Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
19.12.2019 08:35

Добре сидимо: чому приватні СІЗО – погана ідея

Не варто робити з ув'язнення бізнес, варто створити належні умови утримання у державних тюрмах.

Свого часу, заступивши на посаду омбудсмана, Ніна Карпачова розпочала першу серйозну інспекцію українських тюрем. Від побаченого і почутого там шок був і у неї, і у пулу журналістів, які супроводжували її у подібних поїздках. Якщо не вдаватися у подробиці, то тортурами було (і, очевидно, є) саме перебування у пенітенціарних закладах. Жах починався відразу за порогом тісних приміщень без елементарних зручностей, без кондиціонування повітря, де на парі квадратних метрів тіснилося більше осіб, ніж могла вмістити камера. Звісно, тюрми є різні, як і різні умови перебування в них. Але підрозділяються вони не на добрі та погані, а на погані і просто жаливі. Це – українські реалії.

Ініціативу Мінюсту поліпшити ситуацію можна було б вітати, якби не одне «але». Замість розв’язати проблему, влада заганяє її в абсурд. Ідея Дениса Малюськи започаткувати мережу приватних СІЗО відгонить, даруйте, шизофренією. «Ми підемо на приватизацію СІЗО. І в нас дійсно з’являться приватні СІЗО – це слідчі ізолятори, де особи утримуються до вироку суду», – обіцяє Малюська. В чому сенс новації? За перебування у приватному (читай: поліпшеному) СІЗО платитиме сам «клієнт», і ці кошти підуть на утримання СІЗО державних, де знаходяться ті, хто платити за себе не може. Малюська порівнює приватні СІЗО з такими собі готелями, єдина відмінність яких – наявність охорони та грати на вікнах.

От тільки до готелю людина приїздить з власної волі, а «відпочинок» у СІЗО ніхто при здоровому глузді собі не замовляє. Відправлення туди – акція примусова, яку здійснює держава і яка несе за це відправлення 100% відповідальність. Розподіляти заарештованих на тих, хто може і хто не може дозволити собі кращі умови, означає порушувати засадниче положення про рівність всіх людей перед законом і, крім того, цілий ряд статей Конституції України.

Зокрема, статтю 28-му, яка забороняє катування, а також «жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність» поводження або покарання. А ще статтю 21-шу та 24-ту, які декларують рівність прав людини та невідчужуваність і непорушність її свободи. Статтю 8-му, що проголошує верховенство права. І, нарешті, статтю третю Конституції, яка говорить про те, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Дуже шкода, якщо міністр юстиції не відчуває дисонанс між згаданими постулатами і власними словами.

Мабуть, також не від великого розуму чиновник з Мінюсту не розуміє ще однієї речі. Розмови про нові СІЗО мимоволі вбудовується в один логічний ряд з припущенням, що грядуть значні «посадки». Атмосфера в соціумі напружена й без того, бо владна команда з перших своїх кроків натякає на можливу узурпацію нею влади. Це почалося відтоді, відколи «Слуга народу» не захотіла ділитися вакансіями при розподілі портфелів у парламентських комітетах. І пізніше – під час формування уряду. І зараз – коли президент вибудовує нову владну вертикаль «під себе», започатковуючи інститут префектів і називаючи це «децентралізацією».

Володимир Зеленський ще не схожий на узурпатора, проте всі «абсолютні монархи» сучасного світу починали з буцімто невинних ініціатив. В кожному разі, зараз не той час і не те місце, аби розповідати про розгортання бренду приватних СІЗО. Значно краще було б, якби очільник Мінюсту презентував реальну програму виходу з пенітенціарної кризи. Але не таку, де пропонується знесення Лук’янівського СІЗО і побудови на його місці чергового ТРЦ. Спільно із владою міста профільне відомство має замислитися над тим, як зробити перебування за гратами як мінімум стерпним, а як максимум – цивілізованим. Особливо щодо людей, яких іще не засуджено, тобто провина яких наразі не доведена.

Я розумію, що процес думання дається владній команді непросто, але для урізноманітнення можна хоча б спробувати. Можливо, ініціатива Малюськи немає жодного негативного підґрунтя в тому розумінні, що її ніхто не збирається втілювати у життя. Таке собі чергове «покращення» в «турборежимі», а по суті – мильна бульбашка. Альтернативний варіант: це – сигнал дрібним та великим олігархам щодо лояльності, яку «рекомендовано» зберігати у відношенні до президента Зеленського та його команди. Бо інакше – камера класу «люксу» із видом на власний припаркований під СІЗО «бентлі».

Замість будувати лакшері-тюрми влада мала би подбати про приватний бізнес у інший спосіб. Наприклад, не чавити його непідйомними податками. А що стосується правоохоронно-судової системи, то тут – свої рецепти. Припинити імітувати слідство та фальсифікувати докази – тоді й затриманих поменшає, а там й потреба у нових СІЗО відпаде. І, звісно ж, підняти на новий рівень судову систему, яка практично не знає, що таке виправдувальний вирок. Власне, в Україні кримінальні «кейси», коли обвинуваченого звільняють просто в залі суду, практично невідомі. Як правило, кожне потрапляння в СІЗО завершується подальшим переміщенням у «місця не такі віддалені». Або ж – виходом на свободу за дуже великий хабар.

…Недавно я читала обговорення щодо того, чи не справедливо було б зробити проїзд у будь-яких видах громадського транспорту безкоштовним. Мовляв, транспорт – це комунальне підприємство, а містяни й без того відраховують чималі податки і у державну, і у муніципальну скарбницю. Не скажу, що така ідея є аж такою безперечною, хоча в ряді країн і міст безкоштовний транспорт вже діє. Навіть така значна європейська столиця, як Париж, зараз подумує впровадити безоплатне користування і наземним, і підземним транспортом. Але все таки метро і автобуси – це не тюрми. Їхати трамваєм чи добиратися таксі, купити власне авто чи сісти на велосипед або навіть йти пішки – тут вибір є завжди. Чого не скажеш про тюремну камеру.

Людина, яка потрапляє туди, навіть незалежно від наявності чи відсутності у неї провини, відчуває стрес настільки серйозний, що тільки садист може пропонувати поглибити його додатковими фінансовими розрахунками. Але ж нинішня влада – не садисти, а слуги народу. Хоча, судячи з усього, зовсім не вправні і не розторопні. Зате з купою «креативу», яка остаточно заведе нашу державу нанівець.  

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net