Роздуми про одне новорічне шоу

      Різні за своїм юридичним статусом фізичні особи, посідаючи найвищі посади в центральних органах державної влади незалежної та демократичної України, водночас користуються істотними повноваження, що в свою чергу передбачені чинним законодавством. Одначе повсякденне життя кожного з таких суб’єктів, будучи насиченим політичними, економічними, технічними та іншими подіями, водночас не є щасливим. Про що саме йде мова? 

     Нищівна критика, спрямована на адресу вітчизняних державних керманичів, стала звичним та буденним явищем. Вищезазначене судження пояснюється тим, що переважна частина українського народу, будучи надзвичайно невдоволеною низьким рівнем своїх матеріальних статків та іншими негативними явищами, наприклад, військовими діями в окремих східних регіонах своєї Батьківщини, водночас критикують малозрозумілі та суперечливі за своїм змістом рішення, які в свою чергу прийняті Президентом України, Прем’єр-міністром України, народними депутатами України та іншими вітчизняними можновладцями. 

  Одначе далеко не завжди вищезгадана критика є влучною та конструктивною. Більше того, нерідко вона, будучи адресованою конкретному державному діячу,  водночас посягає на його особисте приватне життя. Не оминула вказана критика й Голову Верховної Ради України Андрія Парубія. Що це означає? 

       На початку 2018 року провідними вітчизняними телеканалами транслювалися різні розважальні передачі, зміст окремих з яких, будучи доволі заангажованим, водночас порушував особисті немайнові права, що гарантовані певним особам. Зокрема в даний проміжок календарного часу на одному з гумористичних шоу, в якому брали безпосередню участь відомі вітчизняні актори комічного жанру   (прізвища та імена вищезазначених осіб з етичних міркувань називати не буду), в грубій формі було піддано відвертому і неприхованому глузуванню той факт, що Андрій Парубій чітко не вимовляє окремі звуки. 

       Вказані аморальні й неправомірні дії не могли залишитися поза моєю увагою. Більше того, вони спромоглися схилити мене до болючих і тривожних роздумів, з якими я, переймаючись різними бідами своєї многостраждальної Батьківщини, водночас поспішаю поділитися з вами, дорогі читачі. 

      Мене, аполітичного суб’єкта, неможливо назвати апологетом Андрія Парубія. Більше того, насмілюсь сказати про те, що, стрівши таку високоповажну особу, я, дотримуючись етичних імперативів і вітчизняного законодавства, задав би їй велику кількість незручних запитань. Але, незважаючи на вищезгаданий факт, для мене Андрій Парубій – це перш за все не державний діяч, а проста людина!  Тому, будучи палким та осмисленим сповідником православного християнства, а також доброчесним і законослухняним громадянином своєї правової Вітчизни, я без жодного лукавства поважаю згаданого учасника правових відносин. 

    Звичайно, будь-хто може не поділяти політичні уподобання Андрія Парубія, водночас не порушуючи чинне законодавство та загальновизнані етичні норми. Одначе кожному заборонено посягати на особисті немайнові і/чи майнові права,  які гарантовані вищезазначеній особі. Зокрема нікому не дозволено насміхатися з Андрія Парубія, який гаркавить. Вищенаведена заборона обґрунтовується тим, що відповідно до юридичної норми, закріпленої ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина,  її життя й здоров’я, честь та гідність, безпека і недоторканість визнані в нашій державі найвищою соціальною цінністю. 

    Окрім того, моральні імперативи, що є надійним підґрунтям вказаної норми, також не дозволяють жодній людині зазіхати на різні за своєю сутністю права, що в свою чергу гарантовані Спікеру вітчизняного парламенту Андрію Парубію Зокрема згідно з етичними правилами, що визнані цивілізованим суспільством,   насміхатися зі згаданого політичного діяча, що чітко не вимовляє окремі звуки, є ганебним і неприпустимим явищем в правовій Україні. 

   Одначе, попри такі заборони, відбулося навмисне вчинення певними особами аморальних та неправомірних дій. Наприклад, в одній з новорічних телепередач від невихованих акторів голова вітчизняного парламенту Андрій Парубій зазнав болючих і неприхованих насмішок через те, що він гаркавить.  

    Вищезазначені аморальні та неправомірні дії не змогли стати непоміченими. Більше того, вони підтвердили безспірну наявність в постсоціалістичній Україні різних за своєю юридичною сутністю негативних явищ, найголовнішими з яких, на моє глибоке переконання, можна назвати такі обставини. 

    Станом на сьогоднішній день, з глибоким болем я змушений констатувати те, що рівень моральної та правової культури українського народу є дуже низьким. Вказане судження можна пояснити тим, що переважна більшість фізичних осіб, які утворюють вищезгадану спільноту, вчиняючи різні за своїм змістом діяння, водночас забувають загальноприйняті в цивілізованому світі етичні імперативи та ігнорують загальнообов’язкові в українському суспільстві юридичні правила. Переконливим підтвердженням вказаного факту є істотні та кричущі порушення особистих немайнових прав, які гарантовані тим або іншим фізичним особам, Наприклад, окремі актори комічного жанру в прямому ефірі телевізійного шоу посміли глузувати з Андрія Парубія, що чітко не вимовляє окремі звуки.  

    Звичайно, такі аморальні та протиправні дії обумовлять неминуче настання для тих чи інших суб’єктів правових відносин різноманітних негативних фактів. В даній статті я назву ті з вищезгаданих обставин, які, на мою думку, зашкодять ефективному здійсненню зовнішньої політики моєї Батьківщини. 

    Постсоціалістичній Україні попри істотні намагання не вдасться утвердитися як суверенній та демократичній країні на політичній мапі цивілізованого світу. Більше того, міжнародна спільнота, дотримуючись демократичних стандартів, водночас буде сприймати нашу соборну Батьківщину, як другосортну державу, в якій владарюють повна і неприхована вседозволеність, а моральні імперативи та правові норми носять декларативний характер. Дані обставини заважатимуть незалежній Україні інтегруватися до європейських та міжнародних організацій. Наприклад, дана країна не стане повноправним членом Європейського союзу. 

    Враховуючи вищевказані доводи, я, бажаючи зробити свій скромний внесок  в ефективне перетворення постсоціалістичної України в демократичну державу, закликаю кожного, що перебуває на її недоторканній території, зокрема й себе, за жодних обставин не вчиняти різних аморальних і/або неправомірних діянь. Зокрема жоден з нас ніколи не повинен посягати на особисті немайнові права, що чинне законодавство гарантує різним за своїм статусом фізичним особам, широкий перелік яких в свою чергу передбачає Голову Верховної Ради України та інших державних керманичів нашої соборної Батьківщини. 

    Ми, не вчиняючи згаданих діянь, принесемо істотну користь своїй Вітчизні. Така думка пояснюється тим, що не порушуючи різні особисті немайнові права, що гарантовані всяким особам, наприклад, вітчизняним державним керманичам, одним з яких в свою чергу можна назвати очільника вітчизняного парламенту, нам вдасться посприяти дуже вдалій трансформації постсоціалістичної України в демократичну та правову державу східноєвропейського типу. 

   Я переконаний в тому, що, прочитавши вказані роздуми, актори, що глузували з Андрія Парубія, переосмисливши свою некоректну й невиправдану поведінку, в подальшому не вчинятимуть подібних аморальних і/або неправомірних діянь. Більше того, наважуся припустити, що в осмисленому репертуарі згаданих осіб з’являться цікаві та змістовні вистави, які в свою чергу будуть возвеличувати невичерпну любов до всього сущого, зокрема й до неповторної людини. 

   Наостанок мені знову хочеться голосити на тому, що я є аполітичною особою. Більше того, вкотре скажу про те, жоден з державних діячів суверенної України, зокрема й Андрій Парубій, не належать до вичерпного переліку фізичних осіб, яких в свою чергу я називаю своїми моральними авторитетами. 

                                                                                [04 січня 2018 року]