Реформи… це слово сьогодні у всіх на вустах… але лише на вустах і ніде більше. Вже понад 20 років ми впроваджуємо земельну реформу, і що ми маємо на виході? З кожним роком пересічному громадянину все важче оформити земельну ділянку - процедура оформлення дедалі ускладнюється. Громадяни нарікають на корупцію серед чиновників Держземагентства.
Головні управління Держземагентства в областях роздають землю на селі - абсурд скажете Ви? Ні - це Закон, кажуть нам чиновники!
Тільки нещодавно Держземагентство почало цікавитися думкою голів місцевих рад щодо передачі земельних ділянок, і то досить формально. Головні управління на свій розсуд нарізають земельні ділянки усім «бажаючим», хто не поскупився на «представницькі послуги», або має зірочки на погонах. Дерибан триває.
Що ж отримує від цього село, розвиток якого ми повинні усіма засобами заохочувати? А нічогісінько! Доходи від землі в бюджет має отримувати місцева рада, а роздає цю землю орган, який і гадки не має, що на цій землі відбувається. Надмірна централізація та бюрократизація прийняття рішень щодо розподілу земельних ділянок приводить до того, що сільські ради, які живуть переважно з земельного податку, не можуть звести кінці з кінцями, а деякі чиновники легким помахом руки нівелюють сподівання громади села на наповнення бюджету, зарплатню в школу та дитячий садочок, та приводять на землі сільської ради «недобросовісних» землекористувачів із сумнівними намірами.
Підіб’ємо підсумки. Статті 122, 12, 15-1 Земельного Кодексу, які регулють повановаження щодо розпорядження землями, потребують термінових змін у відповідності до державної концепції децентралізації влади. Необхідно передати повноваження щодо розпорядження земель у межах ради безпосередньо раді, а територіальні органи держземагентства наділити контролюючими функціями щодо перевірки законності передачи таких земель.
Виділення земельних ділянок повинно відбуватися вільно та відкрито, за участю представників громадськості та з опублікуванням рішень органів місцевого самоврядування.