Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
31.05.2013 15:58

Негарантовані вклади

Адвокат, старший юрист АФ "ENGARDE"

Прогалини в законодавстві, яке регулює відносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб, часто призводять до неправомірного скорочення виплат гарантованих відшкодувань

У сьогоднішній нестабільній фінансовій ситуації громадяни намагаються використовувати всі можливі способи захисту своїх накопичень. Одним з таких способів є розміщення депозитних вкладів, які гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд).

Згідно з законодавством діяльність Фонду спрямована на захист вкладів фізичних осіб в разі банкрутства або фінансової неспроможності банку.

Але на жаль, Фонд не завжди виконує функції, які на нього покладені. Так, користуючись відсутністю чітких визначень певних термінів в законодавстві, Фонд трактує його норми таким чином, щоб максимально скоротити виплати гарантованих відшкодувань вкладникам.

Зокрема таку можливість Фонду надав новий Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон), який набрав чинності 22 вересня 2012 року.

Розширені підстави

Норми вказаного закону передбачають, що в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, але не більше суми граничного розміру (на сьогоднішній день згідно з рішенням адміністративної ради Фонду від 21 серпня 2012 року № 27ця сума складає 200 000,00 грн.).

Разом з тим, у новому Законі були розширені підстави для відмови у виплаті гарантованого відшкодування, які викладені у частині 4 статті 26 відповідного Закону.

Однією з таких підстав є розміщення вкладу на індивідуальній основі. Зокрема Фонд не відшкодовує кошти розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку.

Запроваджуючи таку норму, законодавець мав на меті захистити Фонд від недобросовісних дій осіб, які мають певний вплив на діяльність банку (члени керівних органів банку, засновники тощо). Тобто вказана норма спрямована на унеможливлення виплати гарантованих вкладів особам, які в силу своїх повноважень та впливу мали змогу розміщувати вклади в збанкрутілому банку на більш сприятливих умовах, ніж звичайні вкладники.

Але на жаль Фонд вирішив скористатися даною нормою як формальною підставою для відмови у виплаті гарантованої суми відшкодування простим вкладникам, а не привілейованим, як хотів передбачити законодавець.

Так, наприклад, у лютому 2013 року уповноважена особа Фонду відмовила більш ніж 140 вкладникам збанкрутілого Банку «А» у виплаті їм гарантованих сум вкладів на тій підставі, що вони начебто розміщені на індивідуальній основі. Тобто з метою мінімізації виплати, Фонд використав своє розуміння вказаної норми та зазначив, що всі вклади, які розміщувались за спеціальними пропозиціями (бонусними ставкамами) є вкладами, розміщеними на індивідуальній основі та на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, а отже не підлягають відшкодуванню. З такою думкою Фонду не можна погодитись, оскільки вона не відповідає як нормам законодавства, так і простій логіці.

На сприятливих умовах

Диспозиція вказаної норми статті 26 закону містить дві складові, наявність яких надає право Фонду не відшкодовувати вклад, а саме: (1) вклад повинен бути розміщений на індивідуальній основі, (2) проценти повинні отримуватися на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні.

Якщо спеціальні пропозиції банку щодо вкладів були однакові для всіх бажаючих укласти договір банківського вкладу та не встановлювалась окремо для певної особи, то ці вклади не можуть вважатись такими, що розміщені на індивідуальній основі та на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні. Це підтверджується наступними міркуваннями.

Пропозиція банку укласти договір на однакових для всіх умовах, є публічною офертою, а сам договір – договором приєднання. Публічна оферта – це адресована невизначеному колу осіб пропозиція, яка містить всі істотні умови договору та з якої вбачається воля оферента укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться. Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Якщо будь-хто може скористатися спеціальною пропозицією банку, яка не змінюється під конкретного вкладника, відповідні депозитні договори є такими, що укладаються на звичайних умовах. Вклади, розміщені в рамках проведення будь-яким банком спеціальних пропозицій, акцій або надання бонусних процентів, не можна віднести до таких, що розміщені на індивідуальних, більш вигідних умовах, якщо за умовами проведення акцій цю пропозицію було розраховано на широке необмежене коло осіб, і будь-хто міг скористатися нею.

Програмами лояльності або спеціальні пропозиції, які передбачають додавання певних процентів на депозит у зв’язку з пролонгацією договору, соціальним статусом вкладника (пенсіонери, студенти, тощо), акції під певні свята, є публічним пропозиціями розрахованими на необмежене коло осіб.

Індивідуальна процедура

У свою чергу вклад, розміщений на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, може вважатися лише вкладом, який запропонований окремій особі на підставі окремих рішень уповноважених осіб банку, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб.

Відповідно до загально поширеної процедури у банківських закладах, для отримання індивідуальних депозитних ставок вкладник зобов’язаний подати письмове звернення з проханням встановити йому індивідуальну ставку, яка не міститься в публічних пропозиціях банку, вказуючи при цьому на аргументи, які можуть слугувати підставою для встановлення процентів на більш сприятливих договірних умовах.

Розглянувши звернення вкладника, уповноважена особа або колегіальний орган банку має право прийняти рішення про нарахування процентів за індивідуальною ставкою саме цьому вкладнику. Таке рішення фіксується документально з подальшим обов’язковим відображенням його в тексті депозитного договору.

Сьогодні, при укладанні депозитних договорів за спеціальними пропозиціями, вкладники не звертаються до банку з клопотаннями встановити їм на індивідуальній основі процентну ставку, банк не приймає відповідних рішень щодо конкретного вкладника, в депозитному договорі не вказується, що спеціальна ставка встановлена на індивідуальній основі або на більш сприятливих умовах ніж інші.

В ситуації зі згаданим вище Банком «А», останній жодним чином не попереджав вкладників про те, що укладаючи договори, на відповідний вклад не розповсюджується передбачене Законом право на відшкодування гарантованої суми. Тобто вкладники та Банк «А», укладаючи депозитні договори, розраховували на те, що вклади гарантується Фондом та не могли передбачити, що Фонд в подальшому, з прийняттям нового закону, буде інтерпретувати умови договорів як такі, що укладені на індивідуальній основі.

Такий підхід до виплати гарантованих відшкодувань щодо вкладів є неправомірним, оскільки Фонду не надано право тлумачити норми законодавства та визначати на свій розсуд категорії вкладників, які не мають право на відшкодування вкладів.

Також варто відзначити, що деякі з вказаних депозитних договорів були укладені до набрання чинності нового Закону, а тому на них не може розповсюджуватись стаття 26 Закону, на яку посилається Фонд у своїх відмовах.

Так згідно зі статтею 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У розглянутому випадку стаття 26 Закону не пом’якшує відповідальність, а навпаки позбавляє вкладників права на відшкодування їх вкладів за рахунок Фонду. Тобто з прийняттям зазначеної норми Закону правове становище вкладників погіршилося, оскільки позбавило їх права на захист шляхом отримання суми відшкодування його депозитного вкладу.

Підписуючи депозитні договори, вкладники розраховували на те, що їх вклади будуть гарантуватися Фондом на весь період дії договорів і не могли передбачити, що новий Закон може позбавити їх такого права на відшкодування. Враховуючи вищенаведене Фонд не мав права застосовувати статтю 26 Закону, оскільки вона не має зворотної дії в часі.

За захистом до суду

Розуміючи незаконність дій Фонду велика кількість вказаних вкладників вже звернулася за захистом свого права до Окружного адміністративного суду м. Києва.

На сьогодні судді повністю погоджуються з тим, що дії Фонду є незаконними та вже прийняли більше десятка рішень на користь вкладників (справи №826/3624/13-а, №826/2611/13-а, №826/2438/13-а, №826/2612/13-а, 826/3672/13-а).

У своїх рішеннях суд зазначає, що спеціальні пропозиції банку, на підставі яких велика кількість вкладників уклали депозитні договори, не можуть вважатися індивідуальними умовами, оскільки такі умови не відрізняються для широкого кола осіб.

Підсумовуючи викладене, варто відзначити, що на сьогоднішній день посадові особи Фонду своїми діями повністю дискредитують Фонд як установу, яка повинна захищати інтереси вкладників.

Тобто замість виконання своїх прямих функцій щодо відшкодування вкладів, Фонд вишукує надумані підстави для відмови у їх виплаті та змушує вкладників відстоювати свої права в судових інстанціях.

Така недалекоглядність Фонду може призвести до того, що велика кількість осіб, які укладали договори за спеціальними пропозиціями, достроково повернуть свої вклади, що зумовить значний відтік коштів з банківських установ і як наслідок відтік відрахувань за цими вкладами у сам Фонд.


Стаття опублікована в газеті «Судовий вісник» №5 (85) 30.05.2013
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]