Молдовська проблема в контексті однієї екстрадиції

Стан справ у сучасній Молдові не може не викликати занепокоєння в України. Не може, але не викликає. Дивно. Такі українські регіони, як південь Одеської області (так званий Буджак) та сама Одеса є безпосередньо загроженими з боку придністровського чекістського анклаву з центром у Тирасполі та проросійського гагаузького автономного утворення з центром у Комраті. Та й політична ситуація у самій Молдові аж ніяк не ідеальна. Перманентна політична криза там триває з квітня 2015 року. Мітинги, сутички протестувальників з поліцією, крах урядових коаліцій. Навіть під час святкування Дня незалежності Молдови, 27 серпня 2016 року, сталися сутички між демонстрантами та урядовими силами правопорядку. Головним гаслом учасників акції протесту було «Геть мафію!». І це гасло є ключовим для розуміння нинішньої ситуації у сусідній державі.

Всім, хто розбирається у цій ситуації є зрозумілим, що слово «мафія» у сучасній Молдові чітко асоціюється із олігархом, фактичним лідером (формально першим заступником голови) урядової Демократичної партії Молдови Владом Плахотнюком. Фактично, і прем’єр-міністр Молдови Павел Філіп, і спікер парламенту Андріан Канду є людьми Плахотнюка. Крім інших активів, Плахотнюк контролює потужний медіа холдинг, що складається з телеканалів «Prime», «Canal 2», «Canal 3», «Publika TV» та радіостанцій «Prime FM», «Publika FM», «Muz FM». Плахотнюк став уособленням всіх можливих проблем, що постали перед нинішньою Молдовою – залежність політиків від олігархів, геополітична невизначеність, за формального «проєвропейського курсу», постійне зростання впливу проросійських сил в країні, ігнорування вимог суспільства про подолання корупції та економічної деградації. Криза, що триває, загрожує приходом до влади в країні відверто проросійських політичних сил із Соціалістичної партії та «Нашої партії». А в подальшому, можливо, і розв’язуванням громадянської війни.

Цікавим фактом є те, що пан Плахотнюк фактично має два прізвища. У сусідній Румунії його знають, як Влада Улініча. І тут ми виходимо до суміжного бізнес-політичного сюжету, що безпосередньо стосується України. 25 липня 2016 року Генпрокуратура України затримала, а 29 серпня 2016 року екстрадувала до Молдови, бізнесмена В’ячеслава Платона. Цікаво, що як і Плахотнюк, Платон має два прізвища. Адже Платон має український паспорт в якому він названий В’ячеславом Кобалєвим. Як і Плахотнюк-Улініч, Платон-Кобалєв має доволі неоднозначний імідж. В минулому обидва були бізнес-партнерами і приятелями. Згодом їх шляхи різко розійшлися. Платон почав спонсорувати опозиційні до Плахотнюка політичні сили різної спрямованості. Навесні 2016 в інтерв’ю виданню «Ziarul de Garda» він навіть виступив за приєднання Молдови до Румунії. Що, можливо, було б оптимальним розв’язанням нинішньої політичної кризи в сусідній країні. Молдова вичерпала ресурс існування, як незалежна держава. Молдавани і румуни фактично є одним народом. Навіть за радянських часів не вдалося створити жодного молдавсько-румунського словника. З однієї простої причини – молдавани і румуни розмовляють однією мовою. Приєднання Молдови до більш економічно і мілітарно потужної Румунії (чи то у формі федерації, чи конфедерації) стимулювало б стабілізацію економічної та політичної ситуації на цій сусідній до України території. Однак, нинішній кишинівський режим, підконтрольний Плахотнюку, робить все, щоб стан геополітичної невизначеності тривав вічно.

Чи видача Платона-Кобалєва Молдові була вірним кроком? Очевидно, що ні. Платон-Кобалєв міг бути цінним свідком стосовно різних багатомільярдних тіньових оборудок не лише в Молдові, але й в Україні. В пресі з’являлися повідомлення про можливу причетність його до потоків російських грошей, спрямованих терористам на Донбасі. Очевидно, що українські правоохоронні органи мали перевірити чи це наклеп, чи достовірна інформація. В обох випадках, він мав би залишатися в полі контролю української держави і спецслужб. Бо якщо це наклеп, то він характеризує методи діяльності Плахотнюка-Улініча стосовно своїх опонентів. І, відповідно, нівелює твердження про можливість справедливого суду на території Молдови. Якщо це неправда – арешт і утримання Платона-Кобалєва на території саме України є справою надзвичайно важливою для нашої державної безпеки. Адже це уможливило б не лише розслідування можливої справи про спонсорування тероризму, але й взяття Україною під контроль та подальшу ліквідацію всіх можливих маршрутів незаконних фінансових потоків між РФ, Україною та Молдовою. Зрештою, утримуваний на території України Платон-Кобалєв став би таким же важливим елементом геополітичної гри між Києвом, Кишиневом та Бухарестом, як і свого часу ув’язнений на території США Павло Лазаренко став елементом великої міжнародної гри. В будь-якому разі, не хотілося б, щоби цей цінний свідок різного роду «чорних» та «сірих» оборудок в Молдові та Україні, раптово скінчив своє життя в молдавській в’язниці, так і не оприлюднивши важливу для наших країн інформацію. Адже про високу ймовірність цього каже молдовська та румунська преса.