Чорнобильска атомна електростанція (фоторепортаж)

До болю знайомі обриси... Четвертий енергоблок. Одна з найвідоміших у світі епохальних споруд – більш впізнавана за піраміди в Єгипті, Ейфелеву вежу, різні статуї та будь-що інше...

Масштаби наслідків Чорнобильської катастрофи не можна перебільшити. За всіма існуючими класифікаціями оцінки всіх інших аварій на атомних об’єктах навіть не наближуються до наслідків аварії на ЧАЕС. Це трагедія не тільки нашої нації, але і людства загалом.

І на всій планеті лише четвертий енергоблок, напевне, є одним об’єктом такого глобального масштабу, який було побудовано не заради розваги чи для прикраси (по суті, як всі ці та піраміди чи інші «Дива Світу» - якщо їх знести, можливо, без них буде сумно, але нічого страшного не станеться, принаймні, життя не зупиниться), а в силу життєвої необхідності і забезпечення безпеки всієї цивілізації... Такому об’єкту немає аналогів, і нехай їх не буде більше ніколи... Нехай цей буде останнім...

Пам’ятник ліквідаторам аварії було встановлено на території ЧАЕС до 20-річчя від зведення об’єкту «Укриття». За геройський подвиг в ім’я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, практично всіх було нагороджено вже посмертно.

Будівництво Чорнобильської АЕС було розпочато 1970 р.

Проект передбачав зведення шести енергоблоків електричною потужністю кожного 1000 МВт з уран-графітовими реакторами великої потужності канальними (РВПК). Вибір варіанта застосування саме такого реактору було обумовлено тим, що зародження ядерної галузі в колишньому Радянському Союзі відбувалося під впливом військово-політичних чинників.

Створення атомної бомби стало відправною точкою відліку промислових розробок ядерних технологій. Вже за шість років – після створення атомної бомби, пріоритет перейшов до вдосконалення ядерної зброї та створення атомного підводного флоту.

Тому для напрацювання збройового плутонію було розроблено реакторну установку канального типу, а для потреб атомного підводного флоту – корпусного типу.

Радянською базовою моделлю реактора великої потужності став уран-графітовий реактор. Водночас у зарубіжних країнах розробки орієнтувалися на водо-водяні корпусні реактори.

Радянська атомна промисловість не змогла своєчасно освоїти виробництво корпусів реакторів і парогенераторів для ВВЕР. Було розроблено технологію виробництва графіту ядерної чистоти, що було потрібно для створення уран-графітових реакторних установок типу РВПК.

Тим самим, вибір найбезпечнішої моделі реактора було принесено у жертву можливостям виробничої бази.

І найголовніше: коструктивна особливість канальних реакторів – це не лише відсутність корпусу реактора, а й відсутність спеціальної захисної оболонки контайнмента, хоча їх наявність в усіх реакторах інших типів є обов’язковою.

Четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС було введено в експлуатацію 21 грудня 1983 р. Перші два енергоблоки було побудовано із застосуванням реакторних установок першого покоління з незначними удосконаленнями порівняно з першими двома енегоблоками Ленінградської АЕС, які є головними в серії АЕС із таким типом реакторів.

Третій і наступні блоки проектувалися та будувалися із застосуванням реакторних установок другого покоління з більш розвиненими системами безпеки.

Макет четвертого енергоблоку, станом на момент аварії.

26 квітня 1986 р. під час випробувань однієї із систем гарантування безпеки, яка входила до складу 4-го енергоблоку, сталася аварія, що за своїми наслідками класифікується відповідно до міжнародної шкали ядерних подій як тяжка аварія найвищого рівня.

Кришку реактору внаслідок вибуху було зірвано – разом з усіма кабелями, трубами та рештою. Вона вибила дах і впала на те ж саме місце, але повернулася вертикально. З відкритого реактору відбувся радіоактивний викид потужність якого оцінюють як 300 Хіросім.

Внаслідок аварії було повністю зруйновано активну зону реакторної установки, всі фізичні бар’єри, що виконували функцію утримання радіоактивних матеріалів. У довкілля було викинуто величезну кількість радіоактивних речовин.

Радіоактивна хмара піднялася у повітря на відстань близько одного кілометра.

Важкі частинки з цієї радіоактивної хмари осіли на територію в безпосередній близькості від аварійного реактора, а легші компоненти, зокрема продукти поділу й фактично весь набір інертних газів, які утворилися внаслідок аварії, вітром віднесло на значні відстані.

Ядерне паливо було розсіяне по приміщеннях енергоблока й частково викинуто на покрівлю, вентиляційну трубу, навколишню територію. Прилегла територія біля зруйнованого енергоблоку зазнала забруднення розкиданими фрагментами з активної зони, уламками тепловидільних елементів, шматками графітової кладки, радіоактивними елементами конструкцій реакторної установки.

Всього триста метрів відділяють від об’єкту «Укриття». Це і є так званий «Саркофаг».

Існуючий об’єкт «Укриття», як відомо, містить у собі серйозну небезпеку розгерметизації. На ньому вже траплялися аварійні випадки та руйнування конструкцій. У разі, якщо станеться подальша розгерметизація, то рівень викиду радіоактивного пилу та інших речовин і їх сполук за наслідками буде майже таким само, як і 1986 р. До того ж, зараз термін експлуатації об’єкта добігає кінця.

Поряд – новий безпечний конфайнмент (НБК) Арка, будівництво якої буде завершено 2017 року, і тоді за допомогою домкратів Арку буде насунуто на четвертий енергоблок. Після цього під герметичною аркою буде здійснюватися його демонтаж.

Ще під час екскурсії хтось навіть спитав: демонтовано буде взагалі, до зеленої галявинки?

Ну, не до галявинки, - відповідають тутешні фахівці, - а до бурої плями - цілком можливо.

Висота арочної конструкції – 108,39 м, проліт у напрямі північ-південь – 257,44 м, довжина – 150 м.

Колосальна, велетенська споруда – вона унікальна й тим, що будівництво здійснюється у радіаційно небезпечних умовах.

Це захисна споруда, що включає комплекс технологічного устаткування для вилучення зі зруйнованого 4-го енергоблоку матеріалів, які містять ядерне паливо. Призначення – перетворення енергоблоку на екологічно безпечну систему, забезпечення захисту персоналу, наелення та навколишнього середовища. Після демонтажу об’єкта «Укриття» також буде видалено аварійні конструкції та захоронено залишки паливовмісних матеріалів.

Фото автора