Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
27.03.2013 20:18

Державне регулювання цін на молоко: популізм замість рішень?

Народний депутат України

Один американський прозаїк якось зазначив: «Якщо ми хочемо навчити суспільство поважати закони, спочатку маємо навчитися приймати закони гідні поваги». Розуміння суті цієї істини ще й досі не притаманне політикуму сучасної України.

Одинамериканський прозаїк якось зазначив: «Якщо ми хочемо навчити суспільствоповажати закони, спочатку маємо навчитися приймати закони гідні поваги».Розуміння суті цієї істини ще й досі не притаманне політикуму сучасної України.Політичну доцільність звикли ставити на перше місце, дуже часто при цьомузневажаючи соціальну справедливість, закони економіки і, інколи, навітьпринципи розвитку цивілізованого суспільства.

Черговимяскравим прикладом такої хибної тактики, коли політичний популізм стає важливішимза інтереси суспільства і національної економіки – є історія прийняття ПроектуЗакону "Про внесення змін до статті 3 Закону України "Про державнупідтримку сільського господарства України" щодо регулювання закупівельнихцін на молоко" № 0981.

Болюче питання ціноутворенняна молоко перетворилося на "розмінну монету" в передвиборчих іграхвітчизняних політиків обох таборів: і провладному, й опозиційному. У періодвиборів більшість кандидатів у народні депутати різних політичних «забарвлень»у сільських регіонах наперебій доводили виборцям, що вони найкраще зможутьвирішити питання підвищення цін на молоко. Опозиціонери перекривали дороги тавлаштовували показові акції протесту. Влада, у свою чергу, заявляла, щовирішить це життєво важливе для українського села питання на законодавчомурівні. Як наслідок, 7 червня 2012 року в самий розпал передвиборчої боротьби удругому читанні та в цілому був прийнятий вищевказаний закон.

Його положеннямістять такі основні новели. Перша – обов’язкові закупки молока державою урозмірі 20 відсотків від обсягів річного внутрішнього споживання. Друга -скорочення терміну проведення розрахунків при закупівлі не тільки молока і молочнихпродуктів, а й усіх інших об'єктів державного цінового регулювання. І третя -заборона здійснення закупівлі молока у постачальників без укладених у письмовійформі договорів купівлі-продажу. Проголосували за нього майже синхроннопредставники усіх фракцій.

Що ж трапилосьдалі? Спритні кандидати в депутати понесли радісну новину виборцям-селянам, щотепер начебто закупівельні ціни підвищаться, а держава буде викуповувати у них20 відсотків продукції. В той же самий час Президент ветує цей закон. Виборивідшуміли і прийшов новий склад парламенту. І коли 21 березня 2013 року зновуповернулися до прийняття цього закону, то не вистачило голосів від усіхфракцій, щоб подолати президентське вето! Тож як таку поведінку законодавцівмають зрозуміти їх виборці-селяни?! Відповідь на поверхні: як навмиснеманіпулювання законами заради тимчасової політичної користі. При чому відбулосяцинічне і, нажаль, чергове використання однієї з найбільш депресивних галузейекономіки - сільського господарства, яке вже давно волає про порятунок.

Паралельно вПарламенті з’явився ще один проект Закону "Про внесення змін до закону"Про держпідтримку сільського господарства України" щодо встановленнязакупівельних цін на молоко та впорядкування механізму державного ціновогорегулювання на сільгосппродукцію (товари)".

Документмістить дві основні пропозиції: надати Кабінету міністрів право регулювати івстановлювати закупівельні ціни на молоко, а також звільнити державу відобов'язку викуповувати молоко, тобто формувати інтервенційний фонд із цьогопродукту. Не виключено, що і цей законопроект використають в політичних «заграваннях»з електоратом. Оскільки він на справді не вирішує проблеми, як це відбуваєтьсяв розвинутих країнах, а знову ж таки лише її маскує. Не варто забувати, щораніше Кабмін неодноразово видавав постанови, а Мінагропрод - накази, якимивстановлювались мінімальні закупівельні ціни на молоко. Ці міри не працювалитоді, не працюватимуть вони і зараз, бо ніхто у владних кабінетах не хочечомусь зрозуміти логіку утворення закупівельних цін на молоко та сутністьцивілізованої підтримки сільського виробника.

Адже окрімдержавних законів, є закони економіки. Коли держава починає штучно регулюватиціни, це завжди призводить до одного: або сировина, а відповідно і готовапродукція, зникають з ринку, або підприємства зупиняються повністю! Длярозвитку будь-якого ринку, цивілізована держава повинна стимулювати своїмидіями підтримку його учасників, створення чесних конкурентних умов. Судячи зкроків Уряду та певних законодавців на молочному ринку, розуміння цихекономічних законів відсутнє. Натомість є методи регулювання ще радянськихчасів.

Отже, замістьштампування популістських законів державі слід зробити кілька конкретнихкроків:

1. Забезпечитивиконання чинних постанов Уряду щодо виплат бюджетних дотацій за молоко,придбане молочними товаровиробниками у населення. Виплатити в повній міріспеціальні бюджетні дотації населенню за утримання поголів’я великої рогатоїхудоби. У 2011-2012 роках Урядом передбачалися ці виплати. Але наразі жодноїпостанови Кабінету Міністрів України не було виконано в повній мір.

2. Законодавчоввести пільгове кредитування для закупівельників з метою вчасного розрахунку зселянами за здане молоко.

3. Закупівельніціни мають узгоджуватися з урахуванням інтересів селян, закупівельників, атакож з огляду на регіональні особливості, потреби споживчого ринку. Державамає взяти тут ініціативу в свої руки, створивши Погоджувальні комісії, які йбудуть визначати оптимальну ціну для закупівлі молока.

У разі жпродовження зверхнього ставлення держави до проблем молочної галузі, негативнінаслідки не змусять себе довго чекати. У випадку запровадження фіксованих цін,інтервенцій тощо, ринок відреагує миттєво, тому що ніхто з молочнихпереробників не буде працювати собі у збиток. Як наслідок, з одного боку, йнадалі стрімко буде зменшуватися закупівля, а з іншого – підвищиться ціна нароздрібну продукцію для споживачів. Нині щоквартально вирізається в середньомупонад 50 тис. голів великої рогатої худоби. Можна прогнозувати, що ця цифралише збільшуватиметься, адже селяни вимушені будуть йти на цей відчайдушнийкрок, бо не зможуть реалізувати молоко, а утримувати корів стане ще важче. Крімтого, українська продукція не зможе конкурувати з імпортною, виробники якоїмають стабільну підтримку в середині своїх держав.

У сухомузалишку, вищий законодавчий орган України повинен виважено і компетентноставитися до вирішення цієї проблеми, а не «пускати пил у очі» популістськимизаконами. Інакше зникне і молочна галузь, і селяни-одноосібники.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net