ЗЕміна на полі: замість МВФ гратиме Міхо

Звичайно, вага та можливості Фонду та екс-президента Грузії – речі не спвставні. Але у разі запуску «Плану Б» для порятунку замість поновлення співпраці з МВФ прийдеться підгрібати вже всіх та вся. І цей план судячи зі всього, підготовлений у президента Зеленського – спеціально на випадок реалізації сценарію із провалом співпраці з МВФ. На жаль, найбільш вірогідного на сьогодні сценарію. Настільки вірогідного, що його варто навіть вважати основним «Планом А». Який, починаючи із повернення Саакашвілі у виконавчу владу вже починає реалізовуватися на практиці.

В той час як запасним варіантом залишається саме можливість досягнення компромісу по долі «Приватбанку». У тому самому режимі тіньової домовленості-«серветочної понятійки» із головними дійовими особами «президент&олігарх», яка вже була реалізована у новітній історії України. Тоді таким чином з олігархом Коломойським по «Привату» домовлявся президент Порошенко, тепер – у разі реалізації цієї сюжетної лінії - буде домовлятися президент Зеленський. Від зміни прізвища президента правила гри у «Приватбанк» за участі Ігоря Коломойського  не змінюються…

Але ж поки що і «серветочно-понятійної» кулуарної домовленості між нинішнім президентом та Коломойським цим двом вершителям долі «Приватбанку» не вдалося досягнути. Підтвердженням чого є завзятий та успішний опір всіх загонів армії Коломойського прийняттю банківського закону, який спрямований проти його інтересів. І саме тому президентові доводиться вже зараз шукати інші шляхи доступу до фінансових ресурсів задля вирішення двох ключових завдань: 1) підтримати економіку країни, розбалансовану ще до коронавірусного іспиту на виживання; 2) провести цьогорічні пікові виплати по зовнішнім боргам.

Одним з таких чарівних ключиків до міжнародних фінансових ресурсів не досвідченому у великій політиці президентові та його команді, вочевидь, і бачиться постать колишнього президента Грузії. Який у себе на батьківщині під час своєї першої президентської каденції (чим він займався у період свого другого президентства – це вже зовсім інша історія) забезпечив політичні можливості для проведення антикризових, масштабних та успішних, реформ.

У цьому сприйнятті Саакашвілі як успішного реформатора, саме під персону якого західні фінансові донори наввипередки будуть давати гроші Україні є наслідки стереотипного уявлення про надзвичайні можливості грузинського героя-реформатора. Звичайно, і сам Саакашвілі доклав необхідних зусиль задля того, щоб особисто переконати президента Зеленського та прем’єра Шмигаля у своїх величезних можливостях. Як сказав сам колишній президент Грузії, він збирається «використовувати свій міжнародний досвід, для того щоб бути корисним членам урядової команди, в тому числі у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями, посилити престиж України та її інтеграцію з міжнародними спільнотами».

Знадобиться зовсім небагато часу задля того, щоб переконатися: ніяких великих та дешевих грошей Україні Зеленського під залог персони Саакашвілі не світить. Замість цього із призначення Саакашвілі у Кабмін урядова команда гарантовано отримає у свій склад досвідченого та талановитого генератора конфліктів та інтриг, амбіціозного провайдера власної масштабної гри, який знову отримає необхідні для успіху цієї гри ресурси. Звідки до конфлікту Саакашвілі з черговим українським президентом – півкроку…