Правове регулювання щодо діяльності «Народного підприємця»

У юридичній практиці з’явилось цікаве поняття «Народного підприємця». Варто дослідити, хто ж такі підприємці та які наслідки співпраці з ними.

У навчально-виробничому виданні «Посібник народного підприємця» авторська група  О. І. Уграк, Ю. Б. Дудикевич, В. О. Горбанюк (далі – автори) визначають поняття Народного підприємця, а саме, що він діє у правовому статусі людини та має право брати участь у некомерційній екстериторіальній діяльності з метою досягнення соціального ефекту, а формою оподаткування є самооподаткування.

Зверніть увагу, що народні підприємці, діють на підставі свідоцтва, що видають територіальні громадами (Додаток додається).

Тож, які права має Територіальна громада згідно чинного законодавства України:

1. У відповідності статті 143 Конституції України (далі – КУ), Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Варто зазначити, що деякі зважають, що «питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції» можливо трактувати, як здійснення некомерційної діяльності народним підприємцем, але на дане нормативне формування в Конституції України є Рішення Конституційного суду України від   01.04.2010 № 10-рп/2010, а саме:

« положення частини першої  статті  143  Конституції  України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо  або  через  утворені  ними  органи  місцевого самоврядування   «вирішують   інші   питання  місцевого  значення, віднесені законом до їхньої компетенції»,  слід розуміти  так,  що при  вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як 
суб'єкти владних повноважень».

Отже, виходячи з трактування Конституційного суду України, територіальні громади можуть тільки приймати рішення, які стосуються питань місцевого значення.

2. Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об’єднаних територіальних громад (далі – Закон).

Враховуючи вищевикладене,  у Законі не має відображення про надання повноваження щодо видавання свідоцтва та регулювання діяльності народного підприємця, тобто вони не можуть здійснювати підприємницьку діяльність.

Варто звернути увагу на те, що автори Посібника народного підприємця, посилаються на окремі норми  Конституції України  (в частині статусу людини), що   найвищий правовий статус має   людина.   Права і свободи   людини   та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  Держава відповідає перед людиною за свою діяльність . Утвердження і забезпечення прав і свобод  людини  є головним обов'язком держави. Далі в  статті 15 КУ  йдеться, що с успільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.  

Але, також, нормативного регулювання щодо здійснення діяльності народного підприємства немає та нормативного визначення щодо свідоцтва, які надаються територіальними громадами не існує.

Слід зазначити, що народний підприємець отримує дохід та начебто сплачує власно встановлений податок у територіальну громаду. Форма їх оподаткування є самооподаткування, але у податковому кодексі України (далі – ПКУ) немає визначення даної форми.

Наслідки співпраці з народними підприємцями:

1. Не має законодавчо закріпленого поняття народний підприємець, у разі укладання будь-якого договору, людина автоматично є учасником цивільних правовідносин, то учасники даних правовідносин поділяються на фізичних осіб та юридичних осіб, також, учасниками цивільних відносин можуть бути: держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права, тому виникають питання правомірності укладання договорів з народним підприємцем.

2. У разі юридичних суперечок з народними підприємцями, у контрагента виникнуть проблеми щодо захисту своїх прав та інтересів, наприклад через підписаний договір між сторонами, який був невиконаний нележним чином народним підприємцем.

Відповідно до вищезгаданого, при укладанні договорів доведеться вказувати стороною фізичну особу, й тоді відповідно до  п. 168.1 ПКУ  буде виникати обов’язок у підприємця або підприємства щодо оподаткування ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% нарахованого доходу такій фізичній особі.

Слід зазначити, що народний підприємець, який здійснює діяльність у   сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру є господарською діяльністю.

Таким чином, господарська діяльність з метою отримання прибутку вважається підприємництвом. Тобто підприємництво - це вид господарської діяльності.

Отже, виходячи з вищевикладеного фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому Законом України «П ро державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно кодексу про адміністративні правопорушення, статті 164 про порушення порядку провадження господарської діяльності, а саме: «Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої».

Важливо зробити висновок, що нормативного закріплення поняття та діяльності народного підприємства не існує у правовому просторі України, а навчально-виробниче видання авторів «Посібник Народного підприємця» законодавчо не регулює дані відносини, тому що це не є нормативного-правовим документом.