Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
15.08.2015 17:22

Зовнішньоекономічні операції в зовнішньоекономічних договорах ?

Зовнішньоекономічні операції в зовнішньоекономічних договорах ?

Зовнішньоекономічні операції в зовнішньоекономічних договорах ?

 

Керуючись прагненням розширювати торговельні відносини й співробітництво, виходячи з принципів рівноправності та взаємної вигоди, і з метою ефективнішого використання економічних і торговельних можливостей суб'єктів господарювання, держави уклада­ють міжнародні договори про торговельно-економічне, науково-технічне співробітництво, платежі, реекспорт, захист інвестицій тощо. Предметом їх регулювання можуть бути: 1) принципи співробітництва держав у певній сфері; 2) конкретні питання співпраці [ 17. c . 92] .

Угоди про торговельно-економічне співробітництво можуть мати норми про певний вид режиму щодо товарообміну та інших форм економічних зв'язків. Здебільшого це режим найбільшого сприяння. Він може надаватися стосовно мита і податків, консульських зборів і податків, які будуть або можуть бути застосовані до імпорту, експорту, транзиту і зберігання товарів, способів їхнього стягнення, а також щодо митних процедур і формальностей. Так, держави-учасниці договору часто звільняють від мита, податків і зборів, у разі ввезення на свою територію:

1)             зразків будь-яких типів товарів, які походять з території іншої договірної держави, якщо вони призначаються виключно для оформлення заявок на товар, представлений цими зразками;

2)             каталогів, прейскурантів, торговельної інформації та реклам­них матеріалів включно з кіноплівками;

3)             товарів й предметів, призначених для ярмарок і виставок;

4)             предметів, приладів, матеріалів та інструментів для дослідів, випробовувань та ремонту;

5)             обладнання й приладів, призначених для проведення монтаж­них, пусконалагоджувальних та інших видів робіт, що підлягають подальшому вивезенню;

6)             предметів й матеріалів, призначених для забезпечення робіт, у т. ч. й таких, що є частинами створюваних об'єктів;

7)             майна та засобів, що ввозяться як частина статутного фонду СП;

8)             маркованої тари, яка імпортується для наступного її наповнення [16. c . 230-231] .

Договірні держави можуть погодитися надати одна одній режим найбільшого сприяння з усіх питань, пов'язаних з морським і повітряним сполученням. Зокрема, судна під час виходу, входу та перебування в портах можуть користуватися найбільш сприятливими умовами, що їх обидві держави нададуть суднам під прапором третіх держав. В угодах можуть зазначатися сфери чи регіони торговельно-економічної діяльності, що на них держави не поширюватимуть режим найбільшого сприяння, як-от: на пільги та переваги, що надаються з метою полегшення прикордонної торгівлі або випливають із митних союзів, інших форм економічної інтеграції тощо.

Зазвичай в угодах встановлюється порядок проведення платежів між уповноваженими учасниками зовнішньоекономічних зв'язків. Платежі здійснюються у певній валюті, по клірингових рахунках, які відкриваються в уповноважених банках кожної з договірних держав.

Договори можуть установлювати недискримінаційний режим Для юридичних осіб та організацій. При цьому характер їхнього капіталу - приватний, державний чи змішаний - значення не має. Дсржави-учасниці договорів можуть надавати одна одній необхідні пільгові умови для оформлення, запису або перенесення у відповідний реєстр промислової власності патентів, марок, торгових найменувань, позначень місця походження, які охороняють товари, відповідно до своїх законодавств із дотриманням міжнародних угод.

У міжнародних угодах може вказуватися принцип автономії волі сторін щодо вибору арбітражу, процедури, законодавства для врегулювання можливих спорів, місця слухання справи [ 16. c .142-143] .

Товарообмін чи надання послуг здійснюється переважно на основі індикативних списків, що додаються до підписуваних щорічно Протоколів про товарообіг. Зазначені списки не виключають і не обмежують можливості обміну товарами й послугами, не включеними в Протоколи про товарообіг. Водночас обсяг вартості товарів, які поставляються за цими списками, не повинен перевищувати загальних щорічних обсягів вартості товарообігу, які погоджені державами, що домовляються.

Угоди можуть містити умови про ціни, що встановлюються в контрактах купівлі-продажу, договорах поставки товарів і надання послуг. Найчастіше вони визначаються на основі поточних світових цін і на умовах, прийнятих у практиці міжнародної торгівлі, з урахуванням технічного рівня та якості товарів.

У договорах може зазначатися, що держави сприятимуть роз­виткові різних форм компенсаційної торгівлі, налагодженню коо­перативних виробництв і промислової кооперації, відкриттю та діяльності представництв, беручи до уваги власні промислові потужності й потенційні можливості.

Угоди можуть встановлювати умови допущення чи недопущення реекспорту; захисту природних і промислових продуктів від недобросовісної конкуренції з боку тих продуктів, які не мають торговельних марок, найменувань чи інших подібних знаків або які мають неправильні посилання на місце і справжнє найменування, походження, сортність, склад чи якість товару. Загальним є правило, що укладені угоди не зачіпають прав та зобов'язань договірних держав, які випливають з їхньої участі в інших угодах і міжнародних економічних організаціях.

Конкретні умови поставки товарів і надання послуг установ­люються в контрактах, що укладаються між уповноваженими учасниками взаємних зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до національного законодавства кожної з договірних держав та з дотриманням міжнародних торговельних норм і практики [ 16. c . 156-158] .

В Україні діє декілька нормативно-правових актів з питань бар­терних операцій. Основним з них є Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» із змінами та доповненнями внесеними згідно із законом від 5 березня 2009 року N 1069-VI [6]

 Відповідно до цього Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій. Вона оформляється бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі. Договір укладається між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарювання. Він передбачає зба­лансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом грошових коштів у готівковій чи безготівковій формі.

Як правило, сторонами зовнішньоекономічних контрактів є юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Проте в деяких випадках стороною контракту є держава. Тоді іншим суб'єктом правовідносин переважно є транснаціональні корпорації (далі - ТНК). Договори між цими суб'єктами укладаються стосовно природних ресурсів, облігаційних позик тощо. У цих випадках держава переважно є приймаючою стороною.

Концесійною угодою відповідно до класичного поняття концесії, вважається передання інвестору у тимчасове користування на довгостроковій основі об'єкта, який дозволяє вилучати природні ресурси (вугільна шахта, земельна ділянка з покладами нафти тощо) [16. c . 200].

Окремо слід вказати на існування норм, які регулюють відносини комерційної концесії. Йдеться про ті, що містяться у кодифікованих актах, наприклад, кодексах, (гл. 76 «Комерційна концесія» Цивільного кодексу України із змінами внесеними законом України від 22 грудня 2011 року N 4220-VI [3] , гл. 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)» Господарського кодексу України із змінами внесеними законом України від 22 грудня 2011 року N 4220-VI [4] . Предметом цих договорів є, зокрема, право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 1116 Цивільного кодексу України) [3] . Звичайно, норми законодавства зумовлюють висновок про істотні та додаткові умови вказаного договору.

Інший вид договорів за участю ТНК і приймаючої держави - це договори міжнародної позики . їх предметом є обіг такого виду цінних паперів як облігація. Цей цінний папір засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Договори про спільне підприємництво укладаються між компаніями (у тому числі й іноземними) і приймаючими державами про такий вид діяльності, за якого кожній стороні належить частка капіталу, відбувається розподіл управлінських функцій, ризиків і прибутків. З метою контролю власної економіки та інших сфер діяльності приймаючі держави виділяють ті сектори економіки, в яких значна частка власності належить цим державам. Як правило, вона становить 50, 51 чи 55 відсотків.

Сьогодні зростає важливість іншого виду договорів - управлін­ських , укладених за участю іноземних компаній та приймаючих держав. Відповідно до їх умов приймаюча держава здійснює керівництво компанією, власником якої є, наприклад, ця ж держава, за плату, незалежно від прибутковості підприємства.

Договори про розподіл продукції (відомі також як виробництва- розподілу) за своїм предметом дещо схожі з управлінськими конт­рактами. Проте різниця полягає у тому, що винагорода (оплатність чи компенсація), сплачена іноземними компаніями приймаючій державі за їх організаційні, технічні чи маркетингові послуги, становить певний відсоток чи частку продукції або ціни продукції на ринку [ 16. c . 287].

Зазначені контракти є механізмом залучення інвестицій з ура­хуванням довгострокових програм і використовуються для освоєння мінерально-сировинних ресурсів.

Зважаючи на форми джерел права, що регулюють умови ана­лізованих договорів, зміст норм, що містяться у цих формах, слід констатувати цивільно-правову природу зазначених контрактів. Оскільки договори укладаються в інтересах ТНК, можна стверджувати не тільки про цивільну правосуб'єктність їх учасників, але й про наявність часткової цивільної правосуб'єктності у ТНК [ 16. c . 291].

Таким чином зовнішньоекономічні операції визначають зовнішньоекономічні договори про торговельно-економічне співробітництво, які можуть мати норми про певний вид режиму щодо товарообміну та інших форм економічних зв'язків. Здебільшого це режим найбільшого сприяння. Зазвичай в угодах встановлюється порядок проведення платежів між уповноваженими учасниками зовнішньоекономічних зв'язків. Конкретні умови поставки товарів і надання послуг установлюються в контрактах, що укладаються між уповноваженими учасниками взаємних зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до національного законодавства кожної з договірних держав та з дотриманням міжнародних торговельних норм і практики.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net