Той, хто нам заважає - той нам допоможе

Дострокові вибори до Верховної Ради добігають свого кінця. І одна з інтриг полягає в тому, скільки «штиків» проведуть до парламенту проросійські сили. Адже всі без виключення вибори в Україні зазнавали активного втручання Кремля. Виняток, це, мабуть, лише 2014 рік, але тоді на Донбасі йшла війна і Кремлю було не до виборів.

Нагадаю, що Україна - це парламентсько-президентська республіка. Тому вибори до Верховної Ради для Москви так само важливі як президентські. І зрозуміло чому, адже Кремль, не соромлячись, показує, на кого зробив свою ставку - на «Опозиційну платформу» Медведчука.

На мій погляд, є чіткі паралелі між нинішніми виборами і кампанією 2006 року до Верховної Ради. Нагадаю, що «регіони» перемогли 2006 року тому, що «біло-блакитний» табір зміг консолідуватися. І навпаки, проєвропейські політики Ющенко і Тимошенко, Гриценко та інші напередодні виборів до ВР пересварилися між собою, розчарували виборців і розтрощили «помаранчевий» електорат на кілька шматків.

Тимошенко кричала в прямому ефірі про «любих друзів» і про те «и тут ворвался Порошенко весь в слезах и соплях», як «Ющенко звільнів і Тимошенко, і Порошенка. А у підсумку через політичні амбіції та жадобу до влади програли всі - і політики, і виборці. І сьогодні проросійські сили так само сподівалися об’єднатися в «єдиний кулак», але на заваді цьому стали політичні інтереси частини колишніх «регіоналів», які створили політичний союз Коломойський-Ахметов-Аваков під брендом «Опозиційного блоку».

Тому сьогодні потрібно користуватися раціональною логікою: ворог нашого ворога - це наш союзник. І якщо Мураєв і компанія діють як спойлер проти справжніх реваншистів - проти Медведчука і його «Опозиційної платформи», вони фактично протидіють силам реваншу і захищають здобутки Майдану. Парадоксальний висновок, але ми, прихильники Майдану, НАТО і європейського вибору, маємо бути вдячні, в тому числі, і Мураєву за те, що наполегливо «мінусує» Медведчука і його «стаю товарищей».

Простий підрахунок показує, що «Оппоблок» на чолі з Мураєвим із своїм рейтингом на рівні 2 % не потрапляє до Верховної Ради. Але ж ці 2 % вони «відкушують» у партії Медведчука-Бойка-Рабиновича. І якщо б не Мураєв, Вілкул, Кернес та інші колишні «біло-голубі», то сьогодні б у «Опозиційної платформи» було мінімум 16 %.

До того ж, єдина партія "Південного Сходу" - це стимул до мобілізації свого виборця, тому підсумковий результат міг би бути ще більше - і цифра 20 % виглядає цілком реалістичною. Можна сказати, що «опоблоки» знову вчасно перефарбувалися.

Нагадаю, як на з’їзді Вілкула в Запоріжжі зі сцени лунало гасло героїв УПА «Слава Україні! Героям Слава!», як Мураєв прямо в ефірі закликав СБУ розібратися з Медведчуком. Як сьогодні Мураєв прямо визнає в інтерв’ю, що на Донбасі йде війна з росіянами і ще багато іншого.

І, насамкінець, рано чи пізно доведеться дати відповідь на питання - чи заслужили Мураєв та інші колабораціоністи на пробачення з боку українського народу? Адже коли найкращі сини України гинули на Майдані за краще майбутнє, Мураєв, Вілкул, Ахметов, Кернес тощо радо обслуговували злочинний режим Януковича і «донецьких».