Один акт, одні обставини – два рішення?!

На сьогоднішній день податкова служба України практику безпідставного визнання правочинів нікчемними зробила всеукраїнською та повсякденною.

При цьому податківці, як правило, йдуть двома шляхами: 1. складення акту перевірки з подальшим можливим винесенням податкового повідомлення- рішення та 2. порушення кримінальної справи за ст. 212 КК України.  При цьому формулювання об’єктивної сторони правопорушення є ідентичним як для кримінальної, так і для податкової справи. Але в подальшому, розвиток кримінальної та податкової справи може йти зовсім різними шляхами. Для простоти розуміння наведу приклад з життя.

Обставини справи (самі обставини реальні, назви змінені).

Підприємство „А” перевірила податкова інспекція, наслідком чого було винесено податкове повідомлення рішення на 3000000 грн. . Підприємство не погодилось з таким нарахуванням та оскаржило та податкове повідомлення – рішення до суду . Податкова служба  вкрай не любить розумних та принципових платників податків, а тому у відповідь податкова міліція порушила кримінальну справу відносно керівника підприємства „ А”  Іванова І.І. за ст. 212, 366 КК України. При цьому підставою для порушення кримінальної справи слугував той самий акт перевірки, на підставі якого винесли податкове повідомлення-рішення. Звичайно, судову процедуру оскарження податкового повідомлення – рішення зупинили до закінчення кримінального розслідування. Під час розслідування кримінальної справи було допитано безліч осіб, проведено ряд експертиз. Економічна експертиза, зокрема, підтвердила висновки акту перевірки тільки на 300000 грн., тобто, у десять раз менше ніж вказано у самому акті та податковому повідомленні- рішенні. Саме така сума в 300 тис. грн., а не в 3 млн., як вказано в податковому повідомленні-рішенні, була вказана в обвинуваченні. З певних причин директор підприємства „А” Іванов І.І. прийняв рішення сплатити 300 тис. грн. Відповідно, саме кримінальне переслідування було закрите за ст. 7 КПК України внаслідок зміни обстановки – суму недоїмки особа погасила повністю. 

Здавалося б, що на цьому переслідування керівника та підприємства закінчились: кримінальна справа закрита, недоїмка сплачена. Але ...

В нашому українському законодавстві завжди знайдеться „АЛЕ”! І в нашому випадку „але” – це існування податкового повідомлення – рішення на 3 млн.!

Згідно ст. 58.4 ПК України податкова служба повинна була винести нове податкове повідомлення-рішення з урахування висновків рішень по кримінальній справі. Однак такого нового рішення податкова служба не винесла, оскільки  повинна була б відмовитись від нарахованих 3 млн.! В нашій державі податкова служба НІКОЛИ не відмовляється від нарахованих зобов’язань!

Слід зауважити, що саме оскарження податкового повідомлення- рішення на 3 млн. грн. успіху не отримало. Незважаючи на всі доводи позивачів:

• що висновком економічної експертизи підтверджено акт перевірки тільки на 300 тис. грн.;
• що такий висновок економічної експертизи був підставою для подання та закриття кримінальної справи судом за ст. 7 КПК України;
• що згідно ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду є обов’язковим для адміністративного суду і т.д.

адміністративний суд в позові відмовив. Не буду освітлювати доводи адміністративного суду, оскільки вони заслуговують на окрему статтю або можливо й цілу дисертацію „Як навчити суддів оцінювати докази за умови, що вони у ВУЗах належно не навчались” . Заслуговує на увагу наступний момент. Держава в особі податкової міліції та суду встановила несплату податку на суму 300 тис. грн., а та сама держава тільки в особі податкової інспекції та адміністративного суду на суму 3 млн. грн.?! І це за умови оцінки одного і того ж акту перевірки!

Наприкінець, хотілось б попередити підприємців, керівників – закінчення кримінальної справи по ст. 212 КК України зовсім не означає закінчення всіх проблем.  Чинне законодавство, на жаль, не збудовано таким чином, щоб одне і те ж питання сплати податків вирішувалось однаково всіма органами держави.