Невже ми друга Білорусія?

Сьогодні майже завершилась умовна парламентська інформаційна кампанія під назвою «Євроінтегратори» проти «Митноінтеграторів». За цей чималий період на цю тему проведено безліч виступів та зроблено чимало заяв. До останнього в рахунку з великим відривом вели «Євроінтегратори», і для повної перемоги були задіяні всі можливі важелі. Навіть за допомогою МВС видалили з гри головного гравців «Митноінтеграторів» - Маркова. Все йшло до того, що Україна успішно закінчить прийняття всіх необхідних законів і перейде в спокійну стадію очікування саміту у Вільнюсі. Проте цілком прогнозовано, що у гру втрутився Кремль і містер Пу. Декілька перемовин, одна з яких таємна, і, здавалося, ніякої Асоціації так і не буде.

Але, на мою думку, Банкова наразі веде витончену політичну гру. Суть її дуже проста і по-своєму геніальна. Вона полягає в тому, аби не зіпсувати відносини з Росією і підписати бажану асоціацію. У разі такої гри і неприйнятті закону, який дає змогу лікувати засуджених за-кордоном, влада на публіку показує Росії готовність домовлятися. Різка зміна меседжів головних спікерів ПР є цьому яскравим підтвердженням. Ще місяць тому всі вони стверджували, що Віктор Янукович об'єднав українців ідеєю, що Україна це Європа. Сьогодні вони всі, як один переорієнтувалися у бік Росії з суто економічних обґрунтувань. Все це призводить до того, що Янукович перед Путіним стає кришталево чистим і ні в чому не винним. Доцільним прикладом цього був випадок, коли Президент України переклав рішення по Тимошенко на парламент і сам абстрагувався від цього, хоча він одноосібно легким розписом руки міг би це давно зробити.

Другою ланкою у цій грі є провладна фракція Партії регіонів у Верховній Раді. Росія знає, що вся вона повністю контрольована Адміністрацією Президента, тому за прийняття радою “закону Тимошенко” офіційний кремль навряд чи буде дорікати Олександру Єфремову і його колегам по фракції.

Допоки між Києвом і Москвою тривають напружені перемовини, представники Міністерства закордонних справ України з упевненістю стверджують про те, що Асоціація з ЄС буде підписана. І говорять вони, маючи всі на це підстави.

Для Євросоюзу є неприйнятним зростання впливу РФ, а тому питання євроінтеграційного майбутнього України наврядчи вирішуватиметься за підсумками доповіді місії Кокса-Квасневського. Скоріш за все у контексті справжньої геополітичної гри ЄС прийме принципове рішення, яке стосується не так України з усіма її проблемами, а Росії. Саме жертвою боротьби цих двох впливових гравців ми зараз і являємося. Підписання угоди про Асоціацію України з ЄС буде великим ударом по Путіну, після якого він довгий час приходитиме в себе. А питання вибіркового правосуддя і звільнення Юлії Тимошенко набагато легше буде вирішити, коли Україна стане асоційованим членом ЄС.

Звичайно, що все це припущення, але щиро хочеться вірити у написане. Погодьтеся, набагато краще бути членами євроспільноти на її задвірках, чим членом “Мутного союзу”. І хоча після підписання Угоди про асоціацію всіх нас очікують нелегкі часи, ми готові терпіти. Терпіти будемо все: тиск Росії і черги на кордоні з нею, закриття підприємств, продукція яких не витримає конкуренції і решту всього, чим нас лякають. Є одне мудре прислів'я: “Все, що не вбиває робить нас сильнішим”, і ним потрібно керуватися.

Нині ми стоїмо на роздоріжжі між цивілізованою Європою і імперською Росією. В яку сторону рухатимемося покаже час, але нині дуже не хочеться, аби Україна перетворилася на другу Білорусію — ізольовану країну з вічним періодом застою.

Тож нині доля України залежить не від Верховної Ради і Президента, а тільки від політичного рішення Європи. Та чи обере вона нас ?