Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
04.05.2020 08:13

Закон Савченко: великі наслідки великої помилки

Прийнятий свого часу закон щодо нового обрахування термінів попереднього ув'язнення сприяє виходу на свободу небезпечних злочинців

27 квітня Кабінет міністрів України вніс на розгляд Верховної Ради проект закону №3397 «Про амністію засуджених (щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2)». За цим документом, якщо він набуде статусу закону, на волю вийдуть понад 3 тисячі в’язнів. Формальний привід – запобігання поширенню інфекції у тюрмах.

Що ж, три тисячі в’язнів – це три тисячі різних доль. Хтось із потенційно амністованих, можливо, вже зарікся знову потрапляти за грати, а відтак утримається від будь-якої протиправної діяльності. Хтось, можливо, взагалі був засуджений несправедливо – внаслідок судової помилки. Але якщо відсіяти першу та другу категорію, залишиться певна кількість людей, готових і здатних іти на рецидив.

Всі вони опиняться на вулицях наших міст.

Але амністія не торкається засуджених за тяжкі злочини. Вони виходять на волю за іншим законом – так званим законом Савченко, формальною ініціаторкою якого виступила колишня нардепка. Тим самим, котрий майже три роки як скасовано. І який, тим не менш, продовжує діяти.

Ось два кричущі випадки – як приклади до застосування цього закону. Перший: в січні поточного року Шевченківський районний суд Києва достроково звільнив колишнього співробітника МВС Олександра Балакірєва, засудженого у 2019 році за вбивство 2-річної дитини своєї співмешканки.

Йшлося про те, що Балакірєв, ймовірно, зґвалтував хлопчика, і той помер від отриманих травм. Але доказів зґвалтування надано не було, натомість були наявними докази побиття дитини. Злочин був кваліфікований за статтею 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що призвело до смерті потерпілого). За цією статтею Балакірєв отримав 10 років ув’язнення.

Однак за рішенням апеляційного суду термін його попереднього ув'язнення з 18 травня 2016-го по 21 жовтня 2019-го був врахований як день за два за законом Савченко. В результаті до кінця осені він відсидів понад 2/3 призначеного терміну і був умовно-достроково звільнений за клопотанням адвоката. Вже в лютому Балакірєв зник, і правоохоронцям невідоме місце його перебування.

Приклад номер два – ще не реалізований, але потенційний. Нині суд взяв паузу у розгляді касації, мабуть, найвідомішого в Україні вбивці – колишнього генерал-лейтенанта МВС Олексія Пукача. Того самого, що був визнаний винним у смерті журналіста Георгія Гонгадзе. Пукач клопоче про заміну пожиттєвого ув’язнення на 15-річний термін, а також про застосування до нього закону Савченко. Якщо суд дасть на це добро, злочинця можуть звільнити вже цього року – якраз на 20-річчя вбивства Гонгадзе.

На тлі таких осіб, як Пукач, крадіями булочок зі шкільного буфету виглядають екс-суддя та хабарник Роман Зварич, організатор будівельної афери «Еліта-Центру» Олександр Волконський, а також шахрай Андрій Слюсарчук («Доктор Пі»), які також були достроково звільнені завдяки закону Савченко. Компанію їм складає і екс-депутат від «Батьківщини» Віктор Лозинський, засуджений за вбивство на полюванні селянина Валерія Олійника. Від його 15 років ув’язнення теж мало що лишилося – закон Савченко і тут попрацював ножицями, які зрізали покарання для Лозинського.

Власне, як подейкували в кулуарах влади, саме «під Лозинського» і писався закон Савченко, але першопричина його ухвалення вже не так важлива. Важливо те, який контингент опиниться на волі через його застосування. З ним варто познайомити міністра юстиції Дениса Малюську, який вважає, що, злочинці і, зокрема, довічники – це «украй стримані, розумні, інтелігентні, начитані люди». Гадаю, Малюсьці буде про що поспілкуватися з Пукачем або Лозинським чи Балакірєвим. Щоб перевірити свою та їхню начитаність, а також інші корисні навички цих людей.

Однак від іронії – до фактажу. Мені можуть заперечити, що не такий страшний чорт, як його малюють, адже закон Савченко був скасований всередині 2017 року. Але, по-перше, він вже встиг наробити лиха. А, по-друге, скасований закон скасовано не до кінця. Чому? Тому що на заваді цьому стоїть українська Конституція.

Згідно з її 58-мою статтею, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Зазначене положення Конституції закріплено у статті 5 КК України: закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

І все таки Верховний Суд у 2018 році ухвалив висновок, згідно із яким правила зарахування попереднього ув’язнення до строку позбавлення волі не можна вважати такими, що визначають «караність» (тобто можливість покарання) або «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Простіше кажучи, ВС виключив із поняття наслідків злочину принципи попереднього ув’язнення. І заборонив застосовувати закон Савченко після 20 червня 2017 року.

Але у 2019-му Велика Палата Верховного Суду відступила від даної правової позиції. Нею було дано роз’яснення, згідно із яким під дію закону Савченко підпадали три категорії осіб. Перша: ті, що скоїли злочин в період між 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017-го, тобто під час дії закону. Друга категорія: особи, що скоїли злочин до 23 грудня 2015 року, тобто ще до ухвалення закону Савченко (бо на них поширюється зворотна дія закону, яку декларує цитована вище 58-ма стаття Конституції).

І, нарешті, третя категорія осіб. Це ті люди, котрі скоїли злочин до 20 червня 2017 року, але відносно яких  заходи попереднього ув'язнення тривали і після скасування закону Савченко. Тобто такі, як Балакірєв.

Власне, відносно них зворотна сила закону діятиме і далі. На практиці це означатиме подальше звільнення вбивць, ґвалтівників та педофілів. Не кажучи вже про дрібнішу рибу – крадіїв чи аферистів. Чи можна щось змінити у даній ситуації? Навіть я як законотворець не бачу тут виходу. Про скасування чи редагування 58-мої статті Конституції і мова не йде. Бо це, примітивізуючи, добра і корисна стаття. І це по-перше. А, по-друге, вона цілком відповідає загальноприйнятій практиці, демократичним нормам судочинства у цивілізованих країнах.

А відтак залишається тільки чекати, доки не «завершаться» злочинці, які ще не відсиділи свої терміни і хочуть скористатися законом Савченко. Скільки їх? Припускаю, що чимало. В кожному разі, в процесі обговорення та ухвалення парламентом закону Савченко звучала інформація про те, що на волю вийдуть до 40 тисяч в’язнів.

Що ж, для когось це добре, для когось – ні. Добре для самих ув’язнених та їхніх родин. Добре також для міністра Малюськи, бо йому буде з ким поговорити про творчий метод Кафки або рубаї Омара Хайяма. А от погано – для їхніх жертв (в контексті цього згадаю, як побоювалася дружина Балакірєва звільнення свого чоловіка – потерпала за безпеку свою та безпеку старшої доньки), причому жертв як минулих, так і потенційно-майбутніх.

Але тепер вже нічого не вдієш. Хіба що візьмеш до уваги «кейс» закону Савченко і намагатимешся більше не повторювати подібні експерименти. Вони обходяться соціуму надто дорого.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net