Залучення батька, що виховує дитину без матері, до робіт у вихідні дні

        В окремих випадках найманих робітників залучають до робіт у вихідні дні. Чи поширюється дане правило на батька, що виховує дитину без матері?  

  

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу відповідних робіт, що виконуються у вихідні дні, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

  

     В непростій системі об’єктивних явищ трудові правовідносини посідають помітне місце. Зокрема дані стосунки функціонують в цілісному середовищі, де правові норми, ґрунтуючись на загальновизнаних моральних імперативах, в той же час повинні підлягати загальнообов’язковому та вмілому виконанню особами, кожній з яких гарантовано відповідний юридичний статус.  

  

        Працедавець є одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Така думка пояснюється тим, що вказана особа згідно з трудовим договором, надає безпечну й здорову роботу різним трудівникам, які бажають працювати для значного покращення соціально-економічного розвитку правової України та істотного зростання матеріального добробуту її порядного народу.  

  

    Правовий статус, яким володіє працедавець, будучи дуже багатогранним, охоплює права, що гарантовані йому, та обов’язки, які покладені на нього. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 71 КЗпП України дана особа може застосувати відповідні роботи, виконувані у вихідні дні, тільки у виняткових випадках, що в свою чергу визначені національним законодавством.    

  

     Однак треба знати про те, що вказаному правилу властиві значимі винятки, невичерпний перелік яких в свою чергу передбачено відповідними законами. Вказаному судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.  

  

     Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовується на високоякісне утвердження різних за своєю сутністю людських цінностей. До когорти останніх, належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, про що передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України.  

  

     Чіткий та недвозначний зміст даної юридичної норми в частині з’ясування  суб’єктного складу найманих працівників, кожного з яких не може залучати до робіт у вихідні дні, конкретизується іншим законом. Що це означає?  

  

      Національним законодавством передбачено безпосередні вказівки про те, що окремих працівників працедавець не може залучати до зазначених робіт. Зокрема згідно з нормою, охопленою ч. 1 ст. 176 і ч. 1 ст. 186¹ КЗпП України, одним з таких трудівників є батько, що виховує дитину без матері.  

  

     Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю є аморальними і/або протиправними. Наприклад, вищезазначеній особі не дозволено застосувати надурочні роботи до відповідних найманих працівників, одним з яких в свою чергу є батько, що в свою чергу виховує дітей без матері.