Місто засинає – прокидається мафія

У грудні 2017-го Київ мав би покінчити з найогиднішою в своїй історії кабальною угодою щодо концесії тепломереж та теплогенерації кампанією "Київенерго", що перебуває в орбіті відомого соратника Віктора Януковича – Ріната Ахметова. Угода набула чинності ще далекого 2001 року і обіцяла містянам багато "покращень" і справедливих тарифів. Що отримали – кожен може відчути на собі.

Очевидно, що продовжувати угоду з компанією, яка належить донецькому олігарху, як мінімум аморально. Але оскільки про мораль у нашій політиці говорити не прийнято, тим паче, коли йдеться про бізнес-партнерів Банкової – варто було б поговорити про інтереси міста та містян:

- Проаналізувати, що місто недбало (якщо таке є) і що втратило внаслідок дії угоди;

- Здійснити повний публічний аудит;

- Визначити подальшу стратегію розвитку енергосектору;

- Притягнути до відповідальності винних, що призвели до укладення кабальної умови, втрати містом своїх акцій у "Київенерго" (а їх було понад 12,7%);

- З'ясувати, як комунальні загальноміську електромережі отримали Донецьку прописку та перекочували у приватну власність;

- Вияснити, чому місто отримує з монополіста, який заліз у приватні кишені кожного киянина мізерні платежі у бюджет (десь на рівні середнього кіоску або кооперативу бабусь, що продають зернята біля метро).

Звісно, тут потрібен ретельний аналіз, стратегічне планування, соціальна відповідальність, а відтак – зважене рішення. Щоби 31 грудня 2017 року, коли угода припиняє дію, Київ не опинився біля розбитого корита, а очільники міста під приводом енергетичного колапсу й замерзання киян не просили донецьких братів "княжити далі", фракція ВО "Свобода" в Київраді ще у січні запропонувала системне стратегічне рішення, яке передбачає поступове повернення контролю міста над теплогенерацією одразу після закінчення опалювального сезону навесні 2017 року. У відповідь представники КМДА через три місяці запропонували свій план дій, який передбачає продовження договірних відносин із "Київенерго" щонайменше до квітня 2018 року. До того ж готують громадську думку про невідворотність продовження концесії, а, можливо, ще гірше – втрату найціннішого міського активу за борги (неможливість компенсувати міфічні невід'ємні покращення з боку "Київенерго"). Й оскільки ми виходимо у фазу літнього відпочинкового режиму, а тепло у трубах та великі платіжки нині не головна турбота, влада хоче кавалерійським наскоком усупереч здоровому глузду протягнути потрібне рішення уже на найближчій сесії Київради 18 травня.

Розумію, що без активної участі громади (журналістів-розслідувачів, активних містян, небайдужих народних депутатів) навряд чи вдасться відстояти найцінніший міський актив. Мафія уже досягла позитивних для себе рішень двох комісій, керованих, на жаль, позірно опозиційними депутатами (ЖКГ та власності), тому дії та реакція громади потрібні вже. В інакшому разі, коли місто спатиме, в ньому й далі пануватиме мафія. Для того, щоби не бути голослівним, друкую проект рішення "Свободи" з цього питання:

Альтернативний проект влади

та пропозиції фракції "Свобода" щодо подальших кроків:

Так само нагадую владі, що є міська петиція, яка набрала необхідну кількість голосів; вона вимагає повернення теплогенерації в комунальну власність. Для того, щоби зняти звинувачення у затягуванні "Свободою" необхідного рішення, що, на думку влади, може призвести до опалювального колапсу взимку, зазначу, що ми розпочали цю дискусію ще за рік до закінчення терміну угоди. Так само переконаний, що за інтенсивної роботи (а не її імітації) усі проблемні питання – організаційні, фінансові, юридично-правові – можна й потрібно ухвалити до початку опалювального сезону, тобто до вересня 2017 року.

Розумію, що мафія, особливо якщо вона донецька, вважає себе безсмертною. Але Київ вже добре навчився долати й донецьких бандитів, і "трактористів" із "шахтарями"...

P.S. Щойно почав публічну дискусію щодо "Київенерго" – як до мене одразу прийшов слідчий із УБЕЗ. Зауважте: до мене, а не до Ріната Леонідовича... P.P.S. Щоби не закінчувати на сумному хочу нагадати одну історію. Моїм першим депутатським запитом у грудні 2012 року був запит щодо схем Курченка. Тоді це прізвище і його схеми були табуйованими навіть у "найчесніших" ЗМІ. Текст запиту, підписаний моїм ім'ям, підготував журналіст "Інтерфаксу" Роман Іванченко, який не побоявся кинути виклик мафії. Що було далі, ви знаєте...