Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
25.11.2010 16:38

Мовну проблему в Україні вирішать нові закони

Глава Наблюдательного совета «Института правовой политики и социальной защиты», Нардеп VI-VII созывов

Значна частина російськомовних громадян України хотіла б, щоб Президент Віктор Янукович вольовим рішенням ввів російську мову як другу державну.

Значна частина російськомовних громадян Українихотіла б, щоб Президент Віктор Янукович вольовим рішенням ввів російську мовуяк другу державну. Однак,  діюча владавчинила більш гнучко - вона намагається зняти існуючі заборони для російськоїмови та інших мов меншин. Влада не зобов'язала використовувати російську мову,а почала надавати можливості для її вільного використання. Теж саме вона  робить і з іншими мовами національних меншин.Адже радикалізм та волюнтаризм, в тому числі й в мовній політиці - не те, щопотрібно сьогодні Україні. Збалансована мовна політика повинна стати  пріоритетною. Чи призведе ця тактика доостаточного вирішення мовної проблеми? Безперечно, але лише за умови мінімізаціїполітичних спекуляцій та створення адаптованої до європейських стандартівзаконодавчої бази.

Повернемося до 1992 року, коли 5 листопада вСтрасбурзі була підписана Європейська хартія регіональних мов або мов меншин.Вступила Хартія в дію для нашої держави з 1 січня 2006 року – через 18 років(!) після свого створення. Очевидно, що прийняти певний прогресивнийміжнародний документ – не означає зробити державу прогресивною з цього питання.З часу набрання чинності Хартії пройшло вже майже 5 років, а робочого плану зїї імплементації, нашою державою так і не створено. Не було прийнято жодногозаконодавчого акту, спрямованого на реалізацію взятих Україною зобов’язань щодоХартії! Передусім, відсутній правовий документ, який би визначав повноваження,принципи та механізми її реалізації.

Нормотворці Хартії виявилися передбачливими,попередивши таку бездіяльність. В ній чітко вказано, що держава, якаратифікувала даний договір, подає Генеральному секретарю  Ради  Європи на періодичній основі доповідь про політику,яку вона проводить та про заходи, вжиті нею.

Першу офіційну доповідь Україна подала в 2007-му.Разом з нею 17 травня 2007 року був наданий незалежний Громадський звіт,підготовлений Громадським рухом «Російськомовної України». Однак, тількиостанній не боявся говорити про проблеми. Він включав в себе повну картинуневиконання Хартії у всіх сферах суспільного життя України. Комітет експертівРади Європи у травні-червні 2008 року відвідав Україну з дослідницьким візитомі отримав додаткову інформацію щодо невиконання положень Хартії, що включаєперелік з більш ніж 80 Законів України, які забороняють регіональні мови тамови меншин в Україні, звіти незалежних європейських адвокатів з порушення правлюдини у сфері використання рідної мови.

Як наслідок, у липні 2010 року Українаотримала  жорсткі рекомендації РадиЄвропи:

- розвивати регіональні мови і мови меншин у сфері освіти;

- змінити існуючі межі офіційного використання мов меншин наадміністративному рівні;

- посилити роль регіональних мов і мов меншин  в культурі, на ТВ та у кінематографі.

Рекомендації достатньо чіткі та прямолінійні,такою має бути і їх реалізація. Для цього доцільно Уряду в найкоротший термінрозробити Програму заходів та дієвих механізмів по впровадженню норм Хартії тавиконанню Рекомендацій Ради Європи. Але, нажаль, досі не визначено єдиногооргану, наділеного повноваженнями координації і контролю за станомімплементації положень Хартії в Україні, співпраці з цих питань з відповіднимиКомітетами Ради Європи. Чи може українська влада й надалі ігнорувати  процес виконання вимог Хартії? Безперечно,ні, адже під загрозою руйнація міжнародного іміджу країни, якій так старанно тапоступово оновлює діюча влада.

Іншим резонансним аспектом в мовному питанні єдискусія навколо  законопроекту «Про мовив Україні»,  зареєстрованого у ВерховнійРаді 7 вересня цього року за №1015-3.

Нині чинний закон «Про мови в Українській РСР» був прийнятий ще 21 ріктому. Хоча він і корегувався у 1995-му та 2003-му роках, але все рівнозалишається безнадійно застарілим. Головне досягнення нового законопроекту втому, що  нині діючий принципнаціональної належності замінюється принципом вільного мовного самовизначення.Саме такий підхід відповідає європейським стандартам. Якщо відкинути  політичну демагогію та поглянути на цейпроект закону об’єктивно,  можназрозуміти, що його прийняття є надзвичайно важливим кроком для України, як длядемократичної, європейської держави.

Тим часом, за відсутності оновленого закону промови, в  ряді областей України місцевіоргани влади, апелюючи до Європейської хартії, почали надавати російській мовістатус регіональної. Зокрема це відбулось в Донецьку, Запоріжжі, Севастополі тав інших східних містах, де найбільша кількість російськомовних громадян. Однак,всі ці рішення без виключенні були скасовані в судовому порядку. Оскількивідповідно до положень вищезгаданої Європейської Хартії, надавати мові певнийстатус можуть тільки органи центральної влади. Саме центральна влада країни визначає,яка мова та в якому регіоні потребує надання певного статусу. Що ж доімплементації рішень центральної влади, то це, звісно ж, прерогатива місцевоїта регіональної влади. Отже, щоб в майбутньому упорядкувати мовну політику,варто щоб такі рішення приймалися виключно вповноваженими на те органами наоснові чітко працюючого Закону «Про мови в Україні».

Всі мовні проблеми, які стали резонансними вУкраїні – мають вирішуватися невідкладно. І робити це потрібно швидким таякісним  вдосконалення законодавчої бази,а не  політичними баталіями.  Адже, правова урегульованість мовних відносину суспільстві є передумовою вирішення головного завдання українськоїдержавності - інтеграції всіх громадян в єдину мультикультурну націю.

 

« K yivpost»

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net