Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
06.11.2009 13:00

МІЖ СВОБОДОЮ ТА СВАВІЛЛЯМ

Глава Наблюдательного совета «Института правовой политики и социальной защиты», Нардеп VI-VII созывов

Кажучи про Україну як правову державу, останнім часом, краще взагалі мовчати. Єдиним чинним Законом для влади, став тільки „Закон про політичну доцільність”. Конституційна «реформа», яка є не чим іншим, ніж намаганням повернути широкі повноваження Президен

Кажучи про Україну як правову державу, останнім часом, краще взагалі мовчати. Єдиним чинним Законом для влади, став тільки „Закон про політичну доцільність”. Конституційна «реформа», яка є не чим іншим, ніж намаганням повернути широкі повноваження Президенту України, повністю підтверджує давно відому політичну мудрість: «Ті, хто виграють війну або революцію, програють мир та тонуть в нескінчених переговорах з тими, хто називав себе союзниками».

 

Банкова навіть не намагається мудрувати з конституційної реформою в парламенті. Кращий шлях для Секретаріату Президента - прикриваючись лозунгами про народну владу, якою є демократія, винести проект нової Конституції на референдум. Метод боротьби за владу, який полюбляє Президент, умовно можна назвати «Методом імені баби Параски» - це коли влада заради своїх інтересів починає «загравати» з народом, постійно демонструючи при цьому , що його думка в державі головна, а по суті, грубо його використовує для продовження терміну владарювання. Ще древні греки казали, що «між свавіллям та свободою в державі - прірва».

 

А тепер питання до шановних читачів: як ви вважаєте, чи вистачить у пересічного виборця натхнення та часу прочитати, а, головне, зрозуміти сутність нової Конституції, яку Президент винесе на референдум? Зрозуміти настільки, щоб чітко відповісти «за» чи «проти» . Уявіть собі ситуацію, коли ви не згодні , наприклад з 45-ю із 120-ти статей нової Конституції. Хто зважить на вашу думку? Чи влада запровадить, так звані «лікбези» з основ конституційного права, а потім кожному громадянину України потрібно буде скласти іспит зі знань проекту Основного закону, для того, щоб бути допущеним до референдуму? Як бачите – все це виглядає як маячня та нагадує театр абсурду. Сподіваюся, що зухвала методика, яка обрана командою Президента стає народові все більше зрозумілою.

 

Навіть в умовах нестабільної коаліції в парламенті, існує гостра необхідність створити Парламентську Тимчасову комісію по доопрацюванню Конституції. Згідно норм чинної Конституції України тільки парламент має право змінювати Основний Закон. Якщо не зробити цього зараз, парламент має всі шанси перетворитися на іграшку для Банкової, а державна система буде остаточно зруйнована. Необхідно внести зміни до Конституції та ряду законів, щоб закінчити війну за повноваження, покласти край свавіллю, яке провокується неконституційним органом – Секретаріатом Президента.

 

Не секрет, що в українському політикумі давно існує ідея створити орган, який візьметься за розробку нової редакції Конституції. Але як не вправно її підхопили та почали втілювати представники Банкової!

 

Не встигла створитися Конституційна рада, як у своєму інтерв'ю виданню «Дзеркало Тижня» Президент Віктор Ющенко досить прозоро натякнув, що в новій редакції Основного Закону буде закладений принцип посилення президентської влади, і відповідно – ослаблення впливу парламенту. При чому текст «таємничого» Основного закону ніхто й не бачив. Але «випадково», в розпорядженні інтернет-сайту «Главред» опиняється проект Конституції, розроблений, за інформацією видання, в Секретаріаті Президента. В цьому проекті чітко зазначено, що Президент збирається сконцентрувати владу в своїх руках. Першими цього не витримала Партія Регіонів, яка відмовилась брати участь у цьому конституційному фарсі та вийшла з Конституційної комісії. Близька до такого кроку і КПУ. Зрозуміло, що Президент особливо цим не переймається, бо його стратегія вимальовується наступна: «До Конституційної Ради буде кинута законопроектна «болванка» майбутньої Конституції, розроблена на Банковій, за неї проголосують члени Ради, які там залишились та повністю підконтрольні Президентові, а кінець кінцем все виллється в референдум. На цьому фоні просто знущанням виглядає Положення про Національну Конституційну Раду щодо введення рішень Ради … Указом Президента!

 

Наразі відомо тільки про два проекти нової Конституції, але не можна виключати, що з часом виникнуть й інші. У одному з них (авторства Степана Гавриша) згадується стара ідея, яку намагався ще у 2000 році «проштовхнути» Леонід Кучма - двопалатний парламент. Інший проект – це „творіння” групи авторів під керівництвом нинішнього глави ЦВК Володимира Шаповала. Цей проект багато уваги приділяє правам громадян, а ще більше – правам одного громадянина Президента України. Так, в проекті настільки непрозоро прописана процедура розпуску парламенту, що складається враження можливості такого розпуску на будь-яке бажання Президента. Саме указом Президента призначатимуться прем'єр-міністр і міністри, Президент призначатиме і зніматиме Ген прокурора, голову СБУ та суддів ( також без схвалення парламентом!).

 

Але ж звернемо увагу на реалії, які ставлять плани Президента та Ко під великий сумнів. Відсутній оновлений закон про референдум, який потрібно прийняти, а це в умовах політичних протистоянь в парламенті виглядає майже неможливим. Доказ патовості ситуації був продемонстрований 19 березня, коли народним депутатам запропонували проголосувати по двох законопроектах, поданих народними депутатами від НУ-НС Юрієм Ключковським, а також від ПР Олександром Лавриновичем та від БЮТ Святославом Олійником. Жоден не набрав необхідної кількості голосів.

 

Крім того не виключена ситуація, коли багато політичних сил, що не згодні з новим «пропрезидентським» проектом Конституції винесуть свої альтернативні проекти Конституції на референдум. До чого це призведе, думаю, пояснювати не потрібно. Також не можливо спрогнозувати правові наслідки референдуму, якщо всупереч процедурним складнощам і Закону він все ж таки відбудеться? Адже механізми правової імплементації цих результатів відсутні як в Законі «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», так і в чинній Конституції. Державна система знову ставиться в безвихідь. Хоча, як завжди, вихід є - знову скористуватися «Законом про політичну доцільність» та ввести пряму президентську диктатуру, але тоді громадське протистояння буде неминучим, адже противників чинного Президента кожен день стає дедалі більше.

 

Президент Ющенко, нажаль, намагається бездарно «дублювати» шлях свого попередника – Леоніда Кучми періоду 1999-2001 року. Саме Кучма вирішив провести всеукраїнський референдум, який ініціював власним Указом від 15.01.2000 № 65/2000. Але Конституційний Суд своїм рішенням № 3-рп від 27.03.2000 року визнав неконституційним навіть винесення на референдум питання «Згодні Ви з тим, що Конституція України повинна прийматися на всеукраїнському референдумі?». Більш того, у відповідному Рішенні КС визначено: «Конституція України при внесенні до неї змін передбачає збалансованість дій Президента України, народних депутатів України, Верховної Ради України при реалізації волі народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні».

 

Але, як відомо, рішення Конституційного Суду для певних можновладців в країні все частіше стають рекомендаційними, ніж директивними. Кучма свого часу підкорився рішенню КСУ, чи зробить це Ющенко побачимо? Щодо маніпуляцій та політичних стратегій, Президент намагається повторити історію Леоніда Кучми в зворотній послідовності, можливо навіть не замислюючись над тим, що це розчаровує його електорат. Свого часу, підконтрольна Олександру Волкову структура «Соціальний захист» спочатку забезпечила Леоніду Кучмі «другий термін», а лише через два роки провалила введення президентської республіки через референдум. Зараз Секретаріат Президента імені Балоги намагається спочатку змінити на референдумі Конституцію, а потім забезпечити «другий термін» чинному Президентові.

 

Про президентські вибори-2010 не дає забути і чинний прем'єр, яка «ніздря в ніздрю» переслідує, а й інколи й випереджає Президента Ющенко. Тому вправна пропрезидентська команда вже намагається зробити «образ» кандидата в Президенти Ющенка, як державника, що відстоює сильну президентську владу виключно заради політичної стабільності в країні та не підтримує примусовий перерозподіл власності, а також визнає законність великої приватизації кінця 90-х — початку 2000-х років. По суті, суспільству і еліті запропонують модернізовану версію «демократії» Леоніда Кучми: це коли всі в державі роблять те, що скаже головний Демократ. Віктор Ющенко намагається стати нащадком курсу свого попередника. Але якраз в цій ситуації не слід забувати про Народ, який інколи зовсім не передбачуваний в своїх вподобаннях. Зрозуміло, що на виборах 2004 року Віктору Ющенку було стратегічно не вигідно йти шляхом Кучми, тому він використовував революційні гасла. Але, здається, що у 2010 р. він збирається очолити контрреволюцію. Воістину, влада розбещує, але коли її не вдосталь, то це розбещує абсолютно.

 

 

( «Політе» )

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net