Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.02.2017 22:18

Чому ГПУ під керівництвом Луценко живе від скандалу до скандалу

Українські прокурори, ЗМІ і експерти довго накопичували в собі невдоволення роботою Генпрокурора Юрія Луценка. І маса критичних коментарів та публікацій свідчать, що в суспільстві та серед прокурорського корпусу накопичилася критична маса невдоволення тим,

1011489619-567x309.jpg

   Криза довіри?

Ціласерія критичних публікацій в ЗМІ, негативні оцінки експертів та жорсткі відгукиспівробітників прокуратури свідчать, що в суспільстві та серед прокурорськогокорпусу накопичилася критична маса невдоволення тим, як працює ГПУ та системапрокуратури в цілому.

Отримавшипризначення на високу посаду, новий Генпрокурор Юрій Луценко відразу почавроздавати гучні обіцянки. Зокрема, в червні 2016 року він, пропрацювавши лишемісяць на посаді Генерального прокурора, заявив: «Завданняпоточного року – це відновлення довіри і початок великої рибалки на великурибу». Цікаво, що на початок 2017 року сам Генпрокурор та його люди всистемі прокуратури зіштовхнулися саме із кризою довіри з боку прокурорськогокорпусу.

Ємаса причин, чому склалася така ситуація. Якщо говорити про те, чому Луценконевдоволені самі прокурори, то причина №1 – це невиконана обіцянка підвищитизарплату для співробітників прокуратури.

Справав тому, що 14 жовтня 2014 року Верховна Радаприйняла новий закон «Про прокуратуру». Стаття 81 нового закону передбачаєістотне збільшення окладів для співробітників прокуратури. Але на ділі влада непередбачила грошей на нові оклади для прокурорів в державному бюджеті на 2016рік. Відразу після того, як Верховна Рада призначила Луценко на посадуГенерального прокурора в травні 2016 року, новий глава відомства пообіцяв, щодоб’ється підвищення зарплати для співробітників.

Завданняабсолютно реальне, хіба що для підвищення зарплати потрібно, щоб Генпрокурорзробив зусилля і вирішив питання через Кабінет Міністрів, тому що преамбула донового закону про прокуратуру проголошує: «Установити, що у 2016 році норми іположення частинидругої статті 33статті 81 цьогоЗакону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом МіністрівУкраїни, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетівта бюджету Фонду соціального страхування України».

Алестаном на лютий 2017 року в питанні із зарплатами нічого не змінилось:звичайний районний прокурор отримує 6-7 тисяч гривень на місяць – хоча за новимзаконом мав би отримувати 15-20 тисяч. Серед співробітників прокуратури зростаєневдоволення, адже Генпрокурор, попри публічні обіцянки, не вирішив питання ізпідвищенням зарплати і на 2017 рік.

Щеодна больова точка української прокуратури – це кадрове питання. В Українібільше не існує «кузні кадрів» для прокурорських співробітників, тому що владапозбавила Національну академію прокуратури статусу ВИШу і перетворила її напридаток відділу кадрів ГПУ. Дивіться, ще за часів Януковича прокурориговорили, що Академія готує 200 випускників на рік – а потреба органівпрокуратури складає 500 чоловік на рік. Нова влада вирішила питання радикально.Згідно статті 80 нового закону про прокуратуру, «Національна академія прокуратуриУкраїни є державною установою із спеціальним статусом, що здійснює спеціальнупідготовку кандидатів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів. На Національну академію прокуратури України не поширюєтьсязаконодавство про вищу освіту».

Тобто,Академія прокуратури більше не навчає професії прокурора, тому що Верховна Радапозбавила її IV рівня акредитації. Влада позбавила їїстатусу учбового закладу, закрила магістратуру і аспірантуру – тепер цезвичайна державна установа на балансі відомства на чолі з Луценком. Академіябільше не забезпечує навчання як такого, а працює як курси для підвищеннякваліфікації. Звичайно, ліквідація ВИШу – це провина не тільки Луценка, аленовий Генеральний прокурор нічого не зробив, щоб вирішити кадрову катастрофу,яка підриває роботу прокуратури в нашій країні.

 

Рекордпо скандалам

Крімтого, за час своєї роботи новий Генеральний прокурор примудрився стати героємнизки гучних скандалів. Відразу після призначення Луценка, в червні 2016 року,відсутність юридичної освіти зіграла з новим Генпрокурором поганий жарт. 6червня 2016 року прес-служба Генпрокуратури відрапортувала, як Луценко разомз омбудсменом Валерією Лутковською браво прийшов із перевіркою до СІЗО СБУ.Але експерти і журналісти відразу ж викрили Генерального прокурора упрофнепридатності, оскільки СІЗО СБУ були закриті ще 2003 року. Аж до того, щодеякі опозиційні ЗМІ повідомили, нібито насправді мова йде про таємні тюрмиСБУ.

Влипні 2016 року Генеральний прокурор продемонстрував новий рівень роботи - ЮрійЛуценко приїхав до Печерського суду, який розглядав справу Валентина Лихолітаза звинуваченням в низці злочинів під час бойових дій на Донбасі. Спочатку судобрав запобіжний захід у вигляді двох місяців утримання під вартою, але потімкілька народних депутатів разом з соратниками Лихоліта заблокували приміщеннясуду, щоб не дозволити відвезти обвинуваченого до СІЗО. У розпал протистояння доПечерського суду приїхав Генеральний прокурор. Коротко переговоривши зЛихолітом прямо на лаві підсудних, Юрій Луценко заявив ЗМІ, що бере справу підсвій особистий контроль, що «слідствоне вивчило всі обставини справи і ситуацію, яка складалася тоді навколо дійбатальйону «Айдар», а «запобіжний засіб обрано неправильно».

Безумовно,з точки зору піару така поведінка Луценка – це яскравий і грамотний хід. Але,якщо оцінювати поведінку Генерального прокурора з професійної точки зору,виникає маса питань. Виходить, Юрій Луценко посидів на лавці поруч зобвинуваченим, а потім наказав випустити людину, яку його ж підлеглізвинувачують в мародерстві і вбивствах.

Звісно,сам прокурор постарався виглядати як чиновник, який прислухається догромадської думки. Але от самі співробітники ГПУ, які вели слідство іпредставляли державне обвинувачення в суді, мають право говорити, що їх простопідставили. Дійсно, якби Луценко цікавився справою Лихоліта, що завадило йомуповноцінно вивчити матеріали ще до передачі справи до суду? Замість цього самГенпрокурор зізнався, що «зараз в дорозі я вивчив доступні мені матеріали, івважаю ...» Зазвичай такі фрази дозволяли собі чиновники часів Януковича, якісамі достеменно не знали, яким саме відомством керують, а просто підписувалипапери за наказом «донецьких».

            24 листопада 2016 року Генпрокуратура знову опинилася вцентрі скандалу після того, як з тріском програла справу Олени Лукаш,екс-міністра юстиції часів Януковича. Печерський суд визнав, що прокурор ГПУВладислав Куценко в листопаді 2015 року поширив інформацію, яка є недостовірноюі такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію Олени Лукаш. Нагадаємо,що 5 листопада 2015 року співробітники СБУ затримали Олену Лукаш в її київськійквартирі. Але Владислав Куценко того самого дня дав брифінг, на якому заявив:«У вересні 2015 року ми звернулися в Інтерпол щодо оголошення Лукаш вміжнародний розшук, але сьогодні так вийшло, що вона повернулася в Україну». Отже,суд зобов'язав ГПУ розмістити резолютивну частину рішення на своєму сайті, аКуценко - протягом 10 днів спростувати свої слова і розмістити резолютивнучастину судового рішення на своїй сторінці в Facebook. Хоча справу Лукашрозпочинали за попереднього керівника ГПУ, новий Генпрокурор мав змогу вирішитипроблему без зайвого розголосу, але чомусь не скористався цією нагодою (мабуть,позначився брак юридичної освіти).

Щостосується інших гучних справ – «беркутівців», яких звинувачують у вбивствахактивістів Майдану, колишнього керівника фракції Партії регіонів ОлександрЄфремов тощо – джерела в прокурорських колах стверджують, що по цих справахнемає жодного прогресу. Але Генпрокуратура постійно клопоче про продовженнястроків утримання під вартою – отже, руху по справі немає, а люди знаходяться вСІЗО вже декілька років.

 

Професійна PR-деформація

Наведенівище приклади наводять на думку, що перед нами – наочний приклад професійноїдеформації. Політичний піарник Луценко так і не спромігся зрозуміти, що роботана посаді Генерального прокурора кардинально відрізняється від поведінкипарламентського політика, який ні за що, по суті, не відповідає.

Луценконе зміг це зрозуміти, а тому і не спромігся підлаштуватися під вимоги новоїроботи. Знов-таки, дався взнаки брак практичного досвіду. А будь-які спробирозібратися в специфіці роботи ГПУ з самого початку були приречені на невдачу,тому що перед Генеральним прокурором - непереборна блокада у виглядівідсутності юридичної освіти.

Алесхильність до піар-ефектів з часом почала працювати за принципом бумерангу.Кількістьгучних обіцянок нового Генерального прокурора перевищила критичну масу, томугромадськість і журналісти почали цікавитися, коли ж Луценко почне виконуватисвої попередні обіцянки замість того, щоб давати нові?

Правда,складається враження, що Генеральний прокурор, замість того, щоб зробитивисновки і перебудувати свою роботу, став роздавати гучні заяви з подвоєноюсилою. Днями Генеральний прокурор звинуватив відразу трьох народних депутатів -Олександра Супруненка, Нестора Шуфрича та В'ячеслава Костянтинівського - вухиленні від сплати податків на мільйони гривень. Здавалося б, що тут такого? Алебентежить, що в січні Генпрокуратура офіційно повідомляла про перевірку 29депутатів через різницю між офіційними доходами і задекларованими коштами.Тепер, якщо вірити словам Генпрокурора, з 29 залишилися тільки троє - до тогож, всі вони «абсолютно випадково» не входять до складу депутатської більшості уВерховній Раді. У зв'язку з цим згадуються слова генералісимуса Франко, якийлюбив говорити «Друзям все, ворогам - закон». Виникає підозра, що ГПУ заправилом генералісимуса Франко «заплющила очі» на порушення провладнихдепутатів, зате щосили намагається чіплятися до депутатів від опозиції.

Правда,приклад Олександра Онищенка, коли опальний нардеп спокійно полетів до Лондону,незважаючи на всі гучні обіцянки Луценко притягти його до відповідальності,свідчить, що поки Генпрокуратура не поліпшить якість своєї роботи, всі гучнізвинувачення так і залишаться тільки словами.

Томупрогнозую, що за результатами перевірки, гучно ми скоріш за все знову Генеральнимпрокурором, ми скоріше за все побачимо «великий пшик».

По-перше,ці народні обранці вже неодноразово подавали декларації. Тому виникає питання:а що Генеральний прокурор робив раніше і чому ГПУ саме зараз різко зацікавиласьцими нардепами?

По-друге,термін «грошові кошти» - це не тільки гроші в паперовому вигляді. Цей термін включаєв себе готівкові, безготівкові, еквіваленти грошових коштів (цінні папери,депозити, інвестиції).

Аофіційний прибуток – це прибуток, з якого виплачуються податки та збори (у Фондусоціального страхування, наприклад).

Прицьому слід зазначити, що згідно законодавства України, існують ситуації, колиподарунки, спадщина, дохід від цінних паперів, деякі виплати та відшкодуваннятощо не оподатковуються. Так що наявність коштів, які людина отримала окрімофіційного прибутку -  це ще не підстава кричати«Тримай крадія!». Але не факт, що наш Генпрокурор знає про ці нюансизаконодавства України.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net