Україна – Грузія: початок чудової дружби після дитячої "війнушки"

Сьогодні грузини відзначають День незалежності своєї країни. Це привід, по-перше, щиро привітати їх із цим святом. Тим більш, що вони, на відміну від багатьох інших пострадянських країн цю незалежність відстояли. Відстояли із зброєю в руках від російського нападу. Так само, як зараз роблять українці. Так що, із Днем незалежності, бойові побратими!

По-друге, констатувати, що саме через спротив російській агресії наші країни – природні союзники, бойові побратими та партнери у вирішенні завдання захистити свої країни від триваючих зазіхань РФ.

А, по-третє, із жалем констатувати, що тривалий час замість повної синергії зусиль у вирішення над-завдання №1 забезпечити безпеку обох країн від агресії РФ купу сил було витрачено на мішуру. Взаємні претензії навколо посад екс-президента Грузії Саакашвілі в Україні й Порошенка, й Зеленського, війну заяв та демаршів, зменшення активності співробітництва у різних сферах.  Навіть посла Грузії в нашій країні майже цілий рік не було. Місяць тому, він, нарешті повернувся.

Невдовзі після цього поновилися й контакти між країнами на різних рівнях. Починаючи від телефонних переговорів президентів наших країн. Інтенсифікувались співробітництво наших країн і у критично важливій безпековій сфері (тут воно, на щастя, не припинялось під час дипломатичних «війнушок» політиків України і Грузії між собою). Вчора під час візиту нашого керівника Міноборони до Грузії глави оборонних відомств двох держав Андрій Таран і Джуаншер Бурчуладзе підписали план двостороннього співробітництва між міністерствами оборони України та Грузії.

Питання безпеки і оборони – основа, серце і фундамент співробітництва наших країн. Економічне співробітництво, туризм,  розвиток людських контактів тощо – це все підтягнеться. Для їхнього розвитку створені необхідні комісії, є сприятливі передумови. Але при всій повазі до цих сфер та визнанню їхньої важливості, вони все-такі другорядні та вторинні після вирішення ключового завдання налагодження тісного взаємовигідного безпекового партнерства  наших країн.

Разом ми як найближчі партнери у цій сфері буде набагато сильніші, ніж поодинці. Тут варто взяти приклад із трьох невеликих балтійських держав. Які в подібних питаннях завжди виступають єдиним фронтом і стоять стіною один за одного.  Так і ми маємо стояти, непохитно, зцементовані однією парадигмою.

Якщо порівнювати із можливостями і масштабами агресора-Росії, то наші країни мають вельми скромні можливості для захисту. Це ще дуже м’яко кажучи. Можна сказати так: і в них, і в нас небагато патронів перед величезною і страшною російською армадою. Яка нависає над обома країнами. Тому немає ніякого виправдення тому, що замість захисту від ворога ці патрони довгий час з обох боків випускали у повітря. Грізно надуваючи при цьому щоки.

І нарешті це скінчилося. Темну сторінку непорозуміння спільними зусиллями наші країни перегорнули. І почали разом писати нову, конструктивну. Виходить  дуже добре. І як проміжний епілог тут можна поставити епілог з «Касабланки» - «думаю, це початок чудової дружби».