Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
20.09.2016 23:33

Внутрішні вороги НАН України

Журналіст, вчений

Як брехня і провокації з боку представників академічної науки перетворилися на «наукове підґрунтя» для схвалення спотворених законів і нескінченного розкрадання бюджетних коштів.

Українська академічна наука зараз переживає тяжкі часи. Кризові явища в економічній сфері, нестабільність і негативні суспільно-політичні процеси всередині держави, а також матеріальні збитки і людські втрати, що зазнала наша країна протягом двох останніх років змушують усіх, - і науковці не є виключенням, - боротися за виживання.

«В настоящее время академия наук подвергается нападкам со стороны политиков и очень трясется за свой авторитет и имидж. Это очень удобное время нанести удар по подонкам…», - йдеться з розсилки електронною поштою, котру поширюють… співробітниця однієї з наукових установ – кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Тетяна Метельова спільно з журналістом, членом НСЖУ Андрієм Капустіним. До свого звернення підписанти додають: готову форму гнівного листа-звернення на адресу НАН України, фантастичне оповідання Капустіна, декілька сфальшованих картинок і закликають одержувачів листа (аби не своїми руками робити цю ганебну справу і взагалі залишитися «в тіні») надсилати це від свого імені на адресу НАН України з метою переслідування і цькування науковців.

Метла 10 (640x265).jpg
 

За що і чому Тетяна Метельова нападає на Національну академію наук України, сама будучи досить високопоставленою співробітницею?

Метла 1 (235x312).jpg

З грудня 2008 р. вона займала посаду старшого наукового співробітника Інституту європейських досліджень НАН України, а після утворення на його базі у 2011 р. Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» була призначена на посаду заступника директора з наукової роботи.    

А про себе Тетяна Олександрівна ліпше розповість сама:

«Я – ведьма… Я - врата. И тот, кто хочет пройти, сам ДОЛЖЕН ИДТИ. Врата - они ведь ведут как от черного к белому, так и наоборот. И не от врат - от идущего зависит, куда идти. Возможно, эти слова прозвучали для тебя как метафора. Либо же послышался в них налет мистики и некоего зазнайства. Зазнайства тут нет. Нет и метафоры. А вот мистика есть. Дело в том, что на днях мне пришлось узнать уже не косвенно, в интуициях и догадках, а в некотором смысле напрямую одну очень важную для себя вещь. Наверное, это прозвучит смешно, но я ...неактивированная ведьма. Потомственная, по маминой линии. Активация состоится в следующем году. Быть активированной или нет - зависит от меня.»

«я - темная. Однако я знаю, что это не так. Я не темная. И не светлая. Я - врата, то, что соединяет темное со светлым. И результаты моей активации абсолютно непредсказуемы. Насколько я могу предполагать, результатом станет свободный проход "туда-сюда" между светом и тьмой

«с детства не играла в игрушки, не терпела детских песенок и терпеть не могу детей вообще»

 «я прибегала к самоубийствам - безрезультатно (яды, вены, повешения и пр. дребедень)».

Одкровення Метельової Т.О. взято з відкритих джерел. Зокрема оригінал міститься на форумі, присвяченому переважно питанням виявлення корупційних схем і шахрайства з бюджетними коштами у сфері поводження з тваринами (vredy.site), де Тетяну Олександрівну свого часу було заблоковано через пропагування нею жорстокості й неадекватну поведінку.  

Форум (601x577).jpg

Зараз ніхто не знає точно, коли розпочалося се божевілля, але певною «відправною точкою» стало захоплення Тетяни Олександрівни ідеями боротьби за спасіння бродячих собак, зокрема відстоювання позиції про необхідність впровадження в усіх українських містах програми «Відлов-стерилізація-випуск» (далі – ВСП), що передбачає позбавлення частини диких собак, шляхом хірургічного втручання, статевих функцій з подальшим поверненням (випуском) тварин на вулиці, тобто у громадські місця. На теперішній час тільки у місті Києві на реалізацію даної програми виділено суму понад 117 млн. грн. з міського бюджету, в інших містах її вартість тільки в середньостроковій перспективі також оцінюється в десятки мільйонів.

Під час підготовки «наукового обґрунтування» даних програм, а також деяких проектів нормативно-правових актів, у розробленні яких Т.О. Метельова брала участь, нею було сформоване низку положень, які нібито відображають «успішний досвід європейських країн» у реалізації програм ВСП, однак ці твердження є цілком хибними. Представник академічної науки Метельова Т.О., як нескладно переконатися з її дописів у спілкуванні на численних форумах та у соцмережах, - погодилася з пропозицією «створити бурхливу статистику», тобто свідомо і цілеспрямовано здійснити фальсифікацію наукових даних і статистичної інформації щодо стану з бродячими собаками в країнах ЄС та «швиденько опублікувати» цей фальсифікат. При цьому вона навмисно залишила поза увагою той факт, що в європейських країнах бродячих собак на вулицях немає і застосовується вилов без повернення, оскільки в жодній з цих країн практика ВСП не принесла позитивного результату. Вчинок, який був би властивим для типового продажного журналіста, але не для науковця!

Як брехня перетворилася на «наукове обґрунтування»? Вдаючи бурхливу діяльність з аналізу міжнародного досвіду, кандидат філософських наук взяла за основу одну-єдину працю: оглядову доповідь щодо практики контролю чисельності собак. Тут вона показала чудеса «генерації наукових ідей», висновуючи, що за взірець треба брати не ті країни, де бездомних собак немає, а ті країни, де вони є, і багато, але при цьому заборонена евтаназія і дозволений метод ВСП. Аби надати цим твердженням вигляду достовірних, Метельова Т.О. свідомо перекрутила інформацію: приховала цілу низку суттєвих фактів і «забула» навести висновки самих авторів доповіді, сподіваючись на те, що ніхто не стане читати першоджерело – текст доповіді. На жаль, їй повірили на слово – наприклад, повірила київська влада.

Тоді в одній зі своїх статей Метельова Т.О. написала: «Проведені дослідження показали, що вбивство безпритульних тварин – найменш ефективний і найбільш витратний метод регулювання їх чисельності. Країни, в яких він практикується як основний (посткомуністичні), результат мають протилежний меті: відповідно збільшенню чисельності об’єктів знищення, зростає й обсяг потрібних на це коштів». Таке твердження не було підкріплено нічим – ані відомостей щодо зарубіжної практики, ані математичних розрахунків динаміки витрат коштів, про які йдеться у висновках – лише інформаційний шум, який так старанно штучно здіймали навколо «проблеми». Тут, як бачимо, «дослідниця» забула головне правило, відоме кожному науковцеві: отриманий результат має бути верифікованим і обґрунтованим.

А от перелік країн, які співробітниця Інституту всесвітньої історії  вважає «посткомуністичними осередками зоофашизму», де застосовується виключно метод вилову без повернення: Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Швейцарія, Словенія, Великобританія, Ірландія, Угорщина, Франція, США, Канада, Австралія, Ізраїль, Південна Корея, Латвія, Литва, Польща, Португалія, Хорватія, Чехія, Естонія, Білорусь. У Бельгії, Данії та Швейцарії безповоротний вилов не використовується, там дійсно практикують ВСП – для котів. А щодо бродячих собак, то для них не передбачено жодних методів, оскільки на вулицях їх немає взагалі.

Безповоротний вилов у поєднанні з ВСП використовується в таких країнах, як Болгарія, Боснія-Герцеговина, Іспанія, Італія, Мальта, Сербія. Однак слід зауважити, що в Іспанії і в Італії ВСП намагалися запровадити не повсюдно, а локально – на обмежених територіях.

Та й до цього Метельовій Т.О., котра якось самокритично назвала себе «хрІновим математиком» вже доводилося мати справу з натужними спробами  зобразити дещо на кшталт «арифметичного аналізу». Вона взяла дані про кількість собак, яких було приспано у Великобританії (і цю країну, попри те, що саме там було прийнято перший закон про захист тварин, вона безапеляційно обізвала «найкривавішою» країною в Європі). Щодо інших країн, то Метельова Т.О. тоді не мала статистичних даних, бо просто не змогла їх знайти, а тому обмежилася тим, що порівняла дані по Великобританії з даними по українському місту Харкову – місту, в якому першим в Україні почала втілюватися в життя програма реалістичного зоозахисту на базі спеціалізованого комунального підприємства. Цей «порівняльний метод наукового пізнання» дозволив Метельовій Т.О. зробити «відкриття» про кількість приспаних собак на душу населення, і вона стала висновувати, що в Харкові присипляють в кілька разів більше собак на душу населення на рік, ніж у Великобританії. На цьому підґрунті Метельова стала висновувати: Харків ще більш «кривавий».

Такий «аналіз» є абсолютно нікчемним, він просто сміховинний, і для будь-якої дорослої людини різниця є очевидною: країні Великобританії, на відміну від міста Харкова не довелося розгрібати жахливі наслідки такого улюбленого Метельовою методу ВСП. У Великобританії немає зграй напівдиких бродячих собак, які не плодять їх на території тамтешніх англійських парків, скверів, майданчиків для гольфу, автостоянок і біля ресторанів і кафе. Не трапляється й випадків загибелі чи завдання каліцтва людям, немає необхідності регулярних масових виловів.

Як інший приклад, під час участі у роботі над проектом Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (доопрацьованого, реєстр. № 8423 від 30.06. 2011 р.) Метельова Т.О. знову вимушена була боротися проти правди, адже у висновку до законопроекту містилися суттєві зауваження, що унеможливлювали досягнення заповітної мети – збереження порочного кола нескінченного розкрадання грошей на програмі ВСП і повної безвідповідальності.  

Зокрема, з висновку фахівців ішлося про таке:

«Проект доповнюється новими поняттями: «опіка над твариною», «опікувані тварини», «опікун тварин», однак у проекті чітко не визначено, у чому полягає зміст інституту «опіки» над твариною, та як на практиці він може реалізовуватись. Це, наприклад, стосується статті 14 проекту, в якій передбачається, що вилов безпритульних тварин проводиться (у тому числі) з метою регулювання їх чисельності методами біостерилізації, обліку, реєстрації та надання під опіку, а також поверненню на місце вилову під опіку фізичних осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. При цьому не визначено, у чому полягає «догляд» за такими тваринами (окрім біостерилізації), не передбачено, де можуть проживати тварини, що повертаються на місце вилову (на вулиці, у під’їздах чи в інших місцях), у чому полягають функції опікунів і хто буде суб’єктом відповідальності у відповідних випадках. Останнє є досить актуальним, оскільки у подальшому пропонується притягувати до відповідальності осіб за утримання тварин у під’їздах, підвальних та горищних підсобних приміщеннях (зміни до статті 154 «Порушення правил утримання собак і котів» Кодексу України про адміністративні правопорушення). 

Незрозумілим є й твердження, що тварини, які «перебувають під опікою, можуть знаходитися в місцях їх постійного перебування після проведення заходів, передбачених статтями 9 та 17 цього Закону» (ч. 7 ст. 18 проекту). Між тим зазначені статті проекту регулюють правила поводження з тваринами у сільському господарстві (статті 9 проекту) та особливості утримання диких тварин у неволі (стаття  17 проекту), що не мають відношення до «опікуваних тварин». Все це вимагає більш виваженого підходу до регулювання відповідних питань. При цьому варто враховувати й положення Європейської конвенції про захист домашніх тварин (1987 р.), на узгодження з якою спрямовано законопроект, відповідно до якої будь-яка  особа, яка дала згоду доглядати за твариною, несе відповідальність за її здоров'я та благополуччя, а також повинна забезпечувати їй місце для  проживання. Такі обов’язки у проекті покладаються лише на власника (ч. 1 статті 18).».

Що б зробив у відповідь на це справжній учений-опонент, а не Метельова? Щонайменше, розпочав би зі спроби відповісти на зауваження тією ж мовою – мовою аргументованих висновків, які було б підкріплено за допомогою моделей, розрахунків і прикладів з практики. Але, як бачимо, опонент пішов іншим шляхом, не заперечуючи по суті, а висмоктуючи з пальця маревні історії про «страшну змову». Особа, що має науковий ступінь і вчене звання, вдалася до пропаганди невігластва та навмисного введення в оману.

Для цього Метельова Т.О. залучає «колективний розум» і звертається до колежанок з проханням допомогти переламати здоровий глузд і активізуватися у боротьбі за подальшу брехню.

Метла 24 (640x247).jpg
  Се було сприйнято позитивно, й угруповання зооекстремістів радо відповіло:

«Быстренько опубликовать и тогда по гроб жизни к стерилизации можно лепить «науково-обгрунтований метод» и спорить депутаты уже будут не с тетками-зоозащитницами, а вроде как с наукой».

Метла 23 (640x149).jpg

Тут на заклик відгукнулася особа на ім’я Єдгарова Іванна Володимирівна (псевдо Иванна Миллер; нікнейм на екстремістському форумі ua-vet – Maluk), котра висловила бажання взяти участь у створенні псевдонаукових публікацій, які будуть відображати нібито результати «аналізу теоретико-методичних підходів вирішення проблеми та соціально-культурний аспект».

Метла 25 (640x160).jpg
 

Єдгарова І.В. відома тим, що раніше вже брала участь у фальшуванні доказів, зокрема для пом’якшення вироку їхньому прибічнику – злочинцеві Віталію Фролову. Зрештою, 2011 р. його було засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України (розбій) на 5 років з випробувальним терміном 2 роки.   

Далі, зважаючи на те, що результати реального застосування ВСП в Україні не відповідали «очікуваному прогресу» (кількість собак і проблем від них не зменшувалася), Метельова Т.О. оголосила найголовнішим ворогом тварин «зоореалістичну чуму», тобто громадський рух реалістичного зоозахисту. Використовуючи вже набутий досвід відшукання і вигадування «фактів», з невичерпною енергією Метельова Т.О. розпочала кампанію в ЗМІ. Від свого справжнього імені або під легко впізнаваними никами-псевдонімами (ArtVlad, Артур Владан тощо), вона розмістила вже з десяток різних статей, відгуків і прокламацій з метою переслідування і цькування людей, на яких вона поставила тавро «вбивць» і «зоофашистів». До цієї категорії людей авторка віднесла й усіх тих громадян, які постраждали від нападів собак і не бажають терпіти зграй у своїх містах: «самі винні», «вбивці», «садисти», «живолупи», «шкуродери» - так вона висловлювалася щодо всіх, хто оспорювали і продовжують оспорювати правильність її «ідей» і ефективність методу ВСП.

Метла 5 (640x360).jpg
 

Через таких активних (у будь-яких інших сферах, крім роботи) «діячів» у суспільстві й формується скептичне ставлення і зневага до вчених.

Метла 8 (640x366).jpg
 

Передусім, не схвалюють псевдонаукові «здобутки» Метельової Т.О. у сфері досягнення «гуманізму» в поводженні з тваринами й більшість мешканців міст, у яких людям доводиться щодня стикатися зі зграями диких собак і жити у постійній тривозі за себе, за безпеку й життя своїх близьких.

За офіційними відомостями МОЗ України (Державний заклад «Український центр з контролю і моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України»), «…стабільно високою залишається кількість населення, яке звертається за медичною допомогою з приводу нападу тварин – 80 – 100 тисяч осіб щорічно, з яких 25% змушені отримувати лікування проти сказу. Джерелами збудника сказу є тварини, переважно собаки (безпритульні)» (лист від 03.06.2016 р. за вих. № 04.4/888). Однак якщо такі факти навмисно обходять увагою та ніяк не враховують, значить, за цим стоять чиїсь суто корпоративні фінансові інтереси. Метельова Т.О. у своїх публікаціях називає ці факти вигадками та легендами, провокаціями, що нібито штучно створюються противниками ВСП. Звісно ж, їй легше плюватися отрутою зі сторінок Інтернет-видань, прикриваючись керівною посадою в науковій установі, аніж спробувати розповісти про «вигадки» родичам загиблих.     

Колежанки Метельової Т.О. теж полюбляють хизуватися своїми перемогами на ниві «боротьби за собак».

Ніна майтоп (579x135).jpg
Найбільше вражає той цинізм, з яким вони всіляко заперечують свою відповідальність. У Запоріжжі, зокрема 2012 р. прийнято рішення щодо будівництва притулку для потреб стерилізації бродячих собак, з їх подальшим випуском на вулиці, і загальну вартість проекту було оцінено у 23 млн. грн. коштів міського бюджету. Невдовзі Олександр Сін – тодішній очільник міста, що добре відомий за його схильністю до численних порушень закону та запровадження корупційних схем із системою «відкатів», оголосив про збільшення суми видатків на будівництво до 24 млн. грн. Прокуратура міста тоді виявила низку порушень і звернулася до суду з позовом щодо скасування результатів тендеру та розірвання договору підряду на будівництво притулку; також ставилося питання про повернення незаконно «освоєних» на притулок і нібито «гуманність» бюджетних коштів у розмірі понад 3 млн. грн. А поки тривали судові процедури, результатом відміни відлову бродячих собак стали нові фатальні випадки з мешканцями Запоріжжя. 2013 року жертвою зграї бродячих собак став сторож гаражного кооперативу, якому було заподіяно численні травми та рвані рани верхніх і нижніх кінцівок. 2015 року бродяча собака накинулася на дворічного хлопчика, і його мати не змогла пережити трагедії та вчинила самогубство. Подібних інцидентів, які сталися після відмови від практики відлову, за одним тільки містом Запоріжжям настільки багато, що їх перелічення було б узагалі окремою темою. У майбутньому трагічні випадки будуть   повторюватися знову, допоки за кошт платників податків (тобто за наші гроші) буде практикуватися випуск «гуманно стерилізованих» собак на вулиці, де вони проявлятимуть себе як «елемент міської екосистеми».          

На мапі України не знайти зараз жодного населеного пункту, де впровадження програми ВСП не призвело б до фатальних наслідків, не кажучи вже про травми людей від покусів «стерилізованих і кліпсованих» собак. Не пояснити цього дітям, які хоч раз пережили напад бродячої собаки й тепер назавжди запам’ятають той страх і біль. Не схвалюватимуть і «наукового авторитету» Метельової Т.О. і батьки, чиїх дітей позбавили життя бродячі собаки, рідні померлих від сказу і заражених іншими хворобами.

Саме через таку бурхливу діяльність на ниві «зоозахисту» не тільки з боку громадськості, але й на рівні керівних владних структур і формується відповідне ставлення до науки загалом.

Метла 7 (640x381).jpg

Внаслідок цього маємо фінансування наукових установ за залишковим принципом, застій і втрату цінних кадрів: поки справжні вчені заощаджують на всьому та працюють, здебільшого, за одне тільки моральне задоволення, їхні колеги та навіть керівники «торгують обличчями» на телеканалах і на різних мітингах, просуваючи свої антинаукові ідеї, та ще й при цьому поливають брудом всю систему НАН України.  

Метла 6 (640x360).jpg
 

Чи здатна кандидат філософських наук Метельова Т.О. хоча б уявити, який обсяг має додаткове навантаження у вигляді, наприклад, обов’язків відповідального редактора наукового видання? А співробітника, який виконує функції адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти? А обсяг роботи вченого секретаря? А може, Тетяна Олександрівна краще за всіх уміє працювати у програмному комплексі РІТ НОД і формувати документи з тематики наукових досліджень?

Вчені, що потерпають унаслідок цього, цілком справедливо задаються питанням: чим наука прогнівила? Можна й надалі довго і марно шукати недоброзичливців серед членів Уряду чи керівництва держави, що нібито прагнуть «добити» вітчизняну науку, допоки не звернемо погляд на тих, хто стоять за нашими спинами.

Настав час завдати нищівного удару по внутрішніх ворогах Національної академії наук України та нарешті позбутися того шкідливого баласту, що заважає працювати іншим науковцям, які люблять і якісно виконують свою роботу. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]