Скільки у Кремлі планів з підкорення України?

Відомо, що агресор перш ніж напасти на сусідів готує напад, організовує, мобілізує сили та розробляє плани окупації. Тобто, простіше кажучи готує план А, якщо він не спрацьовує, то, тоді має вступати в дію план Б і так далі. На сьогодні, ні для кого не є секретом, що на початку Другої світової війни як гітлерівська так і радянська імперії готувалися до війни між собою. Питанням було, хто першим розпочне бойові дії. І в одних, і у других були свої плани нападу і окупації.  

Без сумніву, підпорядкувати собі Українську державу у Кремлі мріяли завжди. Після розпаду радянського союзу у нас в українців з ’ явився шанс швидко взятися за розбудову власної держави. Але, з причин комуністичного мисленні і фактичної відсутності лідерів-державників та провідної верстви, шанс був втрачений. З цього скористалися в Москві, там зорієнтувалися доволі швидко, і щоб спокійно без втрат готували політтехнології поступового перетворення України на малоросію. У Кремлі протягом двадцяти років розробляли плани насадження нібито всенародним голосуванням спочатку проросійської а потім і російської влади. Виділяючи на це великі кошти з бюджету РФ. Але завдяки революціям, українці відстоювали свою незалежність.

Тепер, ми маємо ситуацію, коли три роки тому російські плани не дозволити українцям вступати в європейські структури як незалежна нація-держава, вилилися в криваве протистояння і Революцію гідності та війну України з Московією. Плани Москви були відірвати Південь і Схід України за рахунок, начебто, захисту російськомовного населення. Але, такі плани провалилися і Кремль наважився піти війною, ввівши російські війська як у Криму, так і на Донбасі. Будемо вважати це путінським планом А.

На сьогодні, багато говориться про різні сценарії вирішення військової агресії Росії проти України. Маємо різні думки, і про замороження конфлікту, і про те, що Міські угоди не працюють та працювати не будуть, і про Норманський формат переговорів до яких мали би долучитися Американська сторона. Всі ці переговори мають вигляд, що нам хочуть всерйоз допомогти, може і так, - але чи зупинилася Росія у своїх намірах нас поглинути і знищити? Мабуть що ні. Ось, недавно, у Центральному банку РФ похвалилися, що золотовалютні резерви Росії з першого квітня по перше травня, збільшилися на 3, 09 мільярдів американських доларів і досягли в цілому 400, 99 мільярдів. Як же так, за рахунок чого в РФ зростає золотовалютний резерв? Адже, санкції які оголосило світове співтовариство, мали би навпаки зменшити даний резерв до нуля.

Росія ніколи не шкодувала грошей на дестабілізацію політичної ситуації в Україні. За словами військово-цивільного керівника Донецької області Павла Жебрівського, тільки на війну на Донбасі Кремль витрачає за рік більше трьох мільярдів доларів США, за три роки маємо цифру приблизно десять мільярдів доларів. А є ще окупований Крим. Якщо РФ особливо не страждає від санкцій, і їхні валютні резерви збільшуються, то це означає, що Москва має і буде виділяти кошти на війну і на те, щоб не відпустити нас від своїх «братніх» обіймів. Гроші виділятимуть як на видимий фронт так і на не видимий, що не менш небезпечний як видимий. Тобто, на те що ми називаємо «гібридну війну». Росія, окрім військової агресії, давно вже веде проти нас війну інформаційну, пропагандистську, психологічну, економічну, кібернетичну, енергетичну тощо. Будемо називати це путінським планом Б.

Найголовніше, що хоче нам доказати Путін і кремлівська компанія, що ми українці не в змозі зберегти і збудувати власну державу, що ми не нація, і що ми не здатні відстояти свою незалежність. Тому, тут у нас в Україні будуть діяти спецгрупи путінського ФСБ, які провокуватимуть сутички, провадитимуть паніку серед населення, розповідатимуть людям, що ми Європі не потрібні, вестимуть інформаційні атаки паплюжачи усе українське. Спекулюватимуть як завжди на питаннях мови, ділитимуть на Схід і Захід, нав ’ язуватимуть «рускій мір».

На жаль, допомагатимуть Кремлю і продажні українці, які є в Росії, одні втекли від українського закону, інші продалися за гроші, ще інші піддалися московській пропаганді. Ось один із так званих оглядачів сайту «Україна.ру», Олександр Чаленко говорить, нібито, рано чи пізно на Волині буде друге АТО, і що ще 2014 році там говорили про так звану «Янтарну республіку», що на тих рівненських землях давно уже тече своє місцеве життя, що київської влади там вже немає. Зрозуміло, що проблема з бурштином існує, але, не така якою її подають кремлівські пропагандисти. Знаємо, що на Закарпатті, Москвою виділяються гроші на активізацію так званих русинів, що підігріваються московськими подачками угорські, румунські певні політичні сили, які висловлюють претензії на українські території. Російські спецслужби добряче сварять нас з поляками.

У нас є проблеми з нашою українською владою, після Революції Гідності усі сподівалися на чесну не продажну владу. Але, не так сталося як гадалося, коли говоримо – теперішня українська влада, зразу згадується слово – корупція. Українці втомилися від представників колишньої влади, які перетасовуються як карти, міняють назви партій і самі партії, завжди залишаються при владі. Чомусь склалася думка, що той кому вдалося «прорватися» до влади, має нахабно красти і багатіти, в той час коли українці бідніють.

Обравши справжню Українську владу, можна сподіватися на те, що вона зможе дати собі раду з агресором і її агресивною політикою щодо нашої держави. Уже, сьогодні можна побачити як наші спецслужби ставлять на місце росіян які можуть приносити шкоду Україні, наприклад, не пустивши російських журналістів на Євробачення, які побували незаконно в Криму. У Росії і Кремлі повинні знати, що з Україною жартувати не можна, у нас своя держава, свої правила гри, і ніхто крім нас вирішувати як нам жити і з ким дружити не буде.  

Попри все, усім нам потрібно приготуватися до провокацій і різних пакостей з боку Москви. Маємо навчитися давати відсіч будь-якому тиску з боку російської пропаганди та антиукраїнських дій Кремля. Ефективніше протистояти ворогу можна буде якщо добре згуртуватися. Навести лад в політичному спектрі України, не піддаватися на придумані в Москві розколи партій і політичних сил, особливо це стосується правого спектру. Громадянське суспільство має зобов ’ язати владу побороти корупцію, якщо не хоче, потрібно поміняти владу. Україна не має бути олігархічною, вона має бути правовою, демократичною Європейською країною.

Не можна опускати руки, думати, що нас зможуть зламати, навпаки постійно готуватися до боротьби з підступністю північного сусіда. Скільки б не придумали планів з дестабілізації ситуації в Україні у Москві, маємо бути на по готові поламати їм ці плани.