UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
20.09.2019 13:31

Зе-більшовики, або у чому загроза податкових ініціатив нової влади

Голова ГО "Асоціація Політичних Наук"

У відповідальної держави фіскальні цілі вторинні після ключової мети - створення умов для стабільного розвитку промисловості і забезпечення соціальної стабільності. У зе-команди все навпаки?

Ще перед достроковими парламентськими виборами ідеологи президентської партії «Слуга народу» заявили про те, що вони сповідуватимуть ідеологію лібертаріанства. Навряд чи рядові члени партії і новобранці-депутати одразу зрозуміли суть цієї ідеології, але маємо констатувати, що партійна програма дійсно містила чимало тез, які можна вважати лібертаріанськими.

Це і відкриття ринку землі, і легалізація грального бізнесу, і зменшення єдиного соціального внеску, і дерегуляція економіки та зменшення кількості державних органів, і багато інших цікавих речей.

З цією програмою партія Зеленського перемогла на виборах, отримала більшість у Верховній Раді, сформувала власний Уряд і почала приймати закони. Тож тепер ми вже можемо проаналізувати, чи не розходяться слова партійних босів із їх ділами, тобто законодавчими ініціативами.

Відшкодування ПДВ – це злочин?

Отже, по-перше, замість радикального скорочення кількості та розмірів оподаткування, нова влада розпочала свою діяльність із постійного нагадування бізнесу про відшкодування ПДВ.

При чому, від одного із владних спікерів, депутата Дубинського, це звучало як звинувачення в злочині, хоча "біле" відшкодування - невід'ємна частина експортоорієнтованого бізнесу. Наприклад, Нікопольський завод феросплавів у 2018 році оплатив 640 млн.грн. податків, а також єдиний соціальний внесок, а відшкодував ПДВ у сумі 1 747 млн.грн.

Варто розуміти, що маніпулювати на питанні відшкодування ПДВ експортерам для чинної влади абсолютно неприпустимо, якщо вона, звісно, не планує цей експорт задушити. Було би значно корисніше для наповнення бюджету, якби податківці свою увагу зосередили на "податкових ямах" і різного роду "сірих" схемах по відшкодуванню ПДВ. Однак цього, наразі, ми не спостерігаємо.

Експорт сировини, чи її переробка?

«Не потрібно експортувати руду, треба розвивати її переробку», - заявляють «слуги». Здавалось би, теза ніби й правильна, але хіба це не втручання в економіку? Хіба не ринок мав би визначити, що потрібно виробляти, і що – продавати? Саморегулювання ринку – це один із головних постулатів лібертаріанців.

А ринок продає те, на що є попит. Виробництво якісної сировини – це теж самодостатній бізнес, який успішно працює в таких розвинутих країнах, як США, Австралія, Канада, Швеція, і який не потрібно ставити в адміністративні рамки. До прикладу, Саудівська Аравія експортує нафту і не ставить собі за мету перейти на її 100% переробку.

Отже, до чого може призвести державне регулювання цієї сфери? До зниження виробництва залізорудної продукції до рівня власного споживання, а то і взагалі до закриття шахт! Про це вже, між іншим, заявив і радник з питань взаємовідносин з державними органами "АрселорМіттал Кривий Ріг" Володимир Ткаченко.

Не варто також забувати про те, що на окупованих територіях Донбасу залишилися заводи українських власників, які в 2013 році переробляли 12 млн.т. залізорудної сировини, і сьогоднішній експорт ЗРС - це вимушене рішення для підтримки рівня виробництва і валютних надходжень.

Саме створення умов для зростання металомістких індустрій, що підштовхне зростання металоспоживання і збільшення використання залізорудної сировини всередині країни, і є одна з головних задач держави, з якою Україна, нажаль, досі не здатна впоратись.

Статистика метало споживання в Україні більш ніж промовиста: 1992 рік - 25,3 млн .т., 1995 рік - 7,6 млн.т., 2005 рік - 5,7 млн.т., 2018 рік - 4,6 млн.т. Для порівняння, металоспоживання в Польщі в 2018 році склало 14,9 млн.т., в Туреччині - 30,6 млн.т. або в 4 рази вище на душу населення, ніж в Україні. Така ж пропорція спостерігається і у показниках ВВП на душу населення. «Слугам народу» потрібно передусім думати про це, а не дотискати податками поки ще працюючий бізнес.

Плата за надра - боротьба зі надприбутками?

Ще однією ініціативою «зе-команди» стало зростання ренти під приводом «боротьби із надприбутками». Тобто, замість того, щоб скоротити податки, як і було обіцяно під час виборів, «слуги» вирішили скористатися принципом «отобрать і подєліть». І це в той час, як держава і так стягує з гірничорудних компаній крім ренти ще й податок на прибуток, який дозволяє державі отримувати % від зростання прибутку залізорудних компаній.

Якщо влада почне займатися визначенням і вилученням надприбутків, жоден інвестор в країну не прийде, це варто розуміти. А кратне збільшення ренти призведе до закриття шахт, масового звільнення працівників, і як наслідок – нового соціального вибуху.

До того ж, помилково вважати, буцім то у залізорудної галузі є якісь надприбутки. На сьогоднішній день з ціни $ 82/т на ринку Китаю, чистий прибуток на 1 тонну залізорудного концентрату складає близько $ 8, що, з огляду на мінливість на експортних ринках і песимістичні прогнози на 2020-2023 рр., дуже складно назвати надприбутками.

Яку ж мету переслідує влада, коли в терміновому порядку намагається кардинально посилити фіскальний тиск на галузь, яка має свою проблематику, не отримує дотацій з Бюджету і забезпечує роботою ще десятки тисяч людей в суміжних галузях?

У відповідальної держави із лібертаріанською ідеологією фіскальні цілі вторинні, після першочергового – вільного створення умов. Відтак поки, про лібертаріанство у виконанні «команди Зеленського» можна говорити лише на словах. На ділі ж «слуги» виявились такими собі «нео-більшовиками» у сучасному варіанті.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]