Як правильно скласти заповіт і прийняти спадщину в Україні

Ця тема набуває актуальності для багатьох людей, які працюють та намагаються забезпечити своє майбутнє, оскільки вони, хоч раз у житті, але задають собі питання про те, що станеться з майном після їх смерті. Якщо людина визначилась, як саме хоче розпорядитись власним майном, і має на меті передати після своєї смерті майно або його частину конкретній особі, слід скласти заповіт. Важливим аспектом є складання заповіту правильно. Для цього бажано звернутися до нотаріуса для оформлення всіх необхідних документів та діяти відповідно до вимог законодавства.

Як законодавець визначає поняття спадкування?

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 Цивільного кодексу України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В Україні існують два види спадкування

За заповітом та за законом. В чому відмінність?

У першому випадку спадкодавець самостійно визначає, хто і що отримає після його смерті. Він викладає свою волю в заповіті. Саме цим документом керуються нотаріус та спадкоємці.

Заповіт можна змінити:

Заповіт не є остаточним документом — його можна змінити або скасувати в будь-який момент.

Обов’язкова частка:

Заповідаючи майно, слід розуміти, що згідно з нормами цивільного законодавства, не залежно від того кому саме заповідається майно, є особи, які мають право на обов’язкову частку від спадку, до цього кола осіб входять: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

• Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
• розмір обов’язкової частки у спадок може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають важливе значення.
• обов’язкова частка у спадщині вираховується із всього майна спадкодавця;
• таким чином, законодавчо захищені, ті, хто не може сам про себе подбати.

У другому випадку черговість спадкоємців визначається законом. Претенденти на спадщину поділяються на черги.

В окремих випадках реалізуються обидва порядки спадкування. Коли заповіт охоплює лише частину майна спадкодавця, наприклад заповіт складено лише на рухоме майно-автомобіль. Але при цьому після смерті особи, виявляється, що за померлим на праві власності зареєстроване ще нерухоме майно. Тоді автомобіль має успадкувати особа визначена у заповіті, а інше майно - нерухоме, буде спадкуватись за законом.

Бувають також випадки коли спадкоємці за заповітом відмовляються від спадщини, не приймають її або усунені від спадкування за рішенням суду. В таких випадках право спадкувати отримують спадкоємці за законом.

Якщо зупинитись саме на спадкуванні за заповітом, то тут є кілька нюансів, зокрема:

• наявність обов'язкової частки для певних категорій спадкоємців (непрацездатні діти, непрацездатні батьки та/або подружжя);
• можливість оскарження заповіту;
• наявність правильно оформлення заповіту

В чому особливості цього правочину, та що слід знати

Заповіт - особисте розпорядження людини на випадок смерті.

При наслідуванні за заповітом заповідач сам визначає, хто буде його спадкоємцем, а хто ні. При цьому зовсім неважливо, у яких родинних зв’язках знаходяться спадкодавець та спадкоємець.

Основний принцип спадкового права - свобода заповіту. Тому законодавство закріплює право заповідача практично в будь-який момент, змінити свою волю щодо спадкоємства. Тому людина за життя може декілька разів складати заповіт, змінюючи свою волю. Чинним буде вважатись останній.

Але, якщо, наприклад, новий заповіт (останній) за рішенням суду буде визнано нечинним, наприклад, через те, що фізична особа не розуміла складаючи його значення своїх дій або такий заповіт був складений під дією насильства, то чинним буде попередній заповіт.

Хто може скласти заповіт?

Кожен громадянин має таке право. Це право поширюється як на все майно, так і на його частину (в тому числі предмети звичайної домашньої обстановки).

Але при цьому потрібно враховувати, що людина, яка хоче оформити заповіт:

• досягла повноліття;
• володіє повним обсягом дієздатності.

Кого позначають в заповіті?

Спадкодавець може призначити спадкоємцем будь-яку фізичну особу (не має значення родич вона чи ні). Крім цього, спадкоємцями також можуть бути зазначені особи, які зачаті за життя спадкодавця і народилися живими після того, як спадщина відкрилася.

Можна і заповідати майно юридичній особі, державі або територіальній громаді (жителям конкретної місцевості).

Як оформити заповіт

Ст. 1247 ЦКУ передбачені такі вимоги до форми заповіту: має бути оформлений письмово, також в ньому мають бути зазначені час і місце оформлення; підписаний особисто, або особами, передбаченими статтею 207 ЦК; нотаріально посвідчений і зареєстрований у відповідному реєстрі - Спадковий реєстр. Порушення вищевказаних правил складання заповіту відноситься до одного з видів суперечок щодо заповіту.

Альтернативне нотаріальному посвідчення заповіту

Є ряд посадових та службових осіб, які уповноважені посвідчувати заповіт:

• у разі, якщо особа мешкає в сільській місцевості, де немає нотаріуса, то можна звернутись до органу місцевого самоврядування (селищні, сільські ради);
• заповіти можуть засвідчувати головні лікарі, їх заступники або лікарі які залишилися на чергуванні госпіталів, лікарень і т.д. особам, які перебувають у цих установах на лікуванні;
• правом посвідчення заповіту володіють і капітани суден в тому випадку, коли людина, що хоче скласти заповіт знаходиться під час плавання на річкових або морських суднах;
• якщо особа, знаходиться на території інших держав, заповіт можуть засвідчувати консульські установи України;
• начальники експедицій посвідчують заповіт особам, що знаходяться в експедиціях;
• військовослужбовці, члени їх сімей, що перебувають в пунктах військової частини, військово-навчальних закладах, де немає нотаріусів, сільських, міських чи інших рад, в разі необхідності посвідчити заповіт, можуть звернутися до командирів, начальників таких пунктів дислокації військової частини;
• якщо особа, знаходиться в установі виконання покарань, заповіт може бути посвідчений начальником такої установи.

Порядок отримання спадщини

Щоб мати право оформити спадщину, потрібно її прийняти. Прийняття спадщини виражається дією спадкоємця – подачею заяви нотаріусу про прийняття спадщини в 6-місячний термін з дня смерті спадкодавця. Заява має бути підписана особисто спадкоємцем. Деякі спадкоємці, наприклад: малолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи не можуть самостійно заявити про прийняття спадщини. Тоді заява про прийняття спадщини від їх імені подається батьками, опікуном, піклувальником. Залежно від виду спадкування відрізняється і порядок дій, і перелік документів, які необхідно подати для відкриття спадкової справи.

• спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації.
• якщо спадкоємець не зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, то вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкоємець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини.

Що робити, коли строк на подання заяви до нотаріуса пропущений

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, то Законом передбачене право на звернення до суду з позовом про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.

Для цього слід отримати від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та невідкладно звернутись з обґрунтованим позовом до суду. Краще скористатись послугами адвоката, який спеціалізується на спадкових справах та допоможе вчасно та кваліфіковано надати допомогу у вирішенні цього питання.

За наявності позитивного рішення суду, у строк визначений судом, спадкоємець має звернутись із заявою про прийняття спадщини на підставі рішення суду, яке надає разом із заявою про прийняття спадщини нотаріусу.