"11 друзів Путіна" , або Чому відвертого реваншу в Україні не буде

Не таємниця, що нинішні вибори важливі для України в контексті нашої безпеки та збереження незалежності. Майже всі попередні президентські виборчі кампанії незалежної України не обходились без втручання Кремля. Виняток становить лише 2014 рік, але тоді росіяни робили ставку на повний демонтаж України в силовий спосіб, тому їм було не до виборів.

Ці вибори для Москви критично важливі. Не зумівши зламати опір українців зброєю, Кремль вирішив зробити ставку на старі перевірені методи впливу – шляхом заміни керівництва на більш лояльне та поступливе. Для цього були задіяні два сценарії реваншу: явний і прихований. У цій статті зосередимось на першому.

Отже, чому у 2010-му переміг Янукович? Передусім тому, що сили патріотичних та проєвропейських партій були розпорошені. Ми пам’ятаємо, як чубилися Ющенко, Тимошенко, Гриценко та інші політики Майдану, розколюючи виборців і поливаючи один одного брудом.

А проросійські сили були згуртовані довкола кандидата Януковича - лідера Партії регіонів. Але сьогодні ситуація в їхньому таборі значно гірша. Адже Росія не змогла об’єднати всіх «любителів миру» під проводом «канонічного» Бойка.

Ми можемо по-різному ставитися до Вілкула з Мураєвим та інших колаборантів. Дійсно, за часів антинародного режиму Януковича і Вілкул, і Мураєв вірно служили "легітимному" та Партії регіонів. Але сьогодні ситуація склалася так, що саме ці два екс-«регіонали» реально допомагають врятувати Україну від найгіршого сценарію, коли сили реваншу претендують на перемогу на виборах.

І якщо чесно, то прихильники Майдану, НАТО і європейського вибору сьогодні повинні подякувати Мураєву і Вілкулу за те, що вони заважають силам реваншу прийти до влади. Адже соціологія свідчить, що до останнього моменту здобуткам Євромайдану загрожував сценарій, коли такий кандидат як Юрій Бойко міг потрапити до другого туру.

Соцопитування показують, що Мураєв і Вілкул розколюють «електорат Південного Сходу» і відбирають голоси у Бойка. Разом вони відкушують від рейтингу Бойка біля 5, 4 %.

Проста арифметика - якби не Мураєв і Вілкул, у Бойка могло би бути зараз більше 16%. А значить, «єдиний кандидат від Південного Сходу» пройшов би до другого туру. І сили Антимайдану і «Південного Сходу» могли б заявити, що мільйони українців виступають проти нашого історичного вибору у вигляді інтеграції до ЄС  і НАТО. І пред’явили б аргумент у вигляді мільйонів бюлетенів. І це цілком серйозна загроза, адже політики Майдану не змогли продемонструвати єдність і розпорошили мільйони проєвропейських виборців.

Тож нині завоювання Революції Гідності фактично захищають Олександр Вілкул і Євген Мураєв. До того ж, наприклад, сам Вілкул сьогодні намагається демонструвати близькість до ідей Євромайдану, навіть більше, ніж до так званого Південного Сходу чи сил реваншу. Ми пам’ятаємо, як з’їзд Вілкула в Запоріжжі закінчився гаслом героїв Євромайдану «Слава Україні! Героям Слава!». А Мураєв розпочав свою президентську кампанію з того, що в прямому ефірі викрив ідеолога реваншу Медведчука і зажадав від СБУ розслідувати його діяльність.

Однак не зрозуміло, вони працюють на перемогу Євромайдану, тому що усвідомили свою провину перед народом, чи просто тому що так вигідно в даний конкретний момент?