День відпочинку, як компенсація за працю у вихідні дні

    У випадках, які отримали своє закріплення в національному законодавстві, працівники виконують обов’язки, що покладені на них трудовим договором, у вихідні дні. Чи може вказана робота компенсуватися вищезгаданим особам наданням іншого дня повноцінного відпочинку?    

    Правове регулювання вищенаведеного питання відбувається за допомогою окремих законів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин, функціонуючих щодо робіт, які виконують у вихідні дні особи похилого віку, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України). 

      Наймані працівники є одними з головних учасників згаданих відносин. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором, водночас створюють майнові чи немайнові блага, які в свою чергу приносять значну користь суверенній Україні, що трансформується в правову державу. та її згуртованому народу, який еволюціонує в громадянське суспільство.  

      Трудове законодавство гарантує найманим працівникам юридичний статус, що, будучи багатоаспектним, водночас включає в себе відповідні елементи, одними з яких є різноманітні за своєю сутністю соціально-економічні права. Кожна зі вказаних можливостей, будучи передбаченою відповідним законом, в той же час повинна забезпечити повну економічну свободу таких осіб. 

    Право на працю є одним з найважливіших соціально-економічних прав, реалізовуючи яке найманий працівник може забезпечити пристойний рівень матеріального й духовного благополуччя своєї благочестивої та вмілої сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем закріплено в юридичних нормах, що охоплені ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

      Згадане право може реалізовуватися в різні проміжки календарного тижня. Зокрема з чіткого та недвозначного змісту ч. 1 ст. 71 КЗпП України випливає, що наймані працівники можуть виконувати різні за своєю суттю обов’язки, які в свою чергу передбачені трудовим договором, у вихідні дні. 

    Чинне законодавство передбачає можливі види справедливої компенсації легальної праці, яка виконується у вказаний проміжок календарного тижня. Зокрема відповідно до юридичної норми, охопленої ч. 1 ст. 72 КЗпП України,  фізичні особи, які працювали у вихідні дні, за домовленістю з працедавцем можуть отримати інший день повноцінного відпочинку.

      Отже, національним законодавством не заборонено працедавцеві вчиняти різні діяння, які не суперечать юридичним нормам і моральним імперативам. Зокрема даній особі дозволено надати найманим працівникам, що трудилися у вихідні дні, справедливу компенсацію, одним з ймовірних різновидів якої є інший день повноцінного відпочинку.