Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
17.10.2019 13:09

Зеленський скасував фінансування політичних партій - про що забули нам сказати

Політичний експерт

16 жовтня Зеленський підписав законопроект, яким скасовується державне фінансування політичних партій.

Останні дні в українському політикумі пройшли в палких дискусіях навколо «так званої «Формули Штайнмаєра», можливості виникнення нового «Майдана Штайнмаєра», дружньої зустрічі в Житомирі з Лукашенком і звичайно Трамп, Трамп, Трамп…

А в цей час (2 жовтня 2019 року) в стінах ВРУ відбулась ще одна, як на мене, реально недооцінена подія – депутати у другому читанні проголосували, «президентський» + невідкладний, законопроект № 1029 від 29.08.2019 під назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції».

І чим цікавий цей, з першого погляду, абсолютно рядовий законопроект? А тим, що саме він вніс зміни в ЗУ «Про політичні партії в Україні» і зміни стосувалися лише двох статей цього закону – ст.17_2 та ст.17_3. Забігаючи наперед скажу, що це статті, які регулюють державне фінансування партій в Україні!

Питання державного фінансування політичних партій (надалі, ДФПП) на перший погляд, для виборця, можливо один із багатьох законів, які не викликають зацікавлення. Але як я зауважив це тільки на перший погляд. Тема ДФПП дуже масштабна із багатьма глибинними ланцюгами. Так як саме це питання дозволить у майбутньому забезпечити політичну сталість, стабільність державних інститутів, а саме головне забезпечить той нормальний «соціальний ліфт» людського капіталу.

Тому хочу читача попросити набратися терпіння і дочитати статтю до кінця так як в ній висвітлено дуже багато питань, які дозволяють зрозуміти специфіку і філософію такої ініціативи як ДФПП. В статті я висвітлюю такі теми як:

Що саме змінили народні обранці у ДФПП?

Історичні аспекти питання ДФПП.

Про гроші, які отримують партії, що нам не показують?

Державне фінансування політичних партій – чому це важливо?

Законотворчість нової ВРУ відносно ДФПП, в цифрах.

Що робити щоб уникнути політично диктатури.

- Що саме змінили народні обранці у ДФП?

Перше – це змінили (зменшили) розмір одиниці, яка лягає в основу формули держаного фінансування. Такою одиницею є розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів державного бюджету. Отже змінили з двох сотих (2%) розміру МЗП до однієї сотої (1%) розміру МЗП (ст.17_2 ЗУ «Про політичні партії в Україні»).

Друге – підняли відсотковий бар’єр для можливості отримання державного фінансування політичними партіями з 2% до 5% (ст.17_3 ЗУ «Про політичні партії в Україні»).

Ну ніби ж «перемога», «переможенька-переможна»,  гроші бюджетні зекономили, «віртуальні партії» не допустили до «бюджетного корита», але не поспішайте… давайте все і по порядку.

- Для початку трохи історії.

Бажання запровадити ДФПП в Україні тягнеться, ще з далекого 2003 року коли депутати прийняли законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» і вступити в силу він мав з 2007 року, але так і не вступив… В 2007 році його дію призупинили, а в 2008 році і взагалі скасували прийнявши ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». І навіть після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 про скасування незаконного скасування, державне фінансування політичних партій так і не було розпочате, а рішення КСУ було проігнороване і не виконувалось.

Повернулися до питання ДФПП через 7 років, у 2015 році ВРУ ухвалила ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії корупції», яким включено окремий розділ «Державне фінансування політичних партій» в ЗУ «Про політичні партії в Україні».

Основними відмінностями закону 2015 року стало:

пониження бар’єру ДФПП з 4% до 2%, тобто під ДФПП підпадали не тільки ті політичні партії які подолали 5% бар’єр і ввійшли до складу ВРУ, а і ті, які набрали 2% голосів виборців;

- започаткування так-званого «гендерного бонусу» у вигляді 10% від щорічного обсягу державного фінансування (ст.17_5 ЗУ «Про політичні партії в Україні») і отримують цей «бонус» в пропорційних частинах ті політичні партії, які мають право на державне фінансування за результатами виборів і кількість осіб однієї статі в «списках», які пройшли до складу парламенту, не перевищує 2/3.

*До слова, за результатами дострокових виборів до ВРУ даний «бонус» отримають 2 партії: «Європейська Солідарність» та «Голос».

Є звичайно і цілий ряд «старих» і «нових» питань до цього закону. Так,

- ст.17_1 передбачає що «фінансується статутна діяльність політичних партій, не пов’язана з їхньою участю у виборах народних депутатів України, виборах Президента України і місцевих виборах…», але напрями витрачання коштів та конкретизація поняття «статутна діяльність політичної партії», як і в законі від 2003 року деталізовано не було;

- також неозброєним оком можна спостерігати юридичну колізію у ч.2 ст.17_5 ЗУ «Про політичні партії в Україні», де п.1 та п.2 містять явні неточності, адже якщо враховувати положення цих норм, то «щорічний обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій» буде складати не 100%, а 110% (+ 10% «гендерного бонусу»), що є абсолютною юридичною та економічною нісенітницею.

Вийти з цієї юридичної колізії вирішили шляхом тлумачення цих норм НАЗК, як контрольного органу, що 100% + 10%, це не вірне трактування закону, а трактувати потрібно, як 90% + 10%... просто юридичний апокаліпсис…

Історичних висновків є декілька. Ні «старі» (2003 рік – ВРУ ІV скликання) парламентарі, ні «нові» (2015 рік, 2019 рік – ВРУ XIII та IX скликання) не стали конкретизувати можливі напрями витрачання коштів з ДФПП, що, як на мене, є щонайменше проявом прихованої політичної корупції, а в реальності відвертим пограбуванням Державного Бюджету України, а відповідно і кожного із нас! До яких наслідків призвела така «законотворча діяльність» розкажу далі і не просто розкажу, а покажу на абсолютних цифрах.

А стосовно юридичної колізії з «гендерним бонусом», я переконаний, що це просто непрофесіоналізм депутатів та бажання вислужитись перед нашими іноземними партнерами, які вклали не один мільйон гривень в промоцію цього питання через вітчизняні NGO. Але в цілому, ця ініціатива є слушною і такою, що відповідає сучасним тенденціям парламентаризму.

- Тепер про гроші і детально.

ДФПП можна розділити на два основні види:

1) державне фінансування статутної діяльності політичних партій

2) відшкодування витрат на передвиборчу агітацію під час виборів народних депутатів України.

Отже, реально з 2016 року політичні партії почали отримувати реальні кошти на статутну діяльність, але і тут не все так просто, тільки ті політичні партії, які подолали 5% бар’єр, а фінансування тих партій, що подолали 2% бар’єр відклали до наступних парламентських виборів.

І відшкодування витрат на передвиборчу агітацію також логічно відклали до наступних парламентських виборів, адже закон зворотної сили не має.

Отже, давайте пригадаємо, які ж політичні партії за період з 2016 по 2019 роки все ж отримали державне фінансування:

ПП «Народний Фронт» (442 млн.грн.);

ПП «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (435 млн.грн.);

ПП «Об’єднання «Самопоміч» (391 млн.грн.);

ПП «Опозиційний Блок» (167 млн.грн.);

ПП «Радикальна партія Олега Ляшка» (149 млн.грн.);

ПП «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» (107 млн.грн.).

Так, загальна сума виділених коштів на статутну діяльність вищезазначених політичних партій склала, ні багато, ні мало, 1 млрд. 691 млн. гривень.

Витрачали ці кошти партії на оренду офісів, заробітні плати, інші організаційні витрати і звичайно значну частку на політичну рекламу…

Тобто «схема»  наступна – вклали олігархи або інші «фінансово-промислові групи» в політичну партію, відшкодували їм гроші на виборчу кампанію, потім ще дали грошей на статутну діяльність і вони можуть сміливо витрачати їх на телевізійну рекламу на своїх-же телеканалах… гарний бізнес, прибутковий, головне тут тільки вибори виграти.

*Важливий аспект, органи, які згідно законодавства контролюють фінансово-господарську діяльність партій – Рахункова палата та НАЗК, станом на сьогодні не зафіксували жодних порушень у фінансово-господарській діяльності політичних партій, які отримали державне фінансування, які можна було б кваліфікувати як злочин або підстав для припинення фінансування політичних партій (ст.17_8 ЗУ «Про політичні партії в Україні»). Тим паче, не зафіксовано жодного випадку повернення (ст.17_6 ЗУ «Про політичні партії в Україні») політичними партіями коштів до Державного Бюджету України. 

Резюмуємо цей блок. На сьогодні, завдяки насправді недосконалому законодавству, політика стає не тільки «брудною» справою, але досить вигідною та перспективною. Маючи певний набір необхідних ресурсів та чи інша фінансово-промислова група, яка «вклалася» в політику в будь-якому випадку не програє як фінансово, так і політично.

Головним принципом тепер стає --  не допускати більше нікого до «вищої ліги» української політики. А про це зараз поговоримо більш детально…

- Державне фінансування політичних партій – чому це важливо?

Не буду детально спинятися на цьому питанні тільки окреслю основні «роторні точки», оскільки про це уже сказано багато, а повторювати не бачу жодного сенсу.

Якщо максимально лаконічно, то так, ДФПП – це дієва, поширена практика в країнах ЄС боротьби з політичною корупцією та розвитку мультіпартійного сучасного парламентаризму.

Основні його аспекти:

-  гарантування рівних можливостей для політичних партій;

- мотивація для створення нових та розвитку уже діючих політичних партій, через фінансування навіть позапартійних політичних партій;

- зниження залежності партій від приватних донорів (олігархів);

- можливість контролю над фінансово-господарською діяльністю політичних партій;

- максимальне залучення громадян для фінансування політичних партій через прозорі та дієві механізми фандрайзингу.

Якщо ДФПП – це зовсім не «зрада», то чому ж в Україні воно не дало належних результатів?

Усе дуже просто. В Україні при реалізації такої корисної ініціативи, як ДФПП, умисно, чи по халатності не виконали належним чином жодний аспект зауважений, мною, вище.

Адже,

- партії, які не пройшли до ВРУ, але отримали значну підтримку громадян (від 2% до 5%), як не фінансувались у XIII, так і не будуть фінансуватися у IX скликанні, а це ні багато, ні мало, 6 партій («Радикальна партія Олега Ляшка», «Сила і честь», «Опозиційний блок», «Українська стратегія Гройсмана», «Партія Шарія», «Свобода»);

- ніхто так і не конкретизував можливі напрямки витрачання коштів партіями та поняття «статутна діяльність політичної партії»;

- ніхто не обмежив витрачання ДФПП на політичну рекламу та не мотивував розвиток партійного будівництва, внутрішньопартійної конкуренції, політико-освітнього напрямку та науково-дослідницької роботи, а також формування іміджу та репутації самої політичної партії;

- максимально ускладнений механізм фінансування політичних партій простими людьми. А якщо політична партія, по не залежним від неї причинам, не може долучити до свого фінансування широке коло прихильників, вона або автоматично маргіналізується, або ж приходить «на поклон» до представників фінансово-промислових груп (олігархів).

Також, враховуючи вищевикладене та те, що умисно ускладнена процедура фінансової підтримки простими людьми, окремою проблемою може стати те, що партії просто «підсядуть» на державне фінансування.

Так, за офіційною статистикою, станом на 2109 рік, частка державного фінансування в загальних бюджетах партій в середньому склала 87%. Якщо порівнювати цей компонент з Німеччиною чи Великою Британією, то там цей компонент складає приблизно 20-30%.

*Яскравим тут прикладом є ПП «Народний Фронт», який отримавши 442 млн.грн., за період з 2016 по 2019 роки, зміг залучити від своїх прихильників лише 1 внесок на суму 6 тис.грн. (офіційні дані за 2016-2017 роки).

- А тепер до «Слуг народу» та їх законотворчості…

2 жовтня багато вітчизняних ЗМІ буквально «пронизала» яскрава новина – ВРУ вдвічі зменшила фінансування політичних партій! Але далі ніхто не пішов і детальних розрахунків не дав…

На початку цієї статті я уже зазначав, які зміни в ЗУ «Про політичні партії в Україні» прийняли у другому читанні. Пригадаємо:

- змінили (зменшили) розмір одиниці, яка лягає в основу формули держаного фінансування. З двох сотих (2%) розміру МЗП до однієї сотої (1%) розміру МЗП (ст.17_2 ЗУ «Про політичні партії в Україні»);

- підняли відсотковий бар’єр для можливості отримання державного фінансування політичними партіями з 2% до 5% (ст.17_3 ЗУ «Про політичні партії в Україні»).

А тепер по порядку і в цифрах:

Для того щоб визначити загальний обсяг щорічного ДФПП нам необхідно знати формулу: 0,01 розміру МЗП (раніше було 0,02) * загальну кількість людей, які взяли участь у виборах.

Отже, що у нас виходить:

0,01 * 4173 (МЗП станом на 2019 рік, закріплена в ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік») * 14 759 548 = 615 915 938,05 грн.

Встановили, що загальний обсяг ДФПП складає -- 615 915 938,05 грн., що є 90% (згідно роз’яснень НАЗК), а 10% «гендерної квоти» складає – 61 591 593 / 2 = 30 795 797 грн. – це та сума, яку отримають 2 політичні партії («Європейська Солідарність» та «Голос» у вигляді «гендерного бонусу»).

А цікаво знати скільки був загальний обсяг щорічного ДФПП у 2014 році, до того як новий склад ВРУ скоротив його вдвічі?

Відповідь: 442 399 403 грн. !!!

Як так вийшло? А дуже просто, у 2014 році розмір МЗП був 1378 грн. і формула виглядала так: 0,02 * 1378 * 16 052 228 = 442 399 403 грн.

Давайте тепер розрахуємо перспективу такого фінансування на всю каденцію ВРУ IX скликання.

615 915 938,05 * 5 = 3 079 579 690 грн.

Отже, на фінансування п’яти політичних партій Україна за 5 років має витратити 3 079 579 690 грн. А як ми уже згадували раніше, ДФПП минулого скликання склало 1 млрд. 691 млн. гривень (з 2016 по 2019 рік).

І де тут економія і скорочення в два рази? Нас знову надурили…

Знаючи загальний обсяг щорічного ДФПП (615 915 938,05 грн.) для нас не складе труднощів розрахувати цей щорічний обсяг (ст.17_5 ЗУ «Про політичні партії в Україні») фінансування для усіх політичних партій.

Так, згідно ст.17_5 ЗУ «Про політичні партії в Україні», ДФПП розподіляється між політичними партіями, які мають право на державне фінансування. Отже, ми беремо щорічний обсяг ДФПП (615 915 938,05 грн.) за 100% і вираховуємо пропорційно скільки мають отримати інші партії, які мають право на ДФПП.

11 448 549 (загальна сума людей, які взяли участь у голосуванні 14 759 548)  – кількість голосів ПП, які увійшли до складу парламенту IX скликання, яку можна брати за 100%. Отже:

«Слуга народу» - 55% (6 307 793) – 339 млн.грн.;

«Опозиційна платформа – За життя» - 17,% (1 908 111) – 105 млн.грн.;

«Батьківщина» - 10% (1 196 303) – 62 млн.грн.;

«Європейська Солідарність» - 10% (1 184 620 - 62 млн.грн.;

«Голос» - 7% (851 722) – 43 млн.грн.

+  політичні партії «Європейська Солідарність» та «Голос» отримують «гендерний бонус». Відповідно --  31 млн.грн. кожна. Так що ПП «Європейська Солідарність» (62 +31 = 93) за обсягами ДФПП майже доганяє ПП «Опозиційна платформа – За життя» (105).

І це ще не всі гроші…

Також необхідно додати, що держава, керуючись вимогами ст.17_4 ЗУ «Про політичні партії в Україні», виконала покладений на неї обов’язок і відшкодувала витрати на передвиборчу агітацію під час виборів політичним партіям які подолали 5% бар’єр в сумі 467 327 638,83 грн.

Із них:

«Слуга народу» 114 640 272,82 грн.;

«Опозиційна платформа – За життя» - 60 309 381,40 грн.;

«Батьківщина» - 87 214 297,80 грн;

«Європейська Солідарність» - 99 494 126,81 грн;

«Голос» - 105 669 560,00 грн.

Резюмуючи розвінчуємо ще декілька міфів:

- ДФПП для політичних партій нового скликання не стало менше, а з точністю до навпаки – його стало більше;

- Ніхто і не збирається економити кошти Державного бюджету України на ДФПП;

- Кошти, що мали піти на фінансування партій, які набрали від 2-5% і не потрапили до парламенту не повернуться до Державного бюджету України, а будуть розподілені між партіями, які набрали 5% ( ст.17_5 ЗУ «Про політичні партії в Україні»).

Досить цинічно, як на мене, але це правда… ідемо далі.

Підняття бар’єру для отримання ДФПП з 2% до 5%

Тут навіть писати про це гірко… І грошей не зекономили і партії, які мають значну електоральну підтримку людей, але не зайшли до ВРУ не простимулювали.

Насправді, це були не такі великі кошти, у порівнянні з тими, які отримають «парламентські» політичні партії. Так, до прикладу, ПП «Свобода» могла отримати орієнтовно 25 млн.грн. на рік, а «Партія Шарія» -- 12 млн.грн.

Зрозуміло, що на так-звану «віртуальну» «Партію Шарія» ні Уряд, ні новий склад ВРУ, скоріш за все, витрачати коштів не хочуть, але це правила, принципи. Так це, є як раз ті самі, демократичні цінності про, які усі так голосно та багато говорять!

Та і феномен «Партії Шарія», як на мене, не є менш цінним у порівнянні з феноменом «Слуги народу», і перше, і друге є абсолютними феноменами сучасної світової політики антиглобалізму та політичного популізму, які необхідно глибоко та ґрунтовно вивчати.

І ще одне цікаве спостереження, якщо ми додамо до політичних партій, які набрали 5% партії які набрали від 2% до 5% ми отримаємо охоплення у 14 032 434 із 14 759 549, що складає 95% від усіх виборців, які взяли участь у голосуванні!

Це говорить про те, що був би максимально врахований майже кожний голос відданий за ту чи іншу політичну силу!

Наслідків можна зараз переліковувати дуже багато, але один із основних, що потенційно може значно підвищитись рівень політичної культури виборця, адже він/вона буде голосувати, не за переможця екзит-полів, а за ту політичну партію ідеологію/візію якої розділяє, знаючи, що навіть якщо ця партія не проходить до парламенту вона усе одно отримає державне фінансування рівно тотожне до кількості людей, які за цю партію проголосували.

«Хто винен», розібрались, тепер переходимо до «що робити»?

Що робити щоб уникнути політично диктатури.

Нашим «народним обранцям», які голосували за відповідні зміни, можна і не вибачатись і не розказувати нам байки, що вони вдвічі зменшили державне фінансування партій, а активістам, зі свого боку, не шукати велику «зраду», що прийняли відверто шкідливі зміни піднявши бар’єр ДФПП з 2% до 5%, а просто об’єднатися і,

 Знову внести відповідні зміни з ЗУ «Про політичні партії Україні», де:

- конкретизувати можливі напрямки витрачання коштів або напрями, за якими партії не можуть витрачати кошти та поняття «статутна діяльність політичної партії»;

- заборонити витрачання державних коштів на політичну рекламу (найголовніше зовнішню, телевізійну та в мережі Інтернет);

- зобов’язати перерозподіляти кошти отримані від ДФПП на регіональні осередки (до прикладу, в пропорції 50/50);

- максимально спростити можливість для фінансування політичних партій фізичними особами;

- скасувати попередні зміни про відміну державного фінансування для партій які набрали від 2% до 5% і можливо навіть понизити цей бар’єр до 1%.

- Дати можливість для отримання державного фінансування так-званим «регіональним партіям», які пройшли, за результатами всеукраїнських місцевих виборів, до прикладу, до 50% громад.

- поставити остаточну крапку в існуючих юридичних колізіях, таких як:

1) що використовувати при підрахунку загального обсягу ДФПП розмір мінімальної заробітної плати, прямо передбачену ст.17_2 ЗУ «Про політичні партії в Україні», чи прожитковий мінімум, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII;

2) чи можуть партії використовувати державні кошти на капітальні видатки, на підставі ЗУ «Про політичні партії в Україні», який говорить – «на будь-які видатки, не пов’язані з участю партії у виборах», а законодавство, яке регулює бюджетні трансферти, дозволяє партіям використовувати виключно КЕКВ 2600 «Поточні трансферти». Згідно з цією класифікацією, партії не можуть витрачати кошти державного фінансування на капітальні видатки, такі як придбання офісних приміщень, транспортних засобів, комп’ютерної чи оргтехніки, капітальний ремонт тощо;

3) Невідповідність п.1 та п.2 ч.2 ст.17_5 ЗУ «Про політичні партії в Україні», адже якщо враховувати положення цих норм, то «щорічний обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій» буде складати не 100%, а 110% (+ 10% «гендерного бонусу»). І тлумачення НАЗК, що 10% + 100%, це не 110%, а 100%, тому що малося на увазі 10% + 90%, це лише тимчасова дія, оскільки закон має пряму дію і має значно вищу юридичну силу за роз’яснення НАЗК.

І останнє, мені дійсно не байдуже майбутнє Нашої країни, тому ця стаття, можливо, вийшла місцями досить емоційною. І це не пишномовні пафосні слова, адже саме політичні партії – це основа політичної системи країни. Від успішності партійного будівництва, партійної конкуренції, цінності партійної репутації, напряму залежить і економічна і соціальна сфера життя кожного із нас.

Системна генерація успішних політиків нового покоління із самобутнім і сучасним баченням політичних ініціатив апріорі не можлива без ефективно працюючих політичних партій, як місцевого, так і всеукраїнського значення.

Відкритість, прозорість та конкурентність – це ті чинники, які дозволять результативно долати політичну корупцію в усіх її проявах, а політичні партії можуть стати сучасними інноваційними хабами/майданчиками, які стануть фундаментом не тільки успішної державної політики, але і економіки, адже ці сфери природно мають найпотужніші зв’язки і завжди перетікають одна в одну.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net