Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
08.08.2019 19:57

Ультиматум Путіна і наївність Зеленського

Журналіст

Рано чи пізно Зеленський визріє до того, що слід в односторонньому порядку виходити із Мінських домовленостей.

Путіну потрібен особливий статус Донбасу. Але не третини окупованої території, як зараз, а в адміністративних кордонах Донецької і Лугавнської областей 2014-го року, до початку російсько-української війни.

Зеленського “примушують до миру”, готуючи нові домовленості, як це було на кшталт Мінських після Іловайська. Подолати наївність українського президента Путін хоче широкомасштабною війною. До Києва не дійде, але світову спільноту перелякає і таки весь Донбас може відхопити.

До кінця цього року Росія завершує переозброєння армії. Путіну нема сенсу давати фору Зеленському. Або ти приймаєш наші умови – або забудь про незалежність України.

Переговори на вищому рівні у Нормандському форматі мають лише закріпити успіх Путіна щодо надання Донбасу особливого статусу. Найбільше, що може виторгувати Зеленський у цій ситуації, як би цинічно це не звучало, – звільнення із полону українських моряків. Але автоматично Путін зажадає відпустити Вишинського. Ми – Сущенка, який вже підписав документ про свою згоду відбувати покарання в Україні. Іншими словами, особливий статус Донбасу потрібний Путіну взамін на те, щоби він не розв’язав повномасштабної війни проти України. Зеленський у силу своїх розгубленості й боягузтва може повестись на це.

Український президент прекрасно розуміє, що в Нормандському форматі Макрон і Меркель більше не союзники йому. Це показали переговори з ними напередодні повернення Росії до ПАРЄ. Франція і Німечччина фактично вже не приховують того, що йдуть у російському фарватері. На зустрічі Зеленському запропонують такий варіант, щоб українці не здогадалися, що президент здає національні інтереси.

Особливо сподіватися на США Зеленському теж не слід. Трамп напередодні президентських виборів не зацікавлений у відкритому протистоянні з Росією – та ще й через Україну. Навпаки, він чекає слушної нагоди, щоби відмінити американські санкції проти Росії. Єдине, чого потрібно домогтися Україні, – щоб американський бізнес якомога швидше зайшов до нас. Якщо це станеться – матимемо гарантію, що Росія не посміє руйнувати американське в Україні. Відбудова Донбасу – лише похідна складова цього процесу, але не визначальна, хоча Зеленський надає їй першочергового значення.

Путін, змушуючи Зеленського грати за кремлівськими правилами, потрохи заганяє його в глухий кут. Небійцівські якості українського президента грають у цьому процесі не останню роль. Нам викидають козирі, що українські військові знищують на Донбасі мирне населення, а ми мовчимо, що росіяни є командирами та інструкторами військових підрозділів ДНР-ЛНР, а місцеве населення – лише гарматне м’ясо. Емісари невизнаних республік, які за українськими законами є злочинцями, відкрито з’являються в наших населених пунктах, нахабно заявляючи, що це їхня територія, а ми не заарештовуємо їх, боячись, що нас звинуватять у провокації. Наших хлопців вбивають, а військовим забороняють давати відповідь, щоб накрити бойові точки ворога, як це було за Порошенка. Звісно, за такої лінії поведінки Зеленського Путін вестиме себе все нахабніше.

Зеленський повинен наважитись якщо не вийти із Мінських домовленостей, то принаймні задекларувати це. Звісно, Україна – не США, які дозволили собі вийти із договору з Росією про ядерні ракети. Світова спільнота розуміє, що Мінські домовленості були нав’язані Путіним Порошенку під загрозою повномасштабної війни проти України. Ми повинні зробити упереджувальний крок, щоб Росія не змусила Україну підписати нові, більш принизливі, домовленості. Тоді Зеленськипй наївно не телефонуватиме Путіну і не проситиме його, щоби той натиснув на бойовиків, а ті не вбивали наших хлопців.

Рано чи пізно Зеленський визріє до того, що слід в односторонньому порядку виходити із Мінських домовленостей. Події в світі і внутрішня ситуація змусять його це зробити. До того він тягтиме час, бавитиметься у переговори, які не вирішуватимуть проблеми по суті, а Україна втрачатиме свої позиції.

Не боячись вето Росії, слід домагатися прийняття в ООН резолюції про деокупацію України. Росія повинна вивести свої війська із нашої території, відкликати своїх бойових командирів і інструкторів. На кордоні з Росією з нашого боку повинні бути українські прикордонники. Усім, хто проживає на території ЛНР-ДНР, повинне бути надане право виїзду до Росії з втратою українського громадянства. Військові злочинці мають бути притягнені до відповідальності. Можна піти на певні компроміси, які не стосуються національного суверенітету України.

Поки Зеленський бекатиме-мекатиме, наївно сподіваючись приборкати агресивність Путіна, ми позбудемося Донбасу, в тім числі й тих територій, які нині знаходяться під контролем України.

 

Анатолій ВЛАСЮК

8 серпня 2019 року

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net