Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
21.04.2016 16:14

Уроки Чорнобиля: реінтеграція територій, соціальна адаптація населення

Журналіст, вчений

Планування заходів щодо реінтеграції територій і соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб повинне базуватися на врахуванні як публічних, так і приватних інтересів. Зміст публічного інтересу полягає в безумовному дотриманні пріоритету захисту здоров

Припинення діяльності містоутворюючих підприємств єсерйозним, але не єдиним чинником, що спонукає до вироблення шляхівреінтеграції територій і соціальної адаптації населення в окремих регіонахУкраїни. Поряд із цим, у різних куточках нашої країни спостерігаються події таявища, котрі змушують людей залишати попереднє місце проживання та розпочинативсе наново у більш безпечних регіонах.   

Конституцією України у ст. 16 визначено: забезпеченняекологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України,подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарногомасштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Проте, наскільки ефективно виконуються наведені норми Основного Закону, дозволяютьсудити дані офіційних джерел, що відображають прогнозовані демографічніпоказники по нашій країні. Так, за оцінками ООН, до 2050 року очікуєтьсяскорочення чисельності населення в Україні до 33 мільйонів. Фахівці називаютьрізні причини такого скорочення населення, але однією з основних залишаєтьсякатастрофічне забруднення навколишнього середовища. Несприятливі екологічніумови знижують імунітет людини, провокують виникнення серцево-судинних,онкологічних, інфекційних та інших тяжких захворювань, що зрештою призводить допідвищення рівня смертності.

Прийнятою 2012 р. Загальнодержавною цільовоюпрограмою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенногота природного характеру на 2013 – 2017 роки в ч. 2 розділу IIIпередбачено проведення комплексу робіт на низці виробничих об’єктів. Зокрема,було заплановано вилучення вибухонебезпечних залишків технологічних продуктіввиробництва тротилу на території державного підприємства «Горлівський хімічнийзавод» (м. Горлівка Донецької області), проведення робіт щодо поводження знебезпечними берилієвмісними відходами на території державного науково-виробничогопідприємства «Захід» (м Київ), ліквідація екологічних і соціальних наслідківтривалого добування нафти та озокериту на території м Борислава Львівськоїобласті, ліквідація негативних екологічних наслідків діяльності державногопідприємства «Калійний завод ВАТ «Оріана» (м. Калуш Івано-Франківської області)та проведення інших заходів. Зі змісту розділу VII випливає, що орієнтовнийобсяг фінансування заходів і завдань Програми становить 12251,304 млн. грн., зних за рахунок коштів державного бюджету – 10356,04 млн. грн., місцевихбюджетів – 611,764 млн. грн., з інші не заборонених законом джерел – 1283,5млн. грн. При цьому сумніви викликає не те, наскільки такі суми коштів єдостатніми для усунення екологічних наслідків і захисту населення і територій,а те, наскільки ефективно будуть виконуватися заплановані заходи в умовахпереважання приватної форми власності на такі промислові об’єкти. Сама по собіця проблема стала породженням непослідовного підходу колишнього власника –держави, до створення умов для «ринкових перетворень»: спочатку більшість такихпромислових підприємств було продано, а тепер, після настання незворотнихнаслідків для екології, які стали однією з причин масового вимирання населення,на подолання наслідків витрачаються бюджетні кошти.

Ч12.jpg

Люк у підземне сховище відпрацьованих реактивів,заповнений ґрунтовими водами, квітень 2010 р. (фото Ольги Кряжич)

13.jpg

Одна з технологічних ліній ДП ГКХЗ, заповнена хімічнимиречовинами, квітень 2010 р. (фото Ольги Кряжич)

Постійно зростаючий екологічний дисбаланс, якийсупроводжує тенденцію до техногенної перевантаженості окремих територійУкраїни, - досить великих за своєю площею й таких, що характеризуються високоющільністю населення, потребує вжиття невідкладних (а в деяких областях – інадзвичайних) заходів щодо мінімізації пов’язаних із цим загроз для життя іздоров’я людей. Очевидно, що досі це завдання розв’язане не було, і досягти конкретнихрезультатів у напрямі поліпшення екологічної ситуації в Україні протягом останньогочасу також не вдалося. Виняток (певною мірою, умовно) складають території, наяких з різних причин припинили свою роботу великі підприємства тяжкоїпромисловості або інші об’єкти зі шкідливим виробничим циклом. Отже,припинилися й викиди їх відходів до атмосфери, знизилося забруднення води абоземель. Такими причинами зупинки виробництва, як правило, ставалареструктуризація або зміна власника підприємств, часткова або повна розпродажйого цілісних майнових комплексів, передача їх в оренду, а також приватизація.В окремих районах Донецької та Луганської областей чимало великих промислових підприємствприпинили свою роботу внаслідок воєнного конфлікту і подальшого розкраданняїхнього обладнання представниками окупаційних сил. 

Значне антропогенне порушення і техногеннаперевантаженість території України, не усунення негативнихсоціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи, а також пов’язані зцим інші фактори віднесено чинним законодавством про забезпечення національноїбезпеки до загроз національним інтересам в екологічній сфері. Дотепер реальністьцих загроз залишається серед найбільш гострих проблем, що потребують виробленняефективних рішень для їх нейтралізації. Як доводиться констатувати, ранішевжитими заходами досягти, принаймні, мінімізації (не кажучи вже про усунення)цих негативних наслідків, не вдалося.

Тепер до цих загроз додалися й наслідки внутрішньої міграції населення, щовідбулася в Україні з початку окупації Криму та російської агресії на Донбасі.За оцінками фахівців ООН її було охарактеризовано як найбільш масштабну за всю історію,після великого переселення 1943 року. За даними Управління Верховного комісараООН станом на початок осені 2015 р., які булонаведено в одній з попередніх публікацій щодо кількості внутрішньопереміщених осіб за областями України, спостерігається неоднорідністьрозселення людей: найбільше навантаження спостерігається у центральних областяхУкраїни та м. Києві. Всі внутрішньо переміщені особи самостійно приймалирішення: виїхати чи залишитися, і керувалися виключно інтересами безпеки. Середних сотні тисяч сімей втратили житло, що було зруйновано через обстріли, а томубули змушені самотужки шукати порятунку в інших містах. При цьому ані назагальнодержавному, ані на регіональному рівні не було вжито заходів щодо забезпеченняжитлом цих громадян. 

Якщо звернутися до історичного досвіду, варто провести умовну аналогію щодоорганізації відселення людей з територій, що постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи. Евакуація населення з міст Прип’яті, Чорнобиля,районних центрів і сіл 30-кілометрової зони розпочалася вже наступного дняпісля аварії на Чорнобильській АЕС. Відселення здійснювалося централізовано,було безумовним і не добровільним. Як відомо, місто Славутич Київської областібуло збудовано 1986 р. для переселенців – переважно там проживають сім’їперсоналу, що обслуговував Чорнобильську АЕС.

Ч5.jpg
 

Славутичу - 28! - такий напис зустрічає на в’їзді до міста. Дійсно, всьогодвадцять вісім років тому воно з’явилося на мапі.

Ч4.jpg

Славутич, незважаючи на його географічне розташування, належить до не доЧернігівської, а до Київської області.

Ч7.jpg

Місто зовсім молоде. Його збудували саме на заміну Чорнобилю. На одній збудівель у центрі - цифра 86...

Ч3.jpg

На світлинах з центральної площі – міська рада, будинок мистецтв (тампостійно тривають заняття, і зараз здобувають освіту багато дітей і підлітків -все це функціонує як звичайний навчальний заклад, але з посиленоюмистецвознавчою складовою: музика, образотворення та ін.), пам’ятник загиблимунаслідок Чорнобильської трагедії, новий скейт-парк, а також міський стадіон.

Ч6.jpg

Ч8.jpg
Ч9.jpg

Власне, ще близько кілометра від площі в різні боки – от і все місто.

Ч11.jpg

Там декілька кварталів, і кожен з них має свою архітектуру: є київськийквартал, є грузинський, є естонський тощо.

Ч10.jpg

Дуже світле, приємне, позитивне та красиве місто! Воно живе, як одна великародина. Наприклад, у квітні в заходах з нагоди річниці Чорнобильської трагедіїберуть участь практично всі мешканці, там усі знають одне одного...

А ще це місто молодих людей. Найстарішому мешканцеві – за 80 років, алетаких мало.

Як інший приклад – у Ріпкінському районі Чернігівської області замість села«старої» Редьківки (що виникло 1689 р., а після аварії опинилося у 30-кілометровійзоні) протягом 1991 – 1992 р. було побудоване «нову» Редьківку. Зокрема булоспоруджено 174 будинки для жителів, переселених із забрудненої «старої»Редьківки. Старе село зараз стоїть геть порожнє: від будинків залишилися тількидерев’яні уламки, з яких складалися стіни й дах, і поверх них густо порослидерева й кущі.

Ч2.jpg

Сьогодні припинення експлуатації містоутворюючихпідприємств і брак робочих місць у сільських районах суттєво погіршуютьжиттєвий рівень населення і перешкоджають повноцінній адаптації осіб, які булизмушені залишити попереднє місце проживання. Вирішення проблеми забезпеченняжитлом переселенців залишено на розсуд самих переселенців – так само, як іпошук ними роботи. Причиною такого стану справ можна впевнено назвативідсутність на рівні областей і на загальнодержавному рівні організаціїпланування роботи в цьому напрямі.

Таким чином, парадоксом, - як з точки зору політикинаціональної безпеки в екологічній сфері, так і в цілому з точки зоруефективності виконання державою взятих на себе зобов’язань у всіх інших сферахсуспільного життя, - виглядає одночасне визнання в Законі України «Про основи національноїбезпеки України» одним з напрямів державної політики національноїбезпеки у внутрішньополітичній сфері «створення повноцінного, ефективно діючогомісцевого і регіонального самоврядування» та подальше прийняття рішень, якіперешкоджають виконанню цих завдань. І питання, пов’язані зі сприяннямактивізації підприємницької діяльності, адаптацією і забезпеченням соціальногозахисту внутрішньо переміщених осіб – лише окреме тому підтвердження.

Прийняття вищими органами державної влади доситьсуперечливих рішень, що стосуються обмеження прав внутрішньо переміщених осіб вумовах відсутності системи перспективного планування їх наслідків (як політичних,так і соціально-економічних), по-перше, не зустрічає позитивного відгуку середнаселення, про що нерідко свідчать факти проведення переселенцями резонанснихакцій протесту проти утискання їхніх прав і свобод і, по-друге, це не сприяєякісному і кількісному підвищенню рівня життя населення й економіки країнизагалом.

Територіальні громади, що приймають переселенців, маютьрізний економічний потенціал і неоднакові можливості, й тому виявляютьсянездатними самостійно вирішувати питання соціально-економічного розвиткунаселеного пункту. Для таких випадків ефективним може стати така формавзаємодії, за якої територіальні громади зможуть об’єднувати матеріальні тафінансові ресурси для досягнення спільної господарської мети і для забезпеченнявиконання покладених на них соціальних функцій. Однак з ухваленням у 2014 р.Закону України «Про співробітництвотериторіальних громад» було започатковано створення умов для більшповного використання європейського досвіду організації та стимулюванняспівпраці територіальних громад базового рівня. Зокрема для усуненнядиспропорцій розвитку регіонів доцільним вбачається використання теоріїекономічного районування, а також об’єднання територіальних громад.

Врахувати ті найбільш суттєві зв’язки, що склалися міжрізними приймаючими громадами в сусідніх регіонах України (передусім,культурні, мовні, національні та етнічні традиції), а також інші чинники длязапровадження принципу регіоналізації в державному управлінні економікою можливоза допомогою економічного районування.  

Ч1.jpg

Економічне районування являє собою науково обґрунтованийподіл країни або великого регіону на економічні райони, що історично склалисяабо формуються в процесі розвитку продуктивних сил і об’єктивно відбиваютьтериторіальний поділ праці. Економічне районування сприяє раціональномурозвиткові кожного з районів, раціональному використанню природних умов іресурсів і, в кінцевому підсумку, прискореному соціально-економічномурозвиткові всієї країни (див.: Макроекономічнерайонування України: історичні витоки, сучасність та перспективи : монографія /НАН України, Інститут регіональних досліджень ; Відп. ред. С.Л. Шульц. – Львів,2011. – 268 с. – (Серія «Проблеми регіонального розвитку»).  

Планування заходів щодо реінтеграції територій ісоціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб повинне базуватися наврахуванні як публічних, так і приватних інтересів. Щодо забезпечення запровадженняпринципу регіоналізму у сферу співробітництва держави та регіонів, змістпублічного інтересу полягає в безумовному дотриманні пріоритету захисту здоров’яі забезпечення санітарного благополуччя населення, збереження природнихресурсів, землі, її надр і вод, а також всіх інших об’єктів права власностіУкраїнського народу для нинішнього і майбутніх поколінь. Захист публічнихінтересів має базуватися на засадах встановлення однакових вимог у сферізабезпечення екологічної безпеки до всіх суб’єктів господарювання незалежно відформи власності. Разом з тим, з огляду на деякі обмеження, встановлені чиннимзаконодавством України, все це може бути реалізовано поки виключно напромислових об’єктах державного сектору економіки, що істотно перешкоджаєвпровадженню в життя спільних заходів щодо поліпшення екологічних показниківроботи таких підприємств.

Фото автора
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net