Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
10.03.2020 09:59

Шибениця від кутюр: як Зеленський не покращив імідж країни

Необережними словами глава держави наразив на репутаційні втрати не тільки себе.

Головна проблема з нашумілим інтерв’ю Зеленського для The Guardian полягає, звісно, не у фасоні вбрання Юлії Володимирівни Мендель. Навіть навпаки - пояс до сукні прес-секретаря президента міг би стати одним із засобів втілення методу боротьби із олігархами, який згадав гарант -  «вішати, хоча це і не можна, але іноді дуже хочеться, тому що так швидше».

Прискіпливий аналіз згаданого інтерв’ю засвідчує, - британські журналісти як не крути підірвали авторитет Президента, розклавши його фактично на атоми та молекули. І провина за ситуацію – саме на ньому, адже глава держави мав би розбиратися, що й до чого, а не просто заковтувати наживку у вигляді «інтерв’ю для мас-медіа зі світовим ім’ям». Зрештою, якщо президент не відчуває чи не усвідомлює певних нюансів, то до його послуг – ціла прес-служба, ціла піар-служба, ціла партія радників та порадників, іміджмейкерів та знавців паркетного протоколу.

Вони мали б розтлумачити, що можна казати, а від яких слів  –  краще утриматись. Навіть тоді, коли дуже хочеться виглядати дотепним, неординарним, коли мучить ностальгія за «95 Кварталом» і скетчами, які звучали зі сцени. Бо сцена нині не та. Та й глядач пішов підступний – виманить на інтерв’ю і розмаже по стіночці твого ж президентського палацу. А тому, мабуть, не варто порівнювати Україну з дірявим човном, а державні проблеми – з прищами на підлітковій фізіономії. А тим паче зайвим є жартувати про те, як сильно хочеться вішати людей, але не можна, бо – демократія.

Та й взагалі не варто бути блазнем, навіть коли ти інтуїтивно відчуваєш, що твій візаві чекає таких «приколів», насправді перебуваючи в передчутті того, який знущальний матеріал вийде з-під його пера.

Хоча, може, Зеленський говорив й не «по приколу»? Може, він помалу прокачує свої диктаторські нахили? От недарма ж віце-спікер Стефанчук стверджує, що серед питань, які українці воліли б винести на загальнонаціональний референдум, – повернення смертної кари. І це питання номер один, яке навіть ринок землі випереджає за актуальністю… Що ж це за маячня відбувається у нашій країні? Невже так муляє безвіз та наш «європейський вектор», що його хочеться позбутися якомога швидше, перетворюючись на папуасів, котрим жодна держава «старої демократії» не подасть руки? Тут варто нагадати і те, що Україна взяла на себе зобов’язання  відмовитися від смертної кари у зв’язку із вступом до Ради Європи.

Свого часу Володимир Зеленський розцінив справу Федини / Звіробій як достатньо серйозну з точки зору власної безпеки. По цій справі розпочато слідство з усіма можливими наслідками. Та, на мою думку, не менш серйозним випадком є ігри президента країни у некоронованого царя: хочу – страчую, хочу – милую. Я розумію, що природжене акторство бере гору, але чому б в такому разі зіграти у власну добровільну відставку? В такому амплуа Зеленський ще не виступав.

В кожному жарті є доля правди, і в кожному – доля жарту. Колись Рейган пожартував про те, що йде бомбити СРСР, і це призвело до нового витку напруги. Колись Ющенко невдало відповів журналісту (тому самому, котрий зараз прекрасно почувається при Зе-владі), і це сильно вдарило по ньому самому. Колись Юлія Володимирівна (цього разу – Тимошенко, а не Мендель) зневажливо назвала «помаранчевий» Майдан «біомасою», і цього їй не забули і не пробачили. Слово – не горобець, слово – це ракета з ядерною боєголовкою. Вилетить – і не спіймаєш, лише збиратимеш довкруж уламки вбитого рейтингу.

І ладно би лише свого рейтингу. Але і держави також. Наприклад, Зеленський вірно вказав, що нам усім потрібен однозначний діалог з Росією, тому що жодна війна ще не закінчилася добре. І це однозначно плюс. Але навіщо, поміж всього іншого, говорити про висунення якогось недолугого ультиматуму Путіну  – щоби згодом, коли такий ультиматум ніхто не виконає, відкреслити власну слабкість? Навіщо просторікувати про те, як він чекає на запрошення від Трампа? Невже не відчувається, що в цьому жартівливо – гумористичному сценарії «щось пішло не так»?..

А на тлі цього всього визрівають тим часом зовсім не смішні події. Агентство Bloomberg понижує інвестиційну привабливість України, фактично посилає донорам прямий сигнал: забирайте гроші й тікайте. Atlantic Council пише про те, що зміна складу уряду викликає серйозне занепокоєння. МВФ відкладає перемовини про черговий транш до того моменту, коли ситуація з Кабміном стане зрозумілішою. Світ лякає олігархічний вплив на українські процеси, і нам, не криючись, про це говорять.

Але й це не все. Промислове виробництво продовжує падати – вісім місяців поспіль – зокрема, й тому, що мудрагелі від влади штучно стримували зростання долару. А це призводить до того, що промислові експортери втрачають виручку. У нестримному бажанні сподобатися електорату у Зеленського готові повернути що завгодно – від смертної кари до «долару по 8». Але економіка мстить, і ось вперше за 49 місяців в Україні має місце падіння ВВП. Як вам такий зовсім не жарт, пане президент?..

Довелося читати, як одна соціальна психолог написала в авторській колонці, що в інтерв’ю The Guardian Зеленський розкрився як «президент на експорт». Образ, який створили йому в західних ЗМІ, виявився більш радісним, ніж той, що можуть спостерігати українці. «Президент на експорт виглядає куди більш веселим, ніж для внутрішнього користування», – зазначає вона.

Що ж, можливо на Заході й справді повеселилися від душі. Ми за них щиро втішені, а задля ще більшої втіхи маємо пропозицію: чи не погодилася би якась країна взяти нашого лідера до себе? Їй-богу, задля загального блага варто відправити нашого «президента на експорт» на експорт.

Бо веселощами треба ділитися.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net