Небезпечні симптоми в риториці Курта Волкера

За ці кілька років російсько-української війни рівень і інтенсивність зовнішньо-політичних контактів України зріс у сотні, а може, і у тисячі разів. А от рівень дипломатії, на жаль, підвищується значно повільнішими темпами.

Ми дозволили втягнути себе в кабальні Мінські угоди, хоча мали б наполягати на реалізації Будапештського меморандуму. Ми вимагаємо міжнародної ізоляції Росії, проте самі ізолюватись від неї не готові. Ми закликаємо світ підтримати нас у війні з Москвою, проте боїмося визнати цю війну офіційно, сором’язливо називаючи її «АТО»…

Не зважаючи на гостру потребу в міжнародній підтримці, Україна не квапиться призначати послів у ключових державах-союзниках. МЗС фінансується за залишковим принципом, а більшість наших дипломатів традиційно не виявляють особливої ініціативи у відстоюванні наших інтересів за кордоном…

А насправді від вправності української дипломатії залежить успішність нашої країни у протистоянні російській агресії, тому треба відслідковувати будь-які заяви ключових міжнародних гравців. Особливо після їхніх переговорів із нашими ворогами.

Наприклад, після переговорів із росіянами у Мінську, спецпредставник Держдепартаменту США по Україні Курт Волкер дав одразу кілька коментарів для українських та російських ЗМІ. Так, в ефірі російського телеканалу «Дождь» 24 серпня він заявив наступне:

• - жодну зі сторін нинішній «тліючий конфлікт» не влаштовує. («Ми прийшли до єдиної думки про те, що статус-кво не принесе нічого доброго нікому. Це погано і для Росії, і для України, і для жителів Донбасу. Нам потрібно знайти вихід з цієї ситуації»);
• -пріоритетними мають бути не військові, а політичні методи врегулювання конфлікту («Ми домовилися про те, що знайдемо вихід з цієї ситуації. Ми також прийшли до єдиної думки про те, що тут велике значення має аспект безпеки, а також політичний аспект»);

В інтерв'ю українському телеканалу «Прямий», 26 серпня Курт Волкер продовжив оприлюднювати позицію США по Україні. З-поміж іншого було сказано, що США поки що не бачать Україну у складі НАТО. «І насправді ніхто не може сказати, коли Україна стане членом НАТО», - сказав спецпредставник Держдепартаменту щодо України, додавши. - «Я дуже поважаю Україну, але я поки що не вірю, що Україна готова вступити в НАТО, а НАТО готове прийняти її в тій ситуації, яка зараз є».

Волкер не став нам відмовляти прямо, однак перерахував ряд реформ, які потрібно провести Україні, перш ніж сподіватись на вступ до Північноатлантичного альянсу: «реформи в обороні, реформи в сфері безпеки, привести в порядок свою економіку». Тобто прозоро натякнув, що вступ до НАТО можливий лише через кілька років – і то за умови проведення всіх перерахованих реформ (якщо до того часу США не поставлять завдання провести ще додаткові реформи).

Почнемо з того, що сам факт зустрічей нашого союзника з нашим ворогом один на один – це поразка наших дипломатів. Але це не найгірше з того, про що можуть свідчити названі речі.

Якщо проаналізувати, то ці слова американця тією чи іншою мірою збігаються з тезами, які раніше озвучував… Віктор Медведчук, відомий своїми тісними контактами з президентом Росії.

Не хочеться вірити, що досвідченому американському політику росіяни змогли нав’язати своє бачення вирішення конфлікту, проте необхідно бути готовими до всього. Отже, чого можна чекати далі? Що ще пропонував цей політик, який входить до складу гуманітарної підгрупи в Мінську в якості спецпредставника України?

Слід нагадати, що він давно просуває 4 законопроекти, покликані реалізувати пункти Мінських угод (амністія, особливий статус для Донбасу, вибори до місцевих рад на Донбасі, зміни до Конституції щодо децентралізації повноважень від Києва до регіонів).

Тому є ризик, що Волкер почне просувати в публічній площині так званий «план Медведчука», який складається, в тому числі, і з перерахованих пунктів. Потрібно пильно слідкувати за риторикою американського дипломата і звертати увагу на небезпечні симптоми.

Переконаний, українським дипломатам і політикам слід негайно активізувати свою роботу, і зосередитись на тому, щоб американці припинили транслювати проросійські тези. Необхідно постійно давати альтернативну інформацію і контраргументи. Можливо, наш МЗС так і діє, але поки що результатів ми не бачимо. Скоріше навпаки, останні заяви Курта Волкера демонструють протилежне.

Якщо це можливо у випадку політика, відомого відвертою антиросійською позицією, то що може бути з більш «миролюбними» американцями?

Є загроза, що Америка почне тиснути на Україну з вимогами виконувати передусім політичну частину Мінських угод, не питаючи, чи потрібно це Україні… і якщо позиція наших дипломатів буде пасивною, така загроза стане реальною.