Залучення неповнолітніх працівників до важких робіт

      Одними з можливих учасників трудових правовідносин є неповнолітні особи. Чи можна сумлінну працю таких осіб застосовувати на важких роботах? 

     Правове врегулювання вищезазначеного питання відбувається за допомогою відповідних законів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин, одними з безпосередніх суб’єктів яких в свою чергу визнані неповнолітні особи, відбувається: 1). Головним законом Українського народу (Конституція України від  28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)); 2). звичайними законами  (Кодекс законів про працю України  від  10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

  Наймані працівники – це одні з найголовніших суб’єктів трудових відносин. Тобто, зазначені особи, працюючи за трудовим договором, водночас створюють блага, які, будучи за своєю економічною сутністю майновими або немайновими, водночас сприяють високоякісному становленню України, як правової держави, в цивілізованому демократичному суспільстві. 

    Національним законодавством гарантовано кожному найманому працівнику юридичний статус, що, будучи вельми багатогранним, водночас включає в себе ті або інші елементи, одними з яких в свою чергу є соціально-економічні права. Зазначені можливості, отримавши належне закріплення у відповідному законі, водночас повинні забезпечити повну економічну свободу вказаних трудівників, й спонукати останніх до неухильного виконання покладених на них обов’язків. 

      Право на працю визнано одним з найголовніших соціально-економічних прав. Скориставшись наведеною можливістю, найманий працівник може забезпечити якісний рівень матеріального й духовного добробуту своєї згуртованої сім’ї. 

     Право на працю передбачено різноманітними нормативно-правовими актами. Тобто, дану можливість вітчизняний законодавець закріпив в правових нормах, охоплених ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст вказаної норми в частині всебічного з’ясування різновиди роботи, до виконання яких заборонено залучати окремих трудівників, отримав належну конкретизацію у відповідних законах. Як це розуміти?  

    Окремим працівникам національне законодавство гарантує особливий статус. Зокрема згідно з юридичною нормою, яка закріплена ч. 1 ст. 187 КЗпП України, неповнолітні, тобто, фізичні особи, які ще не досягли вісімнадцятирічного віку, в трудових відносинах  прирівнюються  у правах до повнолітніх фізичних осіб, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці, користуються пільгами, встановленими законодавством України. 

    Не треба забувати про те, що перелік згаданих преференцій є дуже широким. Зокрема у відповідності до норми, що передбачена ч. 1 ст. 190 КЗпП України, заборонено застосування праці суб’єктів, які є молодшими вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. 

     Отже, чинним законодавством гарантовано неповнолітнім особам різні пільги. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 190 КЗпП України, таких суб’єктів заборонено залучати до праці, що в свою чергу виконується на важких роботах.