Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
18.04.2013 10:14

Пригоди українців в Італії

Глава Наблюдательного совета «Института правовой политики и социальной защиты», Нардеп VI-VII созывов

Відрядження до Італії подарувало декілька корисних зустрічей і масу тем для роздумів та роботи.

Відрядження до Італії подарувало декілька корисних зустрічей і масу тем дляроздумів та роботи. Під час відрядження провела бесіду з кількома дуже цікавимита неординарними жінками-українками, котрим вдалося не просто «прижитися» начужині, а й фактично організувати українську громаду в Італії. За інформацієюПосольства України в Італії, нині на консульському обліку перебуває 280 тис.українських громадян, але за «не консульськими» даними наших тут – відпівмільйона до 800 тисяч. В Італії діє понад 60 громадських організації, якізаймаються питаннями України. 

 

Мої співрозмовниці - Світлана Ковальська, голова «Асоціаціїжінок-робітниць», Маріанна Сороневич  -головний редактор щомісячника «Українська газета в Італії», Лілія Білик  - Голова Асоціації «Україна в Європу». Кожназ них живе тут досить багато років, Світлана закінчила місцевий університеткультури зі спеціалізації «Міграція і психопатологія», створила центр допомогижінкам. Маріанна Сороневич  взагаліжінка-легенда, адже газета, яку вона очолює, є справжнім засобом спілкуваннядіаспори.  Пані Білик має політичнівимоги до уряду України, зокрема, обрати емігранта до парламенту, щоб вінпредставляв діаспору. На жаль, не вдалося поспілкуватися з Тетяною Кузик,засновницею «Асоціації українських жінок-робітниць», котра входить до СвітовоїФедерації українських жіночих організацій і є першою громадянкою України, якуобрали у Міську раду Рима  радником зпитань країн Східної Європи.

 

Мушу сказати, що, як і у більшості українців, на батьківщині доситьнеправильне уявлення про наших закордоном. І досі є поширеним стереотип, щоукраїнці в Італії займаються прибиранням-обслуговуванням, виконують роботу, закотру не хочуть братися заможніші європейці, і взагалі є людьми другого  сорту. Так, заробітчан тут і зараз багато,але серед діаспорян вже є власники ресторанів та кав’ярень, екскурсоводи тамедсестри. І навіть викладачі університетів, навколо яких гуртуються українськіінтелектуали. Зокрема, донька Ліни Костенко, доктор філологічних наук, професорОксана Пахльовська, котра створила першу в Європі кафедру україністики уРимському університеті «Ла Сап’єнца».

 

Досить несподівано для мене виявилося, що в Італії – просто таки оазаукраїнської культури. Зважаючи на той факт, що більшість українців тут –вихідці з Західної України, великий вплив має Греко-католицька Церква, яка маєтут свої школи для українців, і навіть університет. Тут регулярно проводяться фестивалі та дні українськоїкультури, і очевидне бажання не забути батьківщину, а навпаки, налагодити з неюконтакт й навіть допомогти, зокрема, у питанні просування до ЄС.

 

Тож коло проблем, котрими живуть діаспоряни, досить таки непросте. Непростічаси кризи змусили емігрувати з Італії до заможніших країн майже 28% людейпрацездатного віку, серед яких – чимало й українців. Тому найперше йдеться проініціативу українців в Італії створення у структурі Кабміну органу, який бизаймався виключно справами української діаспори. Наскільки я розумію, зараз єскладнощі з реалізацією Національної програми роботи з закордонними українцями,бо їхніми проблемами опікуються відразу кілька державних органів, чиї функціїзапаралелені. Українські італійці очікують змін у Закон «Про правовий статус закордонних українців». Найболючішими є питаннялегалізації вітчизняних дипломів, котрі не приймаються в Італії та  водійських посвідчень. Окремо мої візавівиділили питання  виплат допомоги принародженні дитини, яку не отримують українки в Італії, а також виплати пенсій.Логіка емігранток проста: коли потрібно сплачувати податки, то ми – українськігромадяни, а коли ми просимо зарахувати стаж роботи за кордоном, то нам у цьомувідмовляють. Як на мене, то проблема дійсно є, і її варто піднімати перед українським урядом. Та, на жаль, проблеми українськихматерів в Італії – куди складніші. Багато з них змушені були покинути дітей набабусь-дідусів і податися на заробітки. В Україні підростає ціле поколіннядітей заробітчан, і вони потребують соціальної та психологічної реабілітації. Ядумаю, що робота у цьому напрямку стане спільним україно-італійським проектом,до котрого я планую підключити і Уряд, і Парламент.

 

Ще з’ясувалося, що у парламенті Італії є депутати, обрані від італійськихзакордонних громад. Мої співрозмовниці говорять про необхідність поширення цієїпрактики на Україну, і я думаю, що подібну ініціативу можна винести наобговорення під час розгляду нового виборчого законодавства, прийняття якого,як відомо, є умовою ЄС для підписання Угоди про Асоціацію.

 

Окремим пунктом розмови стали гендерні питання. І тут нам є чому повчитися.  Зовсім нещодавно в Італії функціонувалоокреме міністерство, котре займалося, окрім іншого, питаннями гендерноїрівності. Сьогодні цю роботу веде моя нова подруга і однодумець Патріція ДеРозе – радник Прем’єр-міністра Італії, директорка департаменту з питань рівнихможливостей. Результат італійського досвіду вражає: 22% посад в уряді Італіїзаймають жінки, понад 20% жінок – у парламенті. Але найголовніше, тут зовсім непанує стереотип жінки-домогосподарки, котра не вибирає, а повинна йти цимшляхом. Суспільство набагато більш толерантніше, ніж українське, хоча багато вчому наші країни схожі: зокрема, у ставленні до матері. Для італійців мати –головна жінка у житті, котра має беззаперечний вплив. При цьому на рівнімісцевого самоврядування діє квотний принцип для жінок, котрий найближчим часомпланується поширити і на загальнодержавний рівень – аж до парламенту та уряду.До речі, історія введення квот для італійок була непроста: це питання доситьдовго розглядав Конституційний Суд, адже на думку деяких чоловіків квотнийпринцип обмежує їхні права, рівність котрих гарантовано італійським основнимзаконом. Та КС Італії зайняв іншу позиції, і квотування буде поширено. Явпевнена, що досвід моїх італійських колежанок суттєво допоможе Україні увирішенні інших гендерних проблем.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net