду вперше і термін його призначення добігає кінця. Наприклад, переведення судді, до завершення строку повноважень якого залишилось менше ніж 6 місяців, є недоцільним: за 2 місяці до припинення повноважень судді зупиняється автоматичний розподіл справ, ще близько місяця судді потрібно, щоб передати свої справи, переїхати та розпочати роботу. Тобто залишається приблизно 3 місяців для здійснення правосуддя, тому таке переведення буде неефективним;

3)    суддя є головуючим у кримінальних справах, які вже розглядаються по суті. Відрядження такого судді перешкоджає здійсненню правосуддя та спричинить затягування розгляду кримінальної справи. Це особливо критично, коли йдеться про тримання особи під вартою, особливо тяжкі злочини, зокрема такі як вбивство, бандитизм тощо.

Відрядження в наведених випадках неможливе, оскільки суперечить головній меті – забезпеченню доступу громадян до правосуддя. Ми не вирівнюємо навантаження суддів одного суду на шкоду іншому. Крім того, критичне навантаження суддів не виключає потребу в розгляді справ у розумні строки та відповідальність судді за безпідставне затягування судової справи.

Звертаю увагу, що відрядження можливе лише за згодою судді до суду аналогічних спеціалізації та рівня. Можливість підвищення судді на посаді, наприклад перехід із суду першої інстанції до апеляційної, наразі також не реалізується через відсутність ВККСУ.

Нещодавно ВРП оприлюднила статистичний звіт про звільнення суддів, динаміка якого є невтішною, – у 2020 році звільнилося на 70 % більше суддів, ніж у 2019 році. Це ще раз підтверджує, що відрядження не в змозі вирішити проблему комплексно. Якщо судді продовжать звільнятися, а судова система не буде поповнюватися новими суддями, її колапс неминучий.

У лютому Вища рада правосуддя надала Верховній Раді України позитивний консультативний висновок щодо законопроєкту № 3711-д, спрямований на запуск ВККСУ. Після проведення низки національних обговорень Комітет Верховної Ради України з питань правової політики доопрацював законопроєкт з урахуванням більшості застережень професійної спільноти. ВРУ розгляне його найближчим часом.