Є декілька суджень щодо оперного шоу "Спілкування заради майбутнього" які я від суботи часто чую від оточуючих. Ці судження фактично поляризують наше суспільство, роз’єднюючи українців на голубих та помаранчевих.

Перше судження. Люди, які прийшли на Співоче поле в суботу - нічого не зрозуміли. Це прекрасно ілюструє вчорашня фраза одної журналістки - "Я буду писати що я буду писати про шоу в цю Теленеделю! Ти знаєш, хто її читає?"

Так знаю.

Мої сусіди з четвертого поверху. Успішні, красиві та розумні люди, які займаються дизайном, вирощують квіти та багато читають різних розумних книжок. Бренд менеджер одного міжнародного бренду. Дівчина, яка любить Muse, сучасний кінематограф та подорожі. Розумна та творча. Ну і ще сексуальна. І крім них ще сотні тисяч українців, які віддали перевагу цьому тижневику.

Та ми не про Теленеделю, а про упередженість, і бажання вирішувати за інших

Позиція - піпл не схаває є, на жаль, у частини учасників цього проекту. Вони чомусь відмовляють пересічному українцію в вищих емоціях, можливості сприйняти мистецтво. І мене це засмучує. Бо, ніхто не має права вирішувати за когось що і як сприймати. Ми ж не в Росії.

Слава Богу, в проекті була і інша частина - і їх було більшість. Ці люди, як і я вважають, що мистецтво може бути зрозуміле кожному. І кожен на тому Співочому полі міг знайти щось для себе - хтось літаючого ангела, хтось чарівний спів Сусани Чахоян. А кількість в 50 000 глядачів, які були до кінця шоу і не поламали виставку квітів, свідчить про те, що ми живемо не тільки «Домом 2» або «Потапом і Настасью». Але і отримуємо насолоду від Карміни Бурани.

P.S. Сорі, є ще одна позиція. Я б її проілюстрував такою метафорою – людина зайшла в музей, де зібрані найкразі культурні прояви людства і випадково знайшла в куточку купку лайна. Ну песик, сторожа недотерпів. І ця людина побачивши цю купку кидає експозицію і кричить – дівіться я знайшов! Я знайшов тут лайно! О всі до мене я вам зараз таке покажу! Та таких людей, на щастя, мало.