17 жовтня 2016 р за № 5274 був зареєстрований проект (підготовлений та внесений на реєстрацію народними депутатами України Левусом А.М., Висоцьким С.В., Княжицьким М.Л.) постанови про схвалення пропозицій щодо застосування персональних санкцій проти осіб, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України (далі – Проект).
Автори Проекту пропонують ввести санкції щодо фізичних та юридичних осіб, перелік яких надається у Додатках 1 та 2 до Проекту.
Підставою для підготовки Проекту визначено статті 3, 4 та 5 Закону України «Про санкції».
Для того, щоб зрозуміти, що мене здивувало у зазначеному проекті, необхідно зробити невеличкий екскурс до нормопроектувальної сфери.
Нормативно-правовий акт (а наш Проект саме і є спробою написати проект такого акту) – це нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм.
У той же час його юридична сила не має такої ж загальності і верховенства, як це властиво закону. Проте, нормативний акт забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого нормативного регулювання усього комплексу суспільних відносин.
Є деякі ознаки підзаконного нормативно-правового акту, на які, я вважаю, необхідно звернути увагу:
- містить вторинні (похідні) норми , що приймаються на основі закону, відповідають йому;
- розкриває, конкретизує, деталізує первинні норми, які містить закон, з метою їх реалізації або регулює забезпечувальні чи допоміжні суспільні відносини.
Тобто, Проект повинен розкривати зміст закону, на виконання якого він видається.
Окрім цього, нормативність вимагає:
Ось з таких позицій ми (по пунктам) і розглянемо зазначений Проект.