Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

Політичні наслідки ухвалення закону про землю обіцяють бути вагомішими, ніж економічні

Колись давно Юлія Володимирівна, коментуючи актуальні на той момент коаліційні процеси, зі своїм фірмовим хихотінням розповіла один анекдот. Мовляв, побралися собі зайчик та білочка, але дітей не народили. Пішли до мудрої сови – дізнатися, що не так у їхній парі. «Це тому, що ми такі різні, так?», – спитали зайчик і білочка. «Ні, це тому, що ви обидва хлопчики», – відповіла сова. Дивовижно, але всі ми знаємо двох «хлопчиків», яким вдалося набути нащадків: під час голосування закону про землю «під куполом» народилася нова коаліція. Від «батьків», чий союз видавався і безплідним, і безнадійним.

«Слузі народу» цілковито несподівано підставила плече «Європейська солідарність». Не вона одна, щоправда. Відкривати ринок землі допомагала і фракція «Голос», і група «Довіра», і декілька позафракційних депутатів. Проте ні з ким більше союз «зайчика та білочки» не виглядав таким кричуще недоречним. Причому для обох сторін відразу. Гадаю, що у найближчій перспективі постраждають рейтинги обох політиків – і шостого президента Зеленського, і п’ятого – Порошенка. Щоправда, останнього електоральні втрати торкнуться меншою мірою, бо справа ж не лише у законі про землю.

Справа у тому, що не далі, як рік тому (яка іронія долі!) тоді ще кандидат Зеленський кидав в обличчя тоді ще президенту Порошенку: «Я – ваш вирок». І обіцяв саджати, коли прийде весна. Весна прийшла, але не та, котру чекали. І «вирок» став виправдальним. «Вирок» не без подиву помітив, що монобільшості у нього нема, а отже, для ухвалення потрібних законів доведеться шукати допомоги на стороні. Мотивацію Зеленського можна зрозуміти: в ніч з 30-го на 31-ше березня владі катастрофічно бракувало голосів, а Петро Олексійович зі своєю фракцією нагодився якраз вчасно. Та й мотивацію екс-президента зрозуміти можна також: коли дуже не хочеться за грати (а кримінальні провадження тиснуть звідусіль), підеш і не на таке.

Але зійшовшись разом на одному ситуативному майданчику, обидва «гаранти» просто знищили один одного. Це як у математиці: якщо до плюс п’яти додати мінус п’ять, вийде нуль. І цей нуль, безперечно, страшніший для Зеленського, бо він уособлює владу, а з влади завжди запитують більше. Щоправда, президента поки що виручає коронавірус: обивателю зараз просто не до тонкощів «міжвидових» стосунків у Верховній Раді. Тут би вижити і прогодувати сім’ю… Але, зрештою, коронавірус президента й потопить. Бо реакція на все, що відбувається зараз, буде гострою, хоча й відтермінованою у часі. Акурат до того моменту, коли спаде хвиля паніки. Ось тоді-то Зеленському й пригадають усе.

Таким чином, мій перший прогноз після вікопомного «земельного» голосування: рівень електоральної підтримки впаде і у Зеленського, і у Порошенка. Хоча цілком очевидно, що на рейтинг чинного президента впливатимуть й інші фактори. Такі, як вже згадувана ситуація з коронавірусом і карантином, котрий дуже суттєво зачіпає матеріальний стан та подальші кар’єрні перспективи українських громадян. Але й це ще не кінець історії. У подібний тяжкий момент Зеленському буде ні на кого спертися: останні голосування показали, що його фракція збунтувалася. Точніше, не вся фракція, а та її частина, котра орієнтувалася не на «95 квартал», а на відомого усім олігарха.

Зараз із однієї монокоаліції вийшло дві недокоаліції. І у найближчій перспективі група Зеленського і група Коломойського всіляко заважатимуть одна одній. А, точніше, так: знаючи норови Ігоря Валерійовича, можна очікувати, що контрольована ним половина «слуг народу» піде на відвертий саботаж. Адже помста за «антиколомойський» закон сама себе не організує. В цей самий час половина Зеленського також зраджуватиме однофракційців з представниками інших політсил. Де-факто під кожен закон збиратиметься нова ситуативна коаліція. Або не збиратиметься. Тут все залежатиме і від характеру документу, який виноситиметься на голосування, і від ресурсів влади. Адже тимчасових союзників треба якось мотивувати.

А відтак мій прогноз номер два: робота парламенту, котра й без того була не надто ефективною, застопориться остаточно. Шалений принтер зламався, відновити його роботу не вдасться, що, втім, і не потрібно. «Слуга народу» нестиме репутаційні втрати ще й через ситуацію в Раді. Зрештою, президент може піти ва-банк і оголосити ще одні дострокові парламентські вибори. І це навіть не зважаючи на вкрай високу ймовірність того, що повторити результат 2019 року у «слуг» не вийде. У підсумку президент отримає вужче коло прихильників, зате зможе очистити лави фракції від небажаних для нього елементів. Передусім, від людей Коломойського, якщо ті й надалі демонструватимуть свою фронду.

Звідси прогноз номер три: відбудуться певні пертурбації на олігархічному ринку України. Тріумвірат «Зеленський – Коломойський – Пінчук» значною мірою ослабне, і хоча вважати Ігоря Валерійовича збитим льотчиком поки що не випадає, його вплив вже ніколи не буде колишнім. Пінчук залишиться із «Голосом», котрий був надто тихим та нечітким і не виправдав його сподівань, а також – з іншими політпроектами, над якими він працює вже зараз. А оскільки святе місце не буває порожнім, на ньому замість Коломойського може опинитися Ахметов, котрий наразі майже не має власного представництва в Раді (за винятком кількох мажоритарників від Опоблоку), але може вливати ресурс у Юлію Тимошенко – недарма між цими двома політиками ще восени минулого року намітилося певне зближення.

До речі, прогноз номер чотири: ми всі невдовзі станемо свідками ренесансу Юлії Володимирівни. Вона отримала прекрасну нагоду відшліфувати образ всеукраїнської захисниці, безстрашної Тігрюлі, котра кидалася на амбразуру під час ухвалення закону про землю. Фракція «Опозиційної платформи» так само виступала проти продажу землі, але без типового для ЮВТ пафосу та надриву. До речі, саме ОПЗЖ звернула увагу на порушення регламенту Верховної Ради під час голосування за правки до закону, що може бути підставою для звернення до КСУ та визнання документу неконституційним.

Та як би у подальшому не склалася доля цього конкретного документу, значно важливішим є те, що чекає на парламент дев’ятого скликання. Ще ніколи ухвалення одного закону не розбалансовувало настільки роботу всього законодавчого органу. Наразі політологи в унісон говорять про перезавантаження Ради вже восени цього року або рівно за рік. Що ж, повністю виключати таку ймовірність не можна. Перша весна президента Зеленського була весною його тріумфу, друга стала для нього переламним моментом, третя може просто поховати його владу. І це ще один, вже останній прогноз щодо поточної ситуації.

А далі будемо спостерігати. І як закликав колись наш президент – думати.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net