Чому на український ринок деревини чекає ціновий обвал

Невдовзі на українських лісівників чекають неприємні новини. Точніше перші тривожні дзвіночки лунають вже зараз, і тільки від кроків самого ДП «Ліси України» залежить, чи не стануть вони дзвонами на сполох. Світова індустрія продукції з деревини увійшла в тривалу рецесію. Попит на деревинні будівельні матеріали, плити, меблі неухильно скорочується.  Не тільки українські виробники, а й підприємства Євросоюзу вже працюють у збиток. Фабрики зменшують ціни на готову продукцію, щоб втримати клієнтів із числа великих ритейлерів. А ціни на деревину в Польщі, Німеччині, Чехії вже котяться донизу. І це тільки початок. 

Коливання ринку продукції з деревини – річ циклічна. Кількарічні депресивні періоди тотального зниження попиту на продукцію змінюються квітучими роками ажіотажу. Крайнім на сьогодні піком попиту були 2020-2021 роки. Якраз у цей період ізольовані через карантин мешканці багатих і прогресивних країн Європи та Америки почали перейматися проблемами недостатньої кількості квадратних метрів власного житла та старими меблями у них. Як наслідок – попит на будівельні матеріали з деревини та нові меблі зростав шаленими темпами. Навіть українську дошку за кордоном розмітали за будь-якими цінами. Експорт меблів зростав не тільки в Україні. 

Але все хороше рано чи пізно закінчується. Спочатку ринок наситився необхідними обсягами продукції, а потім розпочалась повномасштабна війна росії  та України, енергетичний шантаж Європи путіним. До цього додались економічні проблеми в Китаї та просідання ринку в США.  У підсумку пересічний європеєць почав більше перейматися проблемами опалення, загальної економіки коштів, ніж ремонтами. 

Здавалось би, до чого тут ліси і лісники? Треба розуміти, що лісова галузь - це лише перша ланка великої індустрії продукції з деревини. Ланка, яка вирощує і постачає сировину деревообробниками. А вони, в свою чергу, постачають перероблений пиловник, плитні матеріали меблевиками та будівельникам.  Немає попиту і хорошої ціни на будівельні матеріали - не буде того ж самого і на деревину. Це закони ринку, фундаментальні засади вільної економіки, перевірені часом. 

Вже зараз переробники в Польщі, Німеччини, Чехії працюють у збиток. Інколи він становить 10%, а часто і більше. За рахунок внутрішніх резервів, повторного використання деревини  зменшують вартість готової продукції, щоб хоча б щось продавати. Чи потрібна їм у таких умовах дорога деревина? Однозначно ні. Із деяких позицій ціна деревини в Європі вже впала більш ніж на 5%. І це тільки початок. Наприклад, деякі польські переробники ухвалюють рішення не вибирати законтактовані піврічні обсяги деревини за старими цінами. Адже її не можливо буде переробити без великих збитків. Вигідніше сплатити 10% штрафу за зрив контакту і зупинити виробництво до моменту, доки польські лісівники не зменшать ціни. 

Така тривожна ситуація - в безпечні Європі, де немає війни, проблемної логістики і головне - жодних питань  щодо легальності походження деревини і сертифікації.  В українських переробників всі ці проблеми є. 

Тим часом українських ринок завмер. Попри значне падіння попиту в Україні та за кордоном, ціни на деревину не тільки не зменшуються, а й за деякими позиціями  (фансировина) зросли.  Чому? Адже попит мав би впливати на рівень пропозиції. Але в Україні пропозиція формує попит. Відповідно до офіційних даних, заготівля деревини в Україні впала майже на половину.  Якщо в 2019-2021 роках  лісівники заготовляли 19-20 мільйонів кубометрів деревини, то минуло року  вийшло трішки більше 13 мільйонів. Прогнози на цей рік не більші. Найбільше падіння - саме стосовно найбільш дохідних для лісгопів лісоматеріалів круглих, з яких виробляють дошку, бруски, фанеру, шпон. 

Тобто в українських реаліях через суттєве скороченні з різних причин на ринок потрапляє все менше деревини. А механізм коригування ціни, очевидно, не працює ефективно. Спочатку переробники, щоб вижити, змушені були торгуватися і купувати деревину навіть за вищими цінами. Але запас міцності у багатьох витрачено. Тому чимало переробників просто зупинились. І мова йде не тільки про малі пилорами. З початку літа зупинились великі холдинги в ключових центрах деревообробки.  Ніхто нічого не купує і не переробляє.  А ті, хто купив деревину, не поспішає її переробляти, бо склади завалені готовою продукцією. 

Невиправдано дорога деревина не потрібна ні в Україні, ні в Європі. Там місцеві лісівники не знають, куди подіти свою сировину. 

Що далі? Закони ринку невблаганні. Падіння цін простежуватиметься у всіх трьох ланках переробки.  І воно буде достатньо тривалим.  Чи готові до цього українські лісівники? Чи вистоять переробники, якщо на ринку буде тільки дорога деревина?  За які кошти житимуть тисячі працівників зупинених переробних підприємств? З чого фінансуватимуться видатки місцевих громад, де деревообробний бізнес є бюджетоутворюючим? Чим платитимуть заробітну плату працівникам лісогосподарських підприємств? Питань багато. І відповіді на них треба шукати всім трьом ланкам переробки разом. 

Що робити? Вже зараз лісова галузь має нарощувати обсяги заготівлі. Ніхто не говорить про якісь екстраординарні показники.  Достатньо хоча б вийти на довоєнний рівень, за виключенням втрати можливості заготівлі на замінованих територіях.

З більшим обсягом сировини на біржових торгах ринок відкоригує ціну до ринкової. Так, вона буде меншою. Але за рахунок більших обсягів лісівники зможуть зберегти рівень доходів від продажу деревини. Тим часом переробні підприємства зможуть запуститися та формувати стабільний попит на деревину не тільки  в цьому році, а й у наступному. Україна отримуватиме стабільні надходження від експорту продукції з високою доданою вартістю, місцеві бюджети - ПДФО, а державний бюджет - податки для фінансування Сил Оборони України.