«Антонова» петля мертва але на виворіт

Наразі, за сім місяців праці в Державному підприємстві Антонов, а це вже значно більше ніж 100 днів, постала потреба поділитись враженнями, людини яка ніколи в Антонові не працювала, та є членом команди тих дилерів з автопромівського бізнесу гаранта та його оточення, більш того відноситься до раті президентів і віце-президентів, що створюватиме нові літаки. 

Мрії, що нездійсненні

Звісно, треба розуміти, що в мене відсутній управлінський досвід та відповідна кваліфікація, тому розуміючи які рішення  наприймає в авіабудуванні моя  панська особистість, спочатку вирішив повчитись як жили та приймали відповідні рішення мої папередніки.

Почну з Генерального конструктора всіх часів і народів, який ніби то будує авіаційну промисловість Азербайджану. Ну не так щоб і будує, бо більшість свого часу проводить в своєму чималенькому родинному маєтку під Києвом, постійно скаржачись на те що в нього відібрали персональне авто, після звільнення. Але то таке, до Азербайджану ще повернемось. А от враження від історичного досвіду таки з’явилось

Робочий кабінет Генерального конструктора вразив, і зразу собі захотілось. Сам кабінет – червоне дерево, шкіра, розміри вражають. Дві кімнати відпочинку одна з тренажерами, Два санвузли, скоріше один бо другий це СПА кімната з джакузі. Повноцінна кухня, бар. Бідний Олег Костянтинович Антонов!

Пішов до діючого Керівника організації з проектування, це на кшталт Генерального конструктора сьогодні. До речі, висунутого фахівця з українського авіабудування, і з першого дня працюючого в Антонові,  що і є основною місією команди Олександра Коцюби. Був вражений. Кабінет метрів п’ятнадцять, кімната відпочинку, в мене дома ванна кімната більша. А меблі, меблі то фантастика, ще часів Олега Костянтиновича.  Ні, кабінет президента Антонова звісно краще метрів зо тридцять, кімната відпочинку чомусь без сауни, а санвузол без джакузі. Ну шо то за керівники? Хіба ж можна так зневажати себе. Не сподобалось.

Став цікавитись а як же інші соціальні питання.

Знов сподобалось. От жили ж люди. Генеральний конструктор, Дмитро Семенович – дві секретарки, три радника, два помічника, два водія, дві машини, два особистих охоронця. І все ж за державний кошт. Щорічне оздоровлення з сім’єю на найкращих курортах Криму за рахунок підприємства на кругленькі суми. Перельоти до Криму на літаку компанії. Кожну неділю напівфабрикати з Антонівської столової для родини. Весь рік безкоштовні набори свіжини, овочів, фруктів, різних виробів, з Круглику, як для самого, так і членів команди. А тепер? А тепер іди в лавку як всі і купуй, якщо хочеш. Так хіба це справедливість?

Знов, до речі, хоч це і не літературно повторюватись, про земельку, з якої не тільки свіжина овочі та фрукти, а на якій ангари споруди, злітна смуга та інше.  Так от ця земелька ніяким чином за Антоновим не значилась, тільки на праві користування. І вже більш ніж рік як команда, замість того щоб скористатись нагодою, з усіма притаманними нашому законодавству вадами, оформлює цю земельку у право власності на ДП Антонов. Дивні хлопці!

Ну і на останок, по цій главі, про свої умови праці, бо загалу ж цікаво, як пристроївся черговий віце-президент. Кабінет на дванадцять метрів, ні тобі кімнати відпочинку, ні кухні, санвузол по коридору, секретар один на двох з іншим віце-президентом. Машин чесно кажучи дві, бо ще ні разу обидві на ходу не були, а інколи і на  автобусі як усі радянські люди. От так і працює віце-президент, в сферу відповідальності якого входять контракти з продажів, підтримки придатності та інше, інше, інше, в загалі, на сотні мільйонів доларів.  От  називається прилаштувався. Від очікуваних  очікувань, один облизень. Але далі про контракти, як же без них. 

Хімія контрактів

Безперечно Дмитро Іванович Менделєєв відомий не тільки своєю таблицею хімічних елементів, а  й своїми статтями про Укроборонпром та  хімію самих процесів в оборонці. А тут, на тобі - ДП Антонов. Ні, зрозуміти людину та віддати їй належне потрібно. Бо треба ж було протягом не одного тижня, навіть місяця, вивчити та систематизувати в одну статтю всі ті помиї що перетікають    по соціальних мережах. І от що припало в очі, коли видатний хімік пише про Антонов, він якось цікаво розставляє акценти, бо пише про «помилки та промахи», щодо тих контрактів  та робіт які готувались та почали втілюватись ще при Генеральному конструкторові. І пише цікаво, начебто і ні про що, а в той же час, щоб загалу на думку лягало, що це оці авто-дилери не здатні, а от Генеральний конструктор би впорався.

Ну не могло ж спасти на думку Дмитру Івановичу, що його твір під назвою Мертва петля "Антонова"... у Дзеркалі тижня http://gazeta.dt.ua/internal/mertva-petlya-antonova-240492_.html, попаде на очі, не просто віце-президенту Антонова який наразі опікується усіма контрактами, а ще й борзописцю, по сучасному – блогеру.

Так от трохи пояснень від товариша – товаришу по цеху. Авіабудування, тим більш продаж літаків це не автодилерство, прийшов-побачив-купив-сів-поїхав. Тільки на сам контракт треба до року, а щоб його виконати ще 2-3 роки. А те що закладено попередниками треба виконувати, або так вміло обставити щоб і сумніву не залишилось від добрих намірів виконавця.

І коли великий хімік наполегливо нав’язує спільноті думку, про не здатність команди виконати такі контракти як з Silk Way та з Beijing A-Star  у мне виникає питання, а на кого працює пан автор Чи Антонов з контрактами, які готував Дмитро Семенович і на підписання яких запрошували високопосадовців, в разі їх виконання стануть приводом не тільки до зради, а до державної зради? Ото б не тільки Дмитро Іванович би розгорнулись.

Ще про належне. Таки гарно пише Дмитро Іванович, на кожному кроці зрада та неспроможність команди Порошенка. Так, так саме Порошенка, а кого ж ще? Громада ж не сприймає те, щоб змінити обрис  літака з іншими комплектуючими, треба виконати 70% робіт, як від нової розробки. Провести по новому випробування, отримати новий сертифікат або додаток, що нічого в процесі не змінює. І на все це потрібні кошти. І де їх брати,  коли спадок від геніального Генерального конструктора склав 1,6 мільярдів гривень боргів?

І працював колектив над випуском документації, обладнанням стендів, та гасив, гасив борги, і таки погасив. Та не тільки погасив, а ще й в квітні надав допомоги на 5  млн гривень  ХДАВП, щоб хоч якось покращити стан спорідненого підприємства.

А щодо самих контрактів. Так зазначу що АНТК ім. Антонова ніколи цим не переймалось, і Генерального конструктора ніколи не цікавили робочі місця в Україні. Усі останні контракти це Росія та її структури, навіть останні поставки на Кубу, а не в Північну Корею, це знов Росія та її Ілюшин-Фінанс.

Кажучи відверто, не буде поставок ні в цьому році ні в наступному. А будуть не раніше ніж через два роки у відповідності до контрактів, які таки будуть в цьому році, такі собі тверді та твердесенькі, але про це вже в наступній главі. 

Дурний PR - дурні наслідки.

От як кажуть, якщо не повезло, то таки не повезло. Бо знов таки PR Антонова це сфера відповідальності віце-президента - борзописця. І не тому партнери не хочуть співпрацювати з Антоновим, бо вони ці замовники добре знають стан справ в авіабудуванні України й не поділяють інформаційного оптимізму його керівників. Насправді вони бояться того дурного PRу що ллється зі сторінок таких поважних, та неповажних видань. Бо замовники, коли йдеться про сотні мільйонів доларів дуже хочуть, щоб гроші, великі гроші, робились в тиші та покої. 

Тому, змінилась PR політика, на радість наших партнерів-замовників. І потік їх зріс в рази, і реально робота над постачанням літаків точиться. Але  подаватись вона буде за реальними подіями і реальними документами, а не так як це було раніше.

А от створений глибоко модернізований Ан-32, Реальне виконане в повному документальному обсязі імпортозаміщення, що дозволяє через два  роки, поставити перший літак без російських комплектуючих, це вже не піар  наших державних керівників та функціонерів від оборонпрому та Антонова. Це реальне досягнення Антонівського колективу і чому б цим не поділитись з загалом.  

Команда однодумців

Президент Антонова Олександр Коцюба, який, судячи з коментарів на форумах щодо нього, є "талановитим племінником дружини Президента країни, генерал-майором СБУ у глибокій конспірації" зібрав команду суцільних "автодилерів та шиномонтажників":

-          Перший віце-президент – більш тридцяти років в авіації, кандидат технічних наук, конструктор. Діяльність починав в Антонові;

-          Керівник організації розробника (віце-президент) – кандидат технічних наук, 37 років, з першого дня своєї роботи в Антонові;

-          Керівник організації виробника (віце-президент) – 30 років в авіабудуванні. Керував серійним заводом Авіант.

-          Головний конструктор (віце-президент) – кандидат технічних наук, більше 40 років на Антонові.

-          Головний інженер – доктор технічних наук, професор ХАІ;

-          Керівник PR – кандидат фізико-математичних наук, викладач в ХАІ;

-          Керівник Авіаційно-транспортного підприємства – 50 років в Антонові, инженер-випробувач, командир Ан-124;

-          Віце-президент з маркетингу та продажів – більш ніж 25 років з експлуатації авіаційної техніки.

Якої холери ще потрібно, щоб будувати та створювати? Мені ніякої, я з цією командою. А Ви?   

На завершення.

Пане Менделєєв, перед тим як хімічити з громадською думкою, особливо на замовлення - вивчіть матчастину, бо подібні, не знаю як, якщо не брехливі та некомпетентні оди, жодним чином не надають  об'єктивності висвітлення процесів, що відбуваються у нашій і без того потріпаній війною авіаційній промисловості.