Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
06.11.2009 13:38

ІЗ ШИРОКО ЗАПЛЮЩЕНИМИ ОЧИМА...

Глава Наблюдательного совета «Института правовой политики и социальной защиты», Нардеп VI-VII созывов

Обіцянка спрощеного візового режиму з країнами ЄС, провал з ПДЧ, протистояння з Росією, яке постійно заглиблюється, колапс газових домовленостей – все це останні „досягнення” зовнішньої політики України, яку в західних ЗМІ вже давно охрестили, як ідеалісти

Обіцянка спрощеного візового режиму з країнами ЄС, провалз ПДЧ, протистояння з Росією, яке постійно заглиблюється, колапс газових домовленостейвсе це останнідосягненнязовнішньої політикиУкраїни, яку в західних ЗМІ вже давно охрестили, як ідеалістично-хаотичну й позбавлену прагматизму. Чи може така держава, якУкраїна, дозволити собі таку поведінку? Чи може Україна дозволити собіоднобічний погляд на міжнародні відносини та поділ на «добрих» та «злих»? Можеслід згадати мудру позицію Отто фон Бісмарка, який на запитання «за кого ви —за росіян чи за західні держави», відповів: «Я завжди стою за свою країну івважаю ідеалом у галузі зовнішньої політики відсутність упередженості та діїнезалежно від симпатій чи антипатій до іноземних держав та їх керівників».Українським керманичам, мабуть, далеко до розуміння такої позиції. Але якщохоча б 3-4 роки продовжувати хаотичність та незбалансованість зовнішньої тавнутрішньої політики, і якщо не зосередитися на власних державних інтересах, мимаємо всі шанси залишитися біля краю Європи та стати плацдармом длягеополітичних дослідів світових країн-гігантів. Мабуть, нарешті, прийшов часадекватного та безпристрасного оцінювання глобальних світових процесів .

 

 

 

Світовий порядоккардинально змінюється

 

 

 

Не секрет, що ООН стає все більш неефективною та вже схожана свою предтечу – Лігу Націй. Китай, Росія, США, ЄС – світові лідери, якіфактично роблять новітню глобальну політику та перші за всіх  трансформуються. Наприклад, у Вашингтоні вжедвічі мав місце путч, досить радянський за своєю формою, який продемонстрував,що Сполученим Штатам необхідно звузити розмах своєї діяльності на планеті:перший випадок відбувся в 2007 році – відставка Дональда Рамсфельда, другий тежв 2007 році – доповідь американської розвідки, на підтримку ядерної програмиІрану.

 

Паралельно цієї еволюції США, що у значній мірі прискорюєпередвиборна президентська кампанія, відбувається і розвиток двох інших держав– Китаю і Росії. Пекін, де продовжує повзти нагору інфляція, готуєтьсяскорегувати майбутній курс: зменшити частку свого експорту, від чого йоговалюта тільки підвищиться в ціні, а внутрішній ринок буде послідовнозміцнюватися. У Москві спостерігається зворотній процес: економічне зростанняРосії неухильно набирає обертів. Як же на цьому тлі будуть поводити себе США,які змушені почати «зовнішньополітичний відступ»? Аналітики стверджують, що СШАзосередить увагу на найближчих сусідах, позначить свій стратегічний інтерес допитань безпеки Тихоокеанського регіону і розвитку Латинської Америки.

 

Що стосується ЄС, яка є споконвіку мрією незалежної України,то парадокс в тім, що ЄС одночасно і гігант і карлик в міжнародних відносинах.Він піднімається, як гігант, тому що домігся надзвичайного успіху в областірегіонального співробітництва. Однак, незважаючи на те, що економіка ЄС затемпами порівнюється з економікою США, ЄС все частіше поводить себе невпевненона міжнародній арені, за що ЗМІ титулували його «політичним карликом». Раболіпне потакання Сполученим Штатам (можливо,єдиним виключенням було вторгнення США до Іраку) призвело до логічногозменшення впливу Європи на світовій арені. Ще один парадокс, пов'язаний з ЄС,полягає в тім, що громадяни ЄС живуть у міхурі безпеки, при цьому щоднявідчуваючи зростаючу психологічну непевність у своєму майбутньому. І такіфактори, як нелегальна міграція або енергетична небезпека це провокують. Інколипевні аналітики порівнюють позицію ЄС із позицією нейтралітету Швейцарії. Алеякщо швейцарці можуть почувати себе в безпеці, тому що оточені поки щостабільним ЄС, то громадяни ЄС втратили це почуття, тому що європейськийконтинент знаходиться на перетинанні векторів світової нестабільності – відПівнічної Африки до Близького Сходу.

 

 

 

ЄС останнім часом майже завжди враховує російську позиціюпід час вирішення питань міжнародних відносин. Зрозуміло, що Росія єстратегічним енергетичним партнером ЄС і його головним постачальникоменергоносіїв. Недавні приклади тому – питання статусу Косово, прийняття рішенняна останньому Бухарестському саміті стосовно НАТОвських перспектив України. ЄСтримає дистанцію й у газових війнах між Україною і Росією. Не треба бутисупер-аналітиком, щоб зрозуміти, що у найближчий час Європейський Союз й надалівраховуватиме позицію Росії (чи вимушений буде це робити) і, в тому числі,стосовно України. Адже на відміну від України, ЄС дуже прагматичний у своїхзовнішніх стосунках.

 

Не слід забувати українським евромрійникам, що у всі часиєвропейці у відносинах з Україною керувалися виключно власними егоїстичнимипріоритетами. Так було про розпаді СРСР, при вимогах до України щодо атомногороззброєння тощо.  Отже будемо реалістами- нинішня «політика сусідства» ЄС стосовно України була ініційована не черезте, що європейці дуже переймаються як же там «бідна Україна» без Європи, а черезцілком цинічні міркування: як убезпечити себе від навали нелегальної міграціїта загроз транснаціональної організованої злочинності. Крім того, думаю нетреба пояснювати чого вартий лист чотирьох міністрів енергетики країн ЄС(Франція, Німеччина, Італія, Австрія), адресований як Україні, так і Росії укритичні години газового протистояння. Зміст був на кшталт, ми вас обохповажаємо, але газове постачання до Європи не повинно перериватися, інакшеЄвропа почне хвилюватися та втручатися. Між рядками читати: «Україну зламаємо,Росію заспокоїмо».

 

Будьмо об'єктивними: Україна не мала реальних шансів наздійснення зовнішньополітичного прориву ні до Помаранчевої революції, ні,нажаль, як ми вже бачимо, після неї. Аналітики небезпідставно стверджують, щоУкраїна вичерпала можливості зовнішньополітичного прориву ще наприкінці 90-хроків. Будь-які подальші якісні зрушення були можливі лише за умови вагомихвнутрішньополітичних перетворень та досягнення стабільного політичного стану. Адо них сучасній Україні як до небес. Сьогодні навіть стає соромно запомаранчевих політиків які робили свої дилетантсько-фантастичні прогнозистосовно вступу України до ЄС до 2008 року, чи висловлювали сподівання на те,що наступна головуюча країна в ЄС виявиться прихильнішою до України, ніжпопередня. Все це тільки накопичувало роздратованість в самому ЄС. Як-токажуть, Європі стало вже не смішно. Але Україна вперто йшла та продовжує йти пошляху порожнього популізму та начебто не звертає уваги на свої помилки.

 

 

 

Без комплексу неповноцінності

 

 

 

Не додає зовнішньополітичного шарму Україні те, що вона немає єдиного центру, що координує зовнішню політику. Наразі, це СекретаріатПрезидента, РНБО, Кабмін через МЗС, Мінекономіки та віце-прем'єра з питаньевроінтеграції.  Тому красиві декларуванняв Указах чи Постановах про національні пріоритети чи національну безпеку вракурсі приєднання до ЄС чи НАТО – не інакше, як чергові декларації. З таким успіхом Українська влада можедекларувати, що у 2010 р. Україна стане членом Міжгалактичного співтовариствата буде вести плідні переговори з марсіанами. Маячня?!... Але ж саме таквиглядали українські політики  в очахпрагматиків з єесівських кабінетів.

 

На цю тему можна дискутувати нескінчено. Але що може зробитидержава Україна, щоб виправити свій міжнародний імідж, а й можливо і статус.Вже не кажемо про необхідний фактор внутрішньополітичної стабільності. Точнішеце не фактор, а необхідне середовище, на тлі якого має розпочатися строгийвнутрішньодержавний аудит. Україна має вирішити скільки коштуватиме українськійекономіці вступ до ЄС і які конкретні кроки для цього треба зробити. Коженвисокопосадовець має розуміти, які кроки у сфері його компетенції слід зробити,в якій черговості та які наслідки очікуватимуться. Чи можливо це в умовах, колиуряд та парламент змінюються як рукавички? Чи можливо це, коли до урядунабирають «любих друзів», соратників, а не фахівців? Думаю негативна відповідьна це запитання є у кожного, хто зараз живе в Україні.

 

Тепер щодо перспектив відносин з Росією. Усі «креативні»кроки нинішнього уряду та Президента України призвели до того, що майже чвертьросіян за статистикою вважають Україну свої зовнішнім ворогом. Саме увідносинах з Росією тепер як ніколи потрібні прагматичні, консолідовані  і водночас нестандартні рішення. Судячи з дійнинішньої влади, це не приймається до уваги. Замість не визначеноїзовнішньополітичної багатовекторності, що була при Президенті Кучмі, заразУкраїна впала в іншу крайність – безкомпромісний напрямок до НАТО та ЄС. НАкшталт «вмремо, але вступимо». Все це Росією сприймається само по собі якворожість України. Слід тверезо визнати, що у цілому, інтеграція України в ЄСне загрожує російським інтересам. По-перше, частина російського керівництвавважає, що ЄС і РФ повинні доповнювати один одного економічно, щоб протистоятиСША. По-друге, російський бізнес на території України абсолютно не проти ввійтив ЄС через «чорний вхід». Інша справа, якщо обов'язковою прелюдією на шляху вЄС стане членство України в НАТО. Природно, що Росія буде захищатися. Покиконфлікт не досягнув свого апогею, Україна ще має шанси ініціювати низкукомпромісів для розблокування відносин з Росією. В їх основі має бути спробапереведення цих відносин лише у двосторонню площину і виведення їх з контекстуінших геополітичних проектів Росії (на кшталт ЄЕП, ЄВРАЗЕС тощо). Нині реалізмпідказує, що з нинішньою владою та елітою в державі сподіватися на реалізаціютаких проектів ,як вступ до Європи – треба бути дуже оптимістичною добезглуздості людиною. Потрібна нова еліта, з розумінням справжньоїукраїно-центричної зовнішньої політики, без комплексу неповноцінності повідношенню до Заходу чи Росії, що не буде довірливо дивитися з широкозаплющеними очима на світових гравців та чекати, коли ж вони візьмуть її досвого кола. 

 

 

(Газет а „Голос України”)

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net