То що у нас з реформами?

Загально відомо, реформи робляться для того щоби не було застою. Щоб у суспільстві запрацювали ефективніше різні галузі життєдіяльності, а покращення відчули усі громадяни країни. Реформи бувають різними, але головні реформи провадить державна влада. Ті люди, які у результаті виборів прийшли до влади, започатковують реформи, відповідають за їх реалізацію та звітують перед громадянами.

Протягом останніх трьох років, українці завдяки Революції Гідності обрали нову державну владу: навий Парламент, нового Президента та новий Кабінет міністрів. Обрано нову владу і на місцях. Зрозуміло, що нова влада почала з реформ, оскільки наше прагнення стати членом Європейського Союзу вимагало швидкого реформування фактично у всіх сферах життєдіяльності країни. Але, чи все гаразд у нас з реформами?

Було започатковано реформу державного управління. Прийнято новий Закон «Про державну службу». А утім, чи відповідає реальне прийняття на державну службу тому що написано в законі? На жаль, не відповідає, у більшості випадків на державну службу можна потрапити як і раніше за тими самими правилами. В Україні започатковано децентралізацію влади, але потрібного закону про місцеві громади так і не прийнято. Йдуть дискусії і обговорення.

Фінансова реформа наробила багато галасу, (особливо після передачі у державну власність Приватбанку). Кількість банків невпинно скорочується, люди не розуміють – для чого. Забирають кошти і ховають у своїх квартирах. Курс гривні не стабілізовано, він і на далі зростає, більше того, люди розуміють, що курс гривні зростатиме. Адже про станок який друкує свіжі нічим не підкріплені гроші та робить інфляцію говорять і пишуть у засобах масової інформації.

Розпочата судова реформа, мабуть, дається найважче. Корупція, - цю галузь охопила чи не найбільше. Не вникаючи у деталі реформи бачимо, що, - як прості громадяни так і народні депутати проводять дискусії, на шквалт, чи варто давати високі зарплати суддям чи ні? Багато хто дотримується думки, що високі зарплати не зупинять корупції у судочинстві. Потрібні державні спеціалізовані каральні органи, які триматимуть представників судової гілки влади в усвідомленні неминучості покарання за злочин.

Чи не найбільше у засобах масової інформації обговорюється пенсійна реформа. Збільшити вік виходу на пенсію теперішня влада не наважується. Зрозуміло чому, масове безробіття і старіння нації. Дуже часто в Україні, на пенсію пенсіонера живуть не тільки вони самі, а і їхні діти та внуки. Хоча реформа неминуча, оскільки нація старіє, дітей народжується мало, тих хто зароблятиме на пенсію для свого старшого співвітчизника стає все менше. Обговорюються різні варіанти реформи, у  тому числі і про накопичувальну систему, але сама реформа відкладена на потім.

Земельна реформа теж заблокована, дозволити купувати і продавати орну землю в Україні має вигляд відібрати в українця останнє що у нього є. Але, тут є розуміння, що українцю спочатку потрібно дати можливість заробити гроші, щоб він сам визначився продавати йому свій пай чи докуповувати ще. В іншому разі може вийти так як на початку дев ’ яностих років з ваучерами. Ділки обдурять і залишать селянина з нічим.

Реформа в медицині давно на часі, галузь запущена і погано фінансувалася з державного бюджету. Біля медицини намножилося багато не прозорих груп поставщиків медичних препаратів та ліків. Від того ціни на ліки встановлюються так як заманеться.

Можна говорити ще багато про різні розпочаті реформи які, на жаль, не вдаються, це, наприклад реформа в енергетиці. Лише один факт: у Європі залишилося тільки дві країни – Україна та Білорусь, де відсутнє законодавство про поступову заміну ламп розжарювання на більш ефективні і мало затратні ЛЕД лампи.

Позитивною і такою що вдалася можна вважати реформу у Національній поліції. За досить короткий термін, з радянської корумпованої міліції, в Україні створено дієву структуру - Національну поліцію. Це хороший приклад для інших структур. Було проведено велику роботу щоби замінити органи поліції людьми, які відповідали б критеріям не тільки фізично, але й психологічно, морально та професійно. Проведено велику кількість конкурсів. У результаті, маємо предмет для гордості. На дорозі водію уже не потрібно тримати п ’ ятдесят чи сто гривень у правах водія, аби поділитися ними з міліціонером, який часто-густо порушення правил видумував. До Церкви, Армії і Національної поліції є найбільша довіра в суспільстві.

До реформ спонукає з зовні Міжнародний валютний фонд, а утім, і тут люди міркують, МВФ дає гроші, вимагає реформ, все ж не зрозуміло куди ті гроші зникають, і чому повертати гроші та виконувати умови МВФ мають прості громадяни.

Як на мене, щоби реформи в Україні провадилися швидше, потрібно спочатку їх українцям здійснити у своїх головах. Особливо тим у кого є право голосу. Усвідомити, що часу на розхитування нема. В Україні йде війна проти підступного ворога на виживання, як кожного окремо, так нації, держави в цілому. Потрібно, коли підходить час для виборів, обов ’ язково йти на вибори, а перед тим як проголосувати добре вивчити претендентів на обрання. Ігнорування і інерція призводить до тяжких наслідків. У між виборчий період варто пам ’ ятати, що влада в Україні, це ми громадяни країни, а ті що при владі обрані нами для того щоб служити нам, а не навпаки. Бути активними, іншого виходу у нас не має.