Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
17.07.2017 15:53

Сценарії гендерного квотування

Народный депутат України, голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин

Який механізм гендерних квот потрібен Україні.

Гендерні квоти – новація для України, яка досі, на жаль, непродемонструвала значної ефективності. Але винне в цьому не саме квотування яктаке, а наші специфічні умови (відсутність відповідальності за невиконання 30%квоти, або право партій вписувати жінок в непрохідну частину списку). У світі жгендерні квоти - практика дієва та поширена.

Загалом існують три типи гендерних квот:

1)  Такзвані «зарезервовані місця», коли певна кількість мандатів резервується дляжінок.

2)    Обов язкові квоти для кандидатів, які закріплені законом

3)  Добровільніквоти партій, що регулюються виключно партійними рішеннями.

В першому випадку певний відсоток парламентських мандатів (в середньомублизько 30%) резервується за жінками. Цю систему не застосовують в Європі, вонапоширена в країнах, де сильні патріархальні традиції – в Африці, Азії, наБлизькому Сході. Класичним прикладом є Руанда, де 58% місць в парламентізарезервували за жінками. Тому ця країна справедливо займає перше місце у світіза кількістю жінок-парламентарів. Цей процес не корелюється з європейськимидемократичними традиціями, адже квотні місця (крім жінок в Руанді є ще квотидля молоді й інвалідів) заповнюються не шляхом прямого загального голосування,а двоступінчастим способом. Резервування має свої плюси для країн з традиційноюкультурою, але за певних обставин перетворюється на свою протилежність,оскільки стримує політичну активність жінок в певних межах. 

Інша справа обов ’язков і законодавчі гендерні квоти, які є прийнятними длядемократичної Європи. Вони встановлюють мінімум і максимум для кожної статі йдіють, зокрема, в Бельгії, Франції, Португалії та Іспанії. Завдяки гендернимквотам за перші десятиліття нульових років частка жінок в парламентах багатьохєвропейських держав збільшилась в середньому на 10%. Причому, помітна чітказалежність успіху цього типу квотування від санкцій, які передбачені запорушення закону. Чим жорсткіші санкції, тим більше жінок отримають шанс потрапитидо парламенту. Другим фактором є виборча система. Найпозитивнішу динамікудемонструють країни, в яких діє пропорційна система із закритими партійнимисписками та великими виборчими округами.

Добровільні партійні квоти з явились в Європі в 70-х роках ХХ століття і сталирезультатом побоювання партійних еліт, що в один чудовий день жінки організуютьвласні партії й вони втратять частину електорату. В 1970 році місцевівідділення Соціал-демократичної партії Швеції залишили за чоловіками лише перші10 місць у списку, а далі кожну другу позицію віддали жінкам. Три роки потомулише перша трійка залишилась за чоловіками. Й так вони поступово дійшли доповного паритету між статями.

Сьогодні майже половина країн-членів ОБСЄ практикує добровільне партійнеквотування. Його ефективність залежить від одностайності політикуму та бажанняпартійців досягти гендерного паритету. Наприклад, у Швеції щодо цього питаннядійшли цілковитого консенсусу – майже усі партії впровадили чергування чоловік-жінкау своїх виборчих списках.

Девізом добровільного партійного квотування може слугувати гасло норвезькихжінок, які заявляли, що не хочуть свій шматок пирога, а вимагають змінитирецепт його приготування. І дійсно квотування поступово змінювало психологіюпартійних кадрів і поставило гендерні питання в центр політичного життя.Відповідно, змінювався порядок денний дебатів в країні й жінки отрималиможливість лобіювати свої інтереси.

Очевидно, що Україні сьогодні слід орієнтуватись на вдосконалення механізмуобов язкових законодавчо закріплених гендерних квот. Рівеньполітичної культури, на жаль, не дозволяє сподіватися, що політичні партіїпоступляться жінкам добровільно. Мусимо аргументовано переконувати противниківгендерного квотування, які, як правило, в дискусіях висувають три головніаргументи.

1)    Жінкисамі не зацікавлені, щоб йти в політику.

Така аргументація нагадує слова поміщиків-кріпосників, які говорили, щоїхні селяни не хочуть свободи, а воліють бути під опікою пана. В державах, дерівень культури та освіти є високим, рано чи пізно жіноча ініціатива виходитьза межі традиційного бачення політичних процесів. Цивілізована держава залучаєцю ініціативу на свою користь, відстала – придушує.

2)    Мине можемо відмовляти чоловікам,  оскількижінки менш освічені та досвідчені.

Сьогодні жінка в Україні є не менш освіченою та досвідченою ніж чоловік. Втаких сферах як бізнес, наука, культура вона це довела. Крім того, реальніпідстави для порівняння з являються лише в умовах вільної конкуренції. А конкуренція не може існуватибез рівних можливостей. Створіть ці можливості й ви побачите, що жінка вполітиці буде не менш ефективною за чоловіка.

3)    Гендерніквоти дискримінують чоловіків.

Насправді позитивна дискримінація – це засіб ліквідації дискримінації негативної.І вона є прийнятною та визнаною на вищому міжнародному рівні. Головне правильнорозуміти її цілі. Квотування існує не для того, щоб обмежувати права чоловіків,а для того, щоб голос жінок був почутий. Практика показує, що, якщо певна групапредставлена в органах влади в кількості менше ніж 30% від загального складу,то її інтереси не враховують. Ми не можемо допустити цього щодо жінок, якіскладають половину населення Україні. Вони здатні дати державі нові стимули длярозвитку та зробити нашу політику більш людяною, системною й результативною.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net